Поняття митного перевізника дається в ст. 182 Митного кодексу України. Митний перевізник - це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи [2]. У визначенні, яке дає нам Митний кодекс відразу ж зазначається, що митний перевізник – це підприємство. Тобто при буквальному трактуванні цього визначення можна сказати, що митним перевізником може бути лише підприємство. У той же час при системному дослідженні нормативно-правових актів, а саме, пункту 29 статті 1 Митного кодексу, яке визначає підприємство, як будь яку юридичну особу та як громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, абзаців 4, 13 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», яка визначає ліцензіата як суб'єкта господарювання, який отримав ліцензію, а суб'єкта господарювання як юридичну особу (крім органів державної влади та місцевого самоврядування), яке здійснює господарську діяльність, і як фізичну особу – суб’єкта підприємницької діяльності, стає ясно, що митним перевізником може бути і фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності.
Крапку у питанні про те, чи може фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності отримати ліцензію митного перевізника, ставлять затверджені спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва та Митної служби України № 34/212 від 25 березня 2004 року Ліцензійні умови здійснення посередницької діяльності митного перевізника (Ліцензійні умови), що прямо вказують на це у абзаці 1 пункту 1.5. Але спираючись на відомості зазначені автором статті, до 2006 року ні одна фізична особа не отримала ліцензію митного перевізника [16].
У Проекті змін до Митного кодексу України запропоноване дещо інше визначення поняття. Митний перевізник – це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 182 та главою 55 цього Кодексу (крім випадків перевезення підакцизних товарів та товарів, перевезення яких відповідно до законодавства потребує обов’язкового надання гарантій митним органам) [15].
Якщо зробити порівняльний аналіз визначення, що дано у чинній редакції Митного кодексу тауПроекті змін до Митного кодексу, то ми побачимо, що нова, запропонована редакція доповнена певним обмеження випадків не надання гарантій митним органам. Тобто за чинним Митним кодексом особа, що користається послуга митного перевізника не повинна надавати гарантії доставки товарів, що перебувають під митним контролем. Перевезення товарів митним перевізником і являє собою захід гарантування доставки товарів до митного органу призначення. Згідно нової, запропонованої редакції митний перевізник перестає бути захід гарантування доставки товарів, якщо мова йтиме про підакцизні товари. І логічно передбачити, що повинні бути законодавчо визначені товари, перевезення яких відповідно потребує обов’язкового надання гарантій митним органам, крім підакцизних товарів.
Також із визначення прибрано ту частину, де говориться, що митний перевізник повинен мати ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. На думку Світлак І.І., це спричинено тим, що в обговорюваному законопроекті передбачається: митний перевізник діятиме на підставі свідоцтва (сьогодні – ліцензії), виданого ДМСУ. Чи є доцільним заміна свідоцтвом? Очевидна мета таких змін полягає у такому. Порядок видачі ліцензій, зокрема на здійснення діяльності митного перевізника, встановлено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Заміна слова «ліцензія» словом «свідоцтво» (слушно нагадати, що такі саме зміни відбулися у митному законодавстві РФ), фактично припиняє дію закону в частині видачі ліцензування на діяльність митних перевізників. Це у свою чергу, дозволить ДМСУ розробити свій порядок (положення) видачі свідоцтв, відмінний від того, який діє нині. На думку Світлак І.І., порядок видачі ліцензії на здійснення посередницької діяльності митного перевізника має визначатися відповідними ліцензійними умовами, які затверджує ДМСУ за погодженням із Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва України, що позитивно вплине на діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності [15]. Але я все ж таки вважаю, що з заміною термінів не повинен фактично втратити чинність Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» у частині видачі ліцензування на діяльність митних перевізників. У Законі сказано: відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: … 61) посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника. Тобто ми бачимо, що простою заміною термінів не припинити дію цього Закону у цій частині, без внесення до нього змін. Але все ж таки, якщо проаналізувати Проект змін до Митного кодексу України, можна зробити висновок, що законодавець не збирається залишати ситуацію навколо ліцензування так як вона є. Про це свідчить той факт, що у Проекті всі ті частини де йшлося про ліцензування діяльності митного перевізника виключено, саме у такій формуліровці. Можна лише припустити, що такі зміни спричинені намірами законодавця внести суттєві зміни до порядку формування, затвердження та контролю за виконанням ліцензійних умов.
Перехід до ринкових відносин визначив в Україні загальні тенденції розширення сфери діяльності фізичних та юридичних осіб, які займаються професійним посередництвом у даній галузі - митних перевізників, які є професійними учасниками митних відносин щодо перевезення товарів, які перебувають під митним контролем і є найбільш підготовленими для того, щоб надати клієнту кваліфіковану допомогу.
Проаналізуємо правовий статус митного перевізника та взаємозв’язок при виконанні покладених на нього завдань. Досліджуючи дане питання, потрібно зазначити, що організаційно-правові засади провадження посередницької діяльності митних перевізників визначені рядом нормативно-правових актів. Митний перевізник є суто національною категорією, що надає певні переваги при перевезенні товарів, що перебувають під митним контролем, по митній території України. Це транзитні перевезення товарів (внутрішній митний транзит) по митній території України, що не потребують додаткових заходів гарантування доставки товарів, окрім самого права користуватись статусом митногоперевізника. При здійсненні транзиту митною територією України не виникатимепотреба додаткових гарантій доставки товарів до митниці призначення. Відповідно до статті 182 Митного кодексу України митний перевізник, для здійснення своєї діяльності, повинен мати відповідну ліцензію, яку видає Державна митна служба України.
Згідно з законодавством України митний перевізник несе відповідальність за дії, упущення, порушення, бездіяльність своїх посадових осіб, агентів, персоналу, які виконують усі процедури щодо перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами, як за свої власні дії, упущення, порушення, бездіяльність [13].
1.2 Особливості митно-правового інституту митного перевізника
Говорячи про специфіку правового регулювання діяльності митного перевізника, слід зазначити, що правове регулювання даної діяльності з боку держави здійснюється за допомогою системи правових актів, які регламентують положення сторін у відносинах надання послуг і передбачають встановлення відповідних стандартів, критеріїв, вимог, тобто дозвільної системи [12].
Якщо проаналізувати Проект змін до Митного кодексу, ми можемо побачити прагнення законодавця закріпити дозвільну систему у Митному кодексі. У статті 203 сказано, що митні органи видають підприємствам дозволи на здійснення діяльності митного перевізника. Тобто ми бачимо, що законодавець все ж таки намагається закріпити та сконцентрувати повноваження щодо ліцензування діяльності митного перевізника та інших суб’єктів господарювання у галузі митної справи навколо ДМСУ. У статті 204 Проекту змін до Митного кодексу України вказується, що інші дозволи, передбачені статтею 203 цього Кодексу, видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи або уповноваженими ним митницями [8]. (До цих інших дозволів і належить дозвіл на здійснення діяльності митного перевізника).
Правове регулювання діяльності митного перевізника здійснюється відповідно до статей 161, 182-184 Митного кодексу України та Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [12;208].
У Проекті змін до Митного кодексу України діяльності митного перевізника приділено більше уваги, питання регулюється більш чітко і ширше. Питанню присвячено розділ VII: повноваження митних органів щодо здійснення контролю за господарською діяльністю. Щодо регулювання питання діяльності митного перевізника, то до цього розділу додано цілу главу присвячену дозвільній системі. Главу, присвячену діяльності митного перевізника, значно доповнено. Вже йшлося про змінене поняття митного перевізника, знову ж таки прибрано статтю, де йдеться про ліцензування діяльності митного перевізника. Позитивним вважаю те, що визначаються та чітко окреслюються права, обов’язки та відповідальність митного перевізника.