Організаційні та кваліфікаційні вимоги до митного перевізника:
- керівник підприємства повинен мати вищу освіту та досвід роботи не менше 3 років у галузі надання послуг з міжнародних перевезень;
- митний перевізник повинен забезпечити умови здійснення перевезень товарів і мати у своєму штаті працівників, які мають здійснювати перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, і які володіють знанням основ митного законодавства.
Технологічні вимоги до митного перевізника.
Митний перевізник повинен:
а) доставляти вмитні органи товари та товаросупровідні документи без будь-якої зміни їх упаковки або стану;
б) дотримувати встановленого митним органом строку доставкитоварів;
в) без дозволу митного органу не перевозити разом із товарами, що перебувають під митним контролем, інші товари;
г) розміщувати товари, що надійшли до митниці призначення, узонах митного контролю;
ґ) після доставки товарів не залишати їх без дозволу митного органу без догляду, не змінювати місце стоянки, не здійснювати вивантаження чи перевантаження;
д) подавати митному органу документи, що містять відомості, потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів;
е) бути присутнім при митному оформленні товарів та сприяти посадовим особам митного органу під час митного оформлення цих товарів і транспортних засобів;
є) здійснювати на вимогу митного органу навантаження, вивантаження, перевантаження, визначення кількості товарів, усунення пошкоджень упаковки, відкриття упаковки, пакування чи перепакування товарів, що підлягають митному оформленню, а також відкриття приміщень та інших місць, де можуть міститися ці товари;
ж) інформувати митні органи про пошкодження тари й упаковки, невідповідність товарів відомостям про них, зазначеним у товаросупровідних документах;
з) сприяти в разі потреби проведенню санітарно-епідеміологічного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей;
и) дотримувати умов і обмежень щодо використання товарів та розпорядження ними, якщо митне оформлення не завершено;
і) подавати для ознайомлення суб'єктам господарської діяльності на їх вимогу ліцензію на провадження посередницької діяльності митного перевізника, а також надавати митниці інформацію про умови договору доручення між ліцензіатом і особою, яку він представлятиме;
ї) вести реєстр договорів, укладених з особами, яких він представляє та яким надає послуги, і подавати відповідну інформацію митному органу на його вимогу;
й) перевіряти перед укладенням договору перевезення повноваження володільця (довірителя) на розпорядження товарами;
к) забезпечувати збереження товарів і товаросупровідних документів під час їх перевезення.
Технічні вимоги до митного перевізника.
Митний перевізник для забезпечення своєї діяльності повинен:
а) мати в наявності належні йому на правах власності або користування транспортні засоби (за умови їх належного обладнання для здійснення перевезень товарів під митним контролем);
б) мати ліцензію на провадження посередницької діяльності митного перевізника.
Митний перевізник повинен застрахувати власну діяльність на суму не менш як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Особливі вимоги до провадження посередницької діяльності митного перевізника.
Митний перевізник повинен мати на праві власності або на праві повного господарського відання майно, що може бути віднесене до першої та другої груп основних фондів згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Взаємовідносини ліцензіата з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.
Митний перевізник може укладати з Держмитслужбою України відповідні угоди.
Надання повноважень на виконання тих самих функцій щодо партії товару декільком ліцензіатам або обмеження повноважень ліцензіата виконанням тільки частини цих функцій (або виконанням операцій у межах однієї функції) не дозволяється.
Ліцензіат повинен зберігати всю документацію, пов'язану зі здійсненням своєї діяльності, протягом строку, установленого законодавством України.
Якщо проаналізувати Проект змін до Митного кодексу України, а саме частину 2 статті 218, де сказано, що митним перевізником може бути тільки підприємство-резидент, яке має у власності транспортні засоби, допущені до перевезення товарів під митним забезпеченням, або використовує такі транспортні засоби на підставі договору оренди, то можемо побачити, що митним перевізником може бути лише особа, яка володіє транспортним засобом, або використовує на підставі договору оренди. У Наказі про затвердження Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного перевізника сказано, що митний перевізник для забезпечення своєї діяльності повинен:
а) мати в наявності належні йому на правах власності або користування транспортні засоби (за умови їх належного обладнання для здійснення перевезень товарів під митним контролем)…
Вважаю таку заміну понять неприпустимою, адже поняття «на правах користування» є широким, тобто особа може володіти транспортним засобом, наприклад, на умовах договору лізингу (популярний, коли мова йде про транспортні засоби). При буквальному трактуванні проекту, використання лізингу буде неможливим.
Проаналізувавши ліцензійні умови провадження посередницької діяльності митного перевізника, порядок ліцензування та вимоги до митного перевізника можна зробити висновок, що процедура ліцензування не є досить важкою, але вимоги, що ставляться до митного перевізника є жорсткими. Міститься великий перелік технологічних вимог, де встановлюються чіткі рамки діяльності митного перевізника, вказаний великий перелік обов’язків. Також висуваються вимоги щодо страхування діяльності митного перевізника та встановлюється обов’язок щодо наявності транспортних засобів на праві власності або користування. Тобто ми бачимо, що крім встановлених жорстких рамок діяльності, особа, що хоче отримати ліцензію митного перевізника повинна бути забезпечена досить великою сумою коштів. Але на мою думку такі вимоги є виправданими, тому що діяльність митного перевізника пов’язана з великими ризиками (наприклад, пошкодження товару, втрата товару та ін.), тому обов’язкове страхування діяльності є досить виправданою та обґрунтованою вимогою. Митний перевізник є одним із заходів гарантування доставки товарів до митного виправдоною та обгрунтованою вару та ін.еревізника може впливати на істьикою суммою еревізника торгану призначення, використання послуг митного перевізника при проведенні зовнішньоекономічної операції звільняє особу, що вчинює цю операцію від багатьох витрат чи вилучення з обігу фінансового капіталу: не потрібно вносити грошову заставу, надавати банківську гарантію, застосовувати супровід транспортного засобу з вантажем підрозділами митної варти. І якщо усі дії митного перевізника не буде «загнано» у чіткі рамки, то митний орган ризикує втратити контроль над діяльністю митного перевізника, а як наслідок, втратити дохідну частину від податків та зборів та отримати потік товарів, що будуть незаконно ввозитися на територію України. Тому, на мою думку, встановлені жорсткі вимоги до митного перевізника є пропорціональними до тих прав, які отримує митний перевізник, а головне до тих прав та переваг, що отримує його клієнт.
Розділ 3. Взаємовідносини митного перевізника з митними органами та з особою довірителем
3.1 Взаємовідносини митного перевізника з митними органами України щодо організації та здійснення митних процедур
Взаємодія митного перевізника з митними органами України є одним із способів забезпечення ефективного провадження посередницької діяльності митним перевізником.
Загальні засади взаємодії митних органів з державними і недержавними органами та фізичними особами урегульовані чинним законодавством. Так, глава 3 Митного кодексу України встановлює, що митні органи, спеціалізовані митні установи та організації, їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством. Форми взаємодії тісно пов'язані із формами діяльності митних органів щодо реалізації їх багаточисельних функцій. Серед основних функцій митних органів переважно називають фіскальну, регулятивну, правоохоронну, підприємницьку, а також функцію надання митних послуг. Адже саме реалізація регулятивної функції визначає основи взаємодії між митними органами та митними перевізниками.
Аналіз різних форм взаємодії митних органів та митних посередників дає можливість визначати відносини, які виникають між даними суб'єктами, за правовою природою як адміністративно-правові вертикального виду. Саме ці відносини, що характеризуються наявністю в однієї сторони владних повноважень (митні органи) щодо іншої (митні посередники), найяскравіше виявляють сутність адміністративно-правового регулювання. Для даних відносин характерні: нерівність сторін; підлеглість однієї сторони іншій; наявність організаційної підпорядкованості чи її відсутність; підконтрольність і піднаглядність, нерівність сторін у юридичному розумінні. Напевно єдиним винятком, коли форми взаємодії митних органів та митних посередників набувають не адміністративно-правового, а цивільно-правового змісту, є укладання між ними відповідних угод.
Визначені вище форми взаємодії митних посередників та митних органів України складають як зміст митного адміністрування (державна управлінська діяльність митних органів України в межах своїх повноважень в забезпеченні митної справи) та публічно-сервісної діяльності митних органів, що проводиться з ініціативи фізичних та юридичних осіб для обслуговування їх потреб, по наданню реєстраційно-ліцензійних, інформаційних, консультаційних та інших послуг.