По-перше, Законом про закупівлю дається визначення вітчизняного виробника і передбачені преференційні поправки до ціни закупівлі. Вітчизняним виробником вважається суб'єкт підприємництва – резидент, який здійснює виробництво товарів, виконує роботи чи надає послуги на території України. Преференційна поправка – це відсоток, на який ціна продукції вітчизняного виробника може перевищувати найвигіднішу серед поданих пропозицій.
Замовник надає перевагу тендерній пропозиції, поданій вітчизняним виробником, шляхом застосування преференційної поправки у розмірі 10% до її ціни або обмежує участь у процедурі закупівлі виключно вітчизняними виробниками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за умови, що очікувана вартість предмета закупівлі не перевищує суму, еквівалентну: для товарів – 200 тис. євро; для послуг – 300 тис. євро; для робіт – 4 млн. євро.
Преференційна поправка до ціни тендерної пропозиції, поданої підприємствами Українського товариства сліпих, Українського товариства глухих, Спілки організацій інвалідів України та підприємствами України, працівниками яких є особи, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, незалежно від суми очікуваної вартості закупівлі, становить 15% ціни тендерної пропозиції навіть за умови участі у процедурі закупівлі лише вітчизняних виробників. Тому зараз спільні підприємства з організаціями інвалідів отримують додатковий поштовх для розвитку власного бізнесу.
Раніше, відповідно до абзацу четвертого пункту 41 Постанови про закупівлі, преференційну поправку у розмірі 15% отримували всі українські товаровиробники незалежно від обсягів закупівлі. Таким чином, основна частина вітчизняних виробників втратила 5% преференційної поправки й отримала обмеження її застосування залежно від суми закупівель.
По-друге, застосування Постанови про закупівлі було обов'язковим при закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету або іноземних кредитів, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України, якщо вартість таких закупівель дорівнювала або перевищувала 10 тис. грн. Закон про закупівлю не передбачає тендера у разі закупівлі, очікувана вартість якої або частка державних коштів у якій не перевищує суму, еквівалентну 10 тис. євро (для робіт – 40 тис. євро). Тендери у будівництві проводилися у разі вартості робіт від 200 тис. грн. Тобто для будівництва мінімальні ціни тендерів фактично не змінилися.
Згідно з пунктом 7 Постанови про закупівлі, якщо очікувана вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує суму, еквівалентну $100 тис., – передбачалася публікація, окрім «Вісника державних закупівель», також в іноземній пресі, зокрема в технічних журналах, які розповсюджуються за міжнародними каталогами. У разі потреби замовник торгів міг також дати оголошення про їх проведення по радіо, телебаченню або у мережі електронного зв'язку. Тепер ці суми також збільшено до сум, передбачених для преференційних ставок: для товарів – 200 тис. євро; для послуг – 300 тис. євро; для робіт – 4 млн. євро.
Для будівництва передбачалася обов'язкова публікація в офіційних міжнародних виданнях, якщо очікувана вартість замовлення перевищувала $1 млн.
По-третє, чітко визначено, що закупівля може здійснюватися лише шляхом таких п'яти процедур:
відкритих торгів;
торгів з обмеженою участю;
двоступеневих торгів;
запиту цінових пропозицій (котирувань);
закупівлі в одного постачальника (виконавця).
Серед них фактично новою є лише процедура двоступеневих торгів (деякі випадки колишньої процедури конкурентних переговорів стали складовою частиною двоступеневих торгів). Всі інші прямо або непрямо вже використовуються у державних закупівлях.
По-четверте, визнано, що основною процедурою здійснення закупівель є відкриті торги (частина перша статті 14 Закону про закупівлю). Раніше застосування процедури торгів залежало від суми закупівель і рішення замовника (пункти 22,23 Постанови про закупівлі). І лише закупівлі послуг завжди здійснювалися шляхом процедури відкритих торгів (пункт 25 Постанови про закупівлі).
По-п'яте, спрощено оформлення документації. Якщо раніше замовник (тендерний комітет) затверджував свої рішення в МЗЕЗ торзі, то тепер його треба лише повідомляти про здійснені процедури. Раніше існувала процедура державної реєстрації торгів з отриманням відповідного свідоцтва.
По-шосте, можливим є зростання плати за тендерну документацію. Раніше, відповідно до пункту 29 Постанови про закупівлі, плата за тендерну документацію повинна була відображати тільки витрати, безпосередньо пов'язані з їх підготовкою, друкуванням та відправленням постачальнику (підрядчику). Закон про закупівлю обмеження вартості тендерної документації не містить, а плата за тендерну документацію не повертається.
По-сьоме, зменшилася нижня межа застосування тендерного забезпечення, яке гарантує участь постачальника в тендері. Раніше, відповідно до пункту 15 Постанови про закупівлі, при здійсненні закупівель, вартість яких дорівнювала або перевищувала $100 тис., замовник мав право вимагати тендерного забезпечення від усіх постачальників у розмірі до 5% очікуваної ціни договору. Тепер, відповідно до частини другої статті 23 Закону про закупівлю, для робіт розмір тендерного забезпечення – до 1%, для товарів та послуг – до 5%.
По-восьме, раніше, відповідно до пункту 47 Постанови про закупівлі, повідомлення про акцепт тендерної пропозиції повинно було надсилатися протягом 3 днів з дня визначення торгів. Тепер таке повідомлення, відповідно до частини другої статті 29 Закону про закупівлю, повинно надсилатися протягом 5 календарних днів (імовірно, для страхування за наявності вихідних днів).
По-дев'яте, лібералізована участь у процедурі запиту цінових пропозицій (котирувань). Якщо раніше така процедура використовувалася, відповідно до пункту 61–1 Постанови про закупівлі, при очікуваній вартості закупівель від 10 до 70 тис. грн., то тепер, відповідно до статті 32 Закону про закупівлю, така процедура застосовується за умови вартості закупівлі, меншої за 10 тис. євро (для робіт – 40 тис. євро). Таким чином, якщо державній організації треба закупити товар на суму навіть 1 грн., вона повинна отримати цінові котирування від 3 постачальників. Така процедура ускладнить життя державним установам, але розширить ринок збуту для тих підприємців, яких раніше не допускали до забезпечення держпотреб, зменшить корупцію.
На жаль, Закон про закупівлю не містить процедури оприлюднення потреб держави на суму до 10 тис. євро, тому треба регулярно надсилати свої прайси до державних установ, які мають право на закупівлі (звісно, якщо ваш товар потенційно потрібен в цих установах, наприклад, канцтовари, папір, меблі, оргтехніка тощо).
По-десяте, скорочено термін призупинення торгів у разі подання скарги з 30 до 15 календарних днів. Раніше, відповідно до пункту 67 Постанови про закупівлі, подання скарги постачальника, у разі порушення замовником торгів процедури проведення торгів призупиняло проведення торгів до 30 календарних днів. Тепер, відповідно до частини третьої статті 37 Закону про закупівлю, термін такого зупинення скорочено до 15 календарних днів. Скорочено термін і підстави подання заяв до суду. Якщо раніше постачальники могли звертатися до суду в будь-який час проведення торгів (пункт 73 Постанови про закупівлі), то тепер, відповідно до частини десятої статті 37 Закону про закупівлю, якщо протягом 15 календарних днів з дня вирішення скарги виконавець не звернувся до суду, рішення замовника є остаточним.
По-одинадцяте, під час здійснення закупівлі товарів, робіт, послуг замовник може вимагати під час підписання договору з переможцем надання забезпечення (гарантії) – до 15% – вартості товарів і послуг, а також 5% для робіт. А загалом процедура торгів суттєво не змінилася.
Слід також зазначити, що в базовому законі, прийнятому в 2000 році, було допущено певних методологічних помилок в організації роботи тендерних комітетів. Теорія закупівель передбачає розмежування функцій замовника і організатора торгів. Від замовника – структурного підрозділу, безпосередньо зацікавленого в отриманні якісних послуг, товарів, робіт, – вимагається підготовка лише технічних специфікацій. Решта процедур – від оголошення торгів до супроводу укладення контрактів замовником та моніторингу виконання контрактів, не кажучи вже про підготовку численних документів, – лежить на організаторові торгів. Якщо замовник зацікавлений у якісних товарах, послугах, роботах, незалежно навіть від їх вартості, то організатор торгів відповідає за ретельне дотримання процедур, економію коштів та мінімізацію кількості оскаржень.
Саме для уникнення конфлікту інтересів між цими функціями статус організатора торгів і замовника розділяють. За тією ж логікою, за якою несумісність функцій розпорядника коштів і касира свого часу привела до створення Державного казначейства.
Зрештою, вже в 2002 році на рівні підзаконних актів в Україні передбачалася міжвідомча координація закупівель як прообраз організатора торгів. На місцевому рівні узаконювалися єдині тендерні комітети, сфера компетенції яких поширювалася на всі закупівлі в межах бюджету.
17 березня 20006 року почали діяти нові правила і процедури, встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та інших законодавчих актів України» №3205-IV. Вказаним Законом були внесені суттєві зміни до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», який регулював відносини у сфері державних закупівель
Однією із найбільших «новацій» введених ци законом стала заміна уповноваженого органу з питань координації державних закупівель. Якщо раніше таку функцію виконувало Міністерство економіки України (надалі – МЕУ), то з прийняттям змін до Закону функція координації державних закупівель переходить до Антимонопольного комітету України (надалі – АМКУ). Окрім «координації» державних закупівель з’являється «нагляд та контроль» за державним закупівлями.