Загалом електронна форма декларування товарів хоча і передбачалася Положенням про вантажну митну декларацію (постанова Кабміну №574), проте досі в Україні не застосовувалась, позаяк не існувало законодавчих підстав для застосування електронного документообігу, однак, із прийняттям законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис» такі підстави були створені. Починаючи з 14 грудня минулого року, Держмитслужба, нарешті, ініціювала проведення експерименту з використання електронної форми декларування, головною метою якого є відпрацювання на практиці процедури митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів за допомогою ЕВМД, проаналізувати реалії існуючої практики та доопрацювати знайдені суперечності. Скажімо, досвід наших сусідів засвідчив кілька проблемних моментів при запровадженні електронного декларування. Передусім, це несумісність програмного забезпечення декларантів та митних органів, недосконалість системи обміну інформацією між декларантами та митними органами, а також обмеженість пропускної спроможності комп'ютерних мереж.
Врешті-решт, слід сказати, що Держмитслужба врахувала цей досвід, тому що було проведено певну підготовчу роботу: на митницях, в яких наразі проводиться експеримент, модернізовано системи комунікацій, оновлено електронно-обчислювальну техніку, розроблено відповідне програмне забезпечення. До речі, особлива гордість митників – програми забезпечення модифікації електронного документу за криптографічним алгоритмом (електронний цифровий підпис) на базі програми криптографічного захисту інформації «Автограф». Кожний митний орган надаватиме цей програмний продукт учасникам експерименту, тож питання несумісності обладнання буде знято.
Щодо власне експерименту, то, по-перше, він стосуватиметься лише експортних операцій, по-друге, взяти в ньому участь зможуть далеко не всі підприємства, і по-третє, далеко не всі митниці.
Щодо електронної ВМД, то вона може застосовуватись, якщо: 1) товари і транспортні засоби вивозяться за контрактами, які передбачають оплату таких товарів і транспортних засобів винятково в грошовій формі; 2) визначення митної вартості товарів і транспортних засобів здійснюється за ціною договору щодо товарів і транспортних засобів, які експортуються; 3) експортуються товари власного виробництва; 4) всі необхідні для митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів документи можуть бути представлені в електронному вигляді. Зауважимо, що у разі відсутності першої, другої чи третьої умови митне оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється у звичайному порядку. За відсутності ж четвертої умови митний орган наступного робочого дня повідомляє декларанта про скасування реєстрації ЕВМД і пропонує подати нову декларацію або підтверджує можливість подання паперових примірників документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення у той само день.
Водночас, ЕВМД не може застосовуватись, якщо: при експорті (вивезенні) товарів і транспортних засобів застосовуються заходи нетарифного регулювання (квотування, ліцензування, сертифікація); керівники та інші працівники підприємства-експортера, що бере участь у експерименті, протягом двох років, що передують моменту проведення експерименту, порушували законодавство України з питань митної справи під час виконання ними трудових обов'язків. [3, с. 26]
4. Запровадження електронного декларування в Україні
Загалом електронна форма декларування товарів хоча і передбачалася Положенням про вантажну митну декларацію (постанова Кабміну №574), проте досі в Україні не застосовувалась, позаяк не існувало законодавчих підстав для застосування електронного документообігу, однак, із прийняттям законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис» такі підстави були створені. Починаючи з 14 грудня минулого року, Держмитслужба, нарешті, ініціювала проведення експерименту з використання електронної форми декларування, головною метою якого є відпрацювання на практиці процедури митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів за допомогою ЕВМД, проаналізувати реалії існуючої практики та доопрацювати знайдені суперечності. Скажімо, досвід наших сусідів засвідчив кілька проблемних моментів при запровадженні електронного декларування. Передусім, це несумісність програмного забезпечення декларантів та митних органів, недосконалість системи обміну інформацією між декларантами та митними органами, а також обмеженість пропускної спроможності комп'ютерних мереж. [7]
Експеримент з електронного декларування запроваджувався, починаючи з дня набрання чинності наказом (через п'ять днів після його офіційного опублікування в «Офіційному віснику України» №46 за 2004 р.). Місцем проведення експерименту було визначено Північну, Київську, Дніпровську, Західну, Подільську, Чорноморську, Кримську, Донбаську, Східну регіональні та Бориспільську і Севастопольську митниці. А, як наголошувалося, з 14 грудня 2004 р. набуло чинності розпорядження Держмитслужби, відповідно до якого компанії можуть надавати митну декларацію в електронному вигляді. Власне до реалізації експерименту щодо електронного декларування приступили ще 14 вересня минулого року, однак, належним чином вдалося підготувати лише дев'ять регіональних митниць.
