Державна Митна Служба України
Академія Митної Служби України
Кафедра митного та адміністративного права
Курсова робота
з дисципліни: митне право України
на тему: «Митний перевізник»
Дніпропетровськ
2008
Зміст
митний перевізник ліцензування
Вступ
Розділ 1. Митний перевізник: загальна характеристика
1.1 Поняття та правовий статус митного перевізника
1.2 Особливості митно-правового інституту митного перевізника
Розділ 2. Порядок ліцензування та умови провадження посередницької діяльності митного перевізника
2.1 Порядок ліцензування та вимоги до митного перевізника
2.2 Ліцензійні умови провадження посередницької діяльності митного перевізника
Розділ 3. Взаємовідносини митного перевізника з митними органами та з особою довірителем
3.1 Взаємовідносини митного перевізника з митними органами України щодо організації та здійснення митних процедур
3.2 Взаємовідносини митного перевізника з особою довірителем
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
За час, який пройшов після набрання чинності Митного кодексу України 1991 року, в міжнародному зовнішньоекономічному житті України відбулися відчутні зміни - збільшилися об'єми експортно-імпортних перевезень товарів та потік громадян, які переміщують товари через кордон України, значно зросла кількість вантажних перевезень як через митний кордон України, так і по території нашої держави. При цьому значна частина такого вантажу знаходиться під митним контролем, що в свою чергу потребує врахування деяких особливостей його переміщення. Все це зумовило ухвалення численних нормативно-правових актів, які регулюють порядок переміщення зазначених товарів і предметів та впровадження у Митному кодексі України (2002 року) нового, раніше невідомого для вітчизняних митних відносин інституту – митних перевізників.
Актуальність теми дослідження.
В умовах подальшого формування ринкової економіки держави відповідно продовжує розвиватися і посередницька діяльність.Але ефективність її здійснення досить часто залежить не тільки від здібностей та фінансових можливостей підприємців, а й від ефективної діяльності органів законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, від належного законодавчого та нормативно-правового забезпечення діяльності посередницьких підприємств, до яких належать митні перевізники.
Чітка та системна регламентація діяльності митного перевізника дасть можливість уникнути суперечок та непорозумінь між митними органіами, та суб’єктами підприємницької діяльності щодо правомірностей митних правовідносин.
Питання, що відносяться до діяльності митного перевізника вивчали: І.В. Безкоровайна, І.І. Світлак, В.Б. Авер’янов, І.О. Бондаренко, А.С. Васильєв, Б.М. Габричидзе, Є.В. Додін, С.В. Ківалов та інші. Однак нині залишається ще багато дискусійних та практично невирішених питань, щодо діяльності митних перевізників, їх правового регулювання.
Розділ 1. Митний перевізник: загальна характеристика
1.1 Поняття та статус митного перевізника
У зв’язку з вигідним геополітичним положенням України на сьогоднішній день інститут митного перевізника як елемент митної інфраструктури стає більш необхідним на ринку митних послуг [12;208]. З переходом до ринкової економіки в Україні намітились тенденції до розширення сфери діяльності осіб, які займаються професійним наданням послуг митного перевізника. Перебуваючи у постійних економіко-правових відносинах з органами державної влади підприємець фактично виступає перед державою в ролі виразника загальносуспільних інтересів. Адже коли виникають або поглиблюються розбіжності між інтересами суспільства й держави, це відразу ж, іноді фатально, позначається на успіху його справи. Держава також відіграє важливу роль у попередженні негативних наслідків діяльності монопольних організацій, захисті найважливіших сфер життя, внутрішнього ринку та національних інтересів. Вирішуючи зазначені проблеми, держава не протистоїть розвитку ринкових відносин, а навпаки, за допомогою наявних можливостей стимулює їх ефективне функціонування. Практика останніх років доказала, що втрата належного управління суспільством, а також надмірне втручання держави в зазначені процеси тягнуть за собою негативні, інколи незворотні наслідки [13].
Митне законодавство України, зокрема Митний кодекс України, розглядає митного перевізника у двох аспектах: у митно-правовому, адже це один із заходів гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем, у митниці призначення; і в цивільно-правовому, оскільки це різновид підприємницької діяльності в галузі митної справи, що здійснюється на договірних засадах [14;91].
Тому вважаю за необхідне розтлумачити поняття «підприємницька діяльність», адже, як зазначає Світлак І.І., виникають проблеми у практичній діяльності через неоднозначність тлумачення цього поняття.
Для того щоб дати правове визначення, тлумачення цьому поняття звернемося до статті 3 Господарського кодексу України, у частині 1 цієї статті говориться: «Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність»; частина 2 статті 3: «Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями» [4].
Також пропоную звернутися до статті 1 Закону України “Про підприємництво” (втратив чинність з 1 січня 2004 року), де вказано: «Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством» [6].
Беручи до уваги надані вище визначення пропоную таке визначення поняття: Підприємницька діяльність – це безпосередня, самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
На розвиток та динаміку діяльності підприємців суттєво впливає державна реєстрація суб'єктів господарської діяльності, оскільки від спрощення процесу входження майбутніх підприємців у бізнес залежать темпи їх розвитку. Вітчизняна система реєстрації підприємців була започаткована у 1991 році із прийняттям Закону України “Про підприємництво” і до 1996 року формувалась хаотично. Уряд України тричі своїми постановами протягом майже 13 років впорядковував систему реєстрації. В державі точилися тривалі дискусії стосовно того, хто повинен бути головним методологом у справі реєстрації суб’єктів підприємництва. Цю роботу намагалися взяти на себе Державна податкова адміністрація України та Міністерство юстиції України. Але, як показує проведене дослідження, в Європі немає жодної країни, де б реєстрацією займався податковий орган, поліція або орган юстиції, цим займається окремий державний орган [13]. На сьогоднішній день процес реєстрації підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Зараз державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця [7].
На мою суб’єктивну думку законодавство у сфері підприємництва не є досконалим, але воно і не є на даний момент нестабільним, як зазначає у своїх працях Світлак І.І. Процес реєстрації є досить спрощеним, але це стосується процедури отримання свідоцтва на здійснення діяльності, що не потребуює ліцензування. Процедура отримання ліцензії на здійснення деяких видів діяльності може викликати труднощі у зв’язку з завищеними вимогами до ліцензіата, та іншими факторами.
Тому систематизація законодавства у сфері підприємництва може бути одним із засобів підвищення ефективності правового регулювання підприємницьких посередницьких відносин, що виникають між суб'єктами підприємницької діяльності, між ними та державою, між підприємницькими структурами та іншими суб'єктами [13].
Діяльність митного перевізника ми відносимо до підприємницької діяльності у галузі митної справи. Якщо подивитися з іншої сторони, то діяльність митного перевізника відноситься до посередницької діяльності. Аналіз правових документів та наукової літератури дозволяє віднести до посередницької діяльності в митній сфері діяльність митних брокерів, митних ліцензійних складів та магазинів безмитної торгівлі, митних перевізників, склади тимчасового зберігання товарів, вантажні митні комплекси, автопорти, термінали. Світлак І.І. стверджує, що крім цих видів опосередковане відношення до підприємницької діяльності в галузі митної справи також мають експедиційна діяльність або діяльність експедиторів та митні аукціони. Однак по суті в діяльності експедиторів відсутній елемент посередництва між клієнтом та митницею. Такими посередниками виступають саме митні брокери та митні перевізники. Тому з метою надання своїм клієнтам послуг у повному обсязі, або, як кажуть, „під ключ” чи „від дверей до дверей”, експедитори часто поєднують декілька видів діяльності, отримуючи ліцензію митного брокера та митного перевізника [13].