Ще 10 років тому митним законодавством не було передбачено сплати ніяких платежів за переміщення через кордон транспортних засобів. Достатнім було пред’явити іноземний паспорт з візою країни, де був придбаний транспортний засіб, та документи, що підтверджували право на розпорядження цим тз, і митний кордон був відкритим. Митне оформлення транспортних засобів стало ефективним каналом надходжень до державного бюджету. Тому, починаючи з 1994 р., майже щороку приймалися нормативні документи для впорядкування роботи у цьому напрямку:
– Постанови Кабміну України №526 від 5 серпня 1994 р., №94 від 8 лютого 1995 р., №949 від 28 листопада 1995 р., №341 від 31 травня 1994 р. «Щодо подальшого удосконалення порядку митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».
– Правила митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України, розроблені і затверджені Держмиткомом України у 1995 р.; за період з 9 червня 1994 р. по 4 січня 1996 р. видано 16 наказів Держмиткому України з цього питання.
– Постанова Верховної Ради України №433/95-ВР від 16 листопада 1995 р.; Постанова Верховної Ради України №217/96 від 24 травня 1996 р. про введення в дію Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них».
– Постанова Кабміну від 24 жовтня 1996 р. «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобільних причепів та шин до них», якою всі транспортні засоби поділено на «акцизні» і «безакцизні».
– Постанова Кабміну від 7 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів для легкових автомобілів та вантажівок».
Відповідно до ст. 37 Митного кодексу України, переміщення через митний кордон України транспортних засобів та товарів підлягає їх митному оформленню. Таке оформлення здійснюється посадовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та державного регулювання ввезення на митну територію України транспорту включно всіх позицій за УКТЗЕД группи 87.
В свою чергу митний контроль здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх посадовими особами, а також громадянами – порядку переміщення через митний кордон України транспортних засобів та товарів (ст. 21 Митного кодексу). Митний контроль здійснюється посадовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду транспортних засобів), переогляду, обліку предметів, що переміщуються через митний кордон України.
У разі ввезення транспортних засобів, а саме автомобільних причепів правовою основою є Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил ввезення транспортних засобів на територію України «№341 від 31.05.94. Під виконання цієї постанови Державним митним комітетом затверджено: «Правила митного оформлення транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України».
Особливості здійснення митного контролю й митного оформлення автомобільних причепів із застосуванням вантажної митної декларації здійснюється поетапно, відповідно до Наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 року №314).
Ці правила визначають порядок ввезення автомобільних причепів підприємствами, установами, організаціями та громадянами на територію України (п. 1 Постанови). Транспортні засоби, причепи можуть ввозитися: для постійного користування; для тимчасового користування; для реалізації; для транзиту[6].
Підприємства та громадяни, які ввозять автомобільні причепи на територію України, повинні підтвердити відповідними документами правомірність володіння або користування ними.
Заборон щодо ввезення в Україну для постійного користування транспортних засобів, автомобільних причепів, будь – яких, які на момент ввезення були виготовлені 10 і більше років тому – не має.
Всі автомобільні причепи, які ввозяться на територію України підлягають митному оформленню та реєстрації в органах Державтоінспекції.
У разі вивезення транспортних причепів, що переміщуються через митну територію України транзитом, митниці перевіряють відповідність даних транспортних засобів заявленим в деклараціях, а також дотримання заявленого під час ввезення терміну.
Митне оформлення автомобільного причепу може здійснюватися, як його власником, так і іншими фізичними та юридичними особами, які мають належним чином оформлені повноваження. Громадяни, які переміщують через митний кордон України транспортні засоби у тому числі автомобільні причепи у їхньому складі, зобов'язані заповнити автомобільну митну декларацію та в належних випадках підписати зобов'язання відповідно про зворотне вивезення / ввезення, транзит або доставку даного транспортного засобу з одного митного органу в інший.
Наказ Держмитслужби України від 25.06.99 №393 «Про затвердження Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.07.99 за №516/3809, та інші нормативно-правові акти Держмитслужби України застосовуються в частині, що не суперечить цьому наказу.Завдяки проведеній роботі Кабінетом Міністрів України 20.08.2008 року прийнято постанову №715 «Про доповнення Порядку здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон».
Згідно положень зазначеної Постанови декларування автомобільного транспортного засобу – причепа (напівпричепа), що зареєстрований на постійній основі на території іноземної держави та тимчасово ввозиться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) тягачем перевізника-резидента здійснюється без застосування вантажної митної декларації за умови подання митному органу договору найму (фрахтування) цього тягача іноземним власником або користувачем причепа (напівпричепа) з метою виконання міжнародного перевезення.
Однак, на практиці мають місце випадки неоднозначного тлумачення митними органами вказаної правової норми, у зв’язку з чим у перевізників виникають певні труднощі під час перевезень з використанням іноземних причепів (напівпричепів).
З метою уникнення можливих непорозумінь в подальшому Асоціація звернулась до Держмитслужби України з проханням роз’яснити своїм підрозділам на місцях порядок оформлення таких транспортних засобів з урахуванням Постанови КМУ від 20.08.2008 №715.
В своєму листі №11/6–1019/3363-ЕП від 10.04.2009 року до керівників митниць ДМСУ наголошує, що принциповими для прийняття рішення про застосування вимог Постанови є наступні позиції:
- належність причепа (напівпричепа) нерезиденту України;
- наявність договору найму (фрахтування) тягача резидента України нерезидентом-власником або користувачем причепа (напівпричепа);
- зазначення у договорі мети – виконання міжнародного перевезення.
Абсолютно точні та останні консультації з приводу законодавчо – правової бази щодо переміщення окремих видів транспортних засобів, а саме автомобільних причепів можуть дати співробітники відділу управління організації митного контролю Держмитслужби, до якого щоденно надходить десятки і сотні листів і заяв щодо проблем, при переміщенні через митний контроль України.
1.3 Класифікація автомобільних причепів та їх технічні параметри
автомобільний причеп митний ідентифікаційний
Технічна база сучасного автомобільного транспорту є сукупністю засобів та шляхів сполучення, технічних простоїв і будівель. Засобами сполучення є автомобілі, автомобілі-тягачі, напівпричепи, причепи транспортного призначення, що перевозять вантажі й пасажирів. Засоби сполучення називаються рухомим складом автомобільного транспорту. Вони поділяються на транспортні, призначені для перевезення вантажів, і спеціальні – для виконання різних нетранспортних робіт завдяки встановленому на них обладнанню. На автомобільному транспорті загального користування використовують переважно транспортні засоби загального призначення з кузовом типу «бортова платформа», що називається бортовим (бортовий автомобіль, бортовий причіп), та спеціального – автомобілі, причепи, напівпричепи та причепи-розпуски транспортного призначення, кузови, що спеціально пристосовані для перевезення одного або кількох однорідних вантажів.
Причіп – це безмоторний колісний транспортний засіб, що буксирується тягачем (легковим або вантажним).
Звичайний причіп обладнується закритим кузовом або бортовою платформою. На спеціалізований причіп встановлюють кузов для перевезення певних вантажів. Для перевезення довгомірних вантажів використовують так звані причепи-розпуски, що сполучаються з тягачем за допомогою самого вантажу. Причепи служать також для встановлення на них різного устаткування (наприклад, компресорні станції).
Відповідно до ДСТУ 3850–99 автомобільні причепи та напівпричепи за транспортним призначенням поділяють на основні типи відповідно до табл.1.3. Також причепи поділяються за видом їх конструкції і способом з’єднання автомобіля з причепом.
Спеціалізовані причепи та напівпричепи за конструктивними ознаками поділяють відповідно до табл. 1.4.
Причепи буксируються автомобілями та автомобілями-тягачами, з’єднуючись з ними завдяки буксирному пристрою. За кількістю осей причепи бувають одно-, дво- і багатовісними. Напівпричепи призначені для роботи у зчепленні із сідельними автомобілями-тягачами. Вони можуть бути одно- і двовісними, до того ж осі містяться в задній їх частині. У передній частині напівпричепа є зчіпний пристрій для з’єднання з автомобілем-тягачем і стояки.
Таблиця 1.3. Класифікація автомобільних причепів відповідно до ДСТУ 3850–99