В ЗУ «Про Загальнодержавну програму впровадження електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису» явно відображена мета та результати впровадження електронного декларування, зокрема можна навести таку положення:
Основними завданнями Програми є:
· удосконалення нормативно-правової бази у сфері надання послуг електронного цифрового підпису, електронного документообігу та архівного зберігання електронних документів;
· створення організаційно-технічних умов для впровадження електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
· стимулювання державою підприємств, установ та організацій, які впроваджують електронний документообіг з використанням електронного цифрового підпису;
· популяризація знань про електронний документообіг та електронний цифровий підпис серед державних службовців, працівників суб’єктів господарювання та населення.
Виконання Програми здійснюється за такими основними напрямами:
· розроблення нормативних документів для впровадження електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису;
· проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з підготовки стандартів та технічних документів у сфері послуг електронного цифрового підпису, електронного документообігу та архівного зберігання електронних документів;
· впровадження в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису.
· Виконання Програми дасть змогу:
· підвищити оперативність та ефективність роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посилити їх взаємодію з юридичними і фізичними особами;
· забезпечити відкритість і гласність у прийнятті рішень;
· скоротити час, необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і обов’язків;
· сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки;
· спростити процедуру укладення договорів, сертифікації товарів, ліцензування, сплати податків, здійснення експортно-імпортних, митних і транспортних операцій;
· удосконалити технологію роботи з документами. [1, розділ 2,4]
Сьогодні важко переоцінити, наскільки важливою для держави та її громадян є ефективна організація роботи митної системи. І слід віддати належне митникам, з кожним роком вони працюють результативніше, а нарікань на їхню роботу стає дедалі менше. За останні роки більш як удвічі зросли обсяги перерахувань до держбюджету, при цьому чисельність українських митників не змінилася, а митні процедури з року в рік спрощуються та дедалі більше відповідають євростандартам. Звичайно, це є досить позитивним моментом, але і певні проблеми такої «європеїзації» все ж таки коли-не-коли, а виникають. Так, із 21 грудня 2004 р. Набули чинності зміни до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відтепер подання при імпорті вантажно-митної декларації (далі – ВМД) країни експорту є обов’язковим для підтвердження митної вартості. Тобто, на думку експертів, це фактично означає, що через завеликі податки українська митниця не довіряє українським імпортерам. У принципі ще постановою Кабміну від 3 листопада 2004 р. №1480 «Про внесення змін до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», ВМД країни відправлення віднесена до документів, які в обов’язковому порядку подаються декларантом до митниці для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів (п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України), тоді як раніше подання експортної ВМД здійснювалось б в як додатковий документ та лише на вимогу митниці, якщо обов’язкових документів було недостатньо для визначення митної вартості (п. 15 Порядку). Цей документ подається митниці та зазначається у гр. 44 ВМД під кодом «0023».
Важливим для українських експортерів та імпортерів є і те, що подається саме первинна експортна декларація («у разі ввезення на митну територію України товарів, які в країні відправлення не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків»), тобто якщо імпортний товар на шляху в Україну розміщувався на митних ліцензійних складах, вільних економічних зонах та інших територіях з особливим митним режимом, який не вимагає сплати податків при ввезенні, ВМД на вивезення товарів із цих територій не можуть бути використанні для підтвердження митної вартості.