По-перше, звичайні статистичні оцінки еластичності імпорту за ціною виявляються, як правило, короткостроковими, які є нижчими за довгострокові.
По-друге, ці показники ґрунтуються на аналізі великих товарних груп, що призводить до недооцінки цінової чутливості імпорту окремих специфічних продуктів, які мають високий коефіцієнт взаємозамінності.
По-третє, процедура встановлення справжнього рівня імпортних цін часто виявляється некоректною, що знову ж таки призводить до заниження цінової еластичності імпорту.
По-четверте, складність у встановленні реального значення еластичності пов'язана з необхідністю одночасного врахування різних факторів, що часто зумовлює недооцінку впливу тарифів та цін на обсяг імпорту.
Отже, вплив тарифів на обсяг імпорту, як правило, недооцінюється, що, у свою чергу, призводить до заниження розміру чистого національного збитку від тарифів.
Усі наведені нами зауваження щодо вдосконалення оцінки чистого національного збитку стосувались збільшення оцінки тарифного ефекту порівняно із попереднім рівнем. Проте можна навести низку прикладів, коли в результаті коригування тарифний ефект знижується.
Вже відзначалося, що початковий аналіз не враховує впливу тарифу на обмінний курс між валютами країн, залучених до торгівлі.
Оскільки зв'язок між валютним курсом та тарифом — незначний, то навіть проблеми валютної і торговельної політики можна розмежувати. На нашу думку, цей фактор необхідно враховувати.
Припустимо, що тариф зумовлює скорочення імпорту. Отже, зменшуються і валютні платежі, оскільки імпортна ціна або залишилася попередньою, або знизилася. Це означає, що розмір попиту на іноземну валюту, необхідну для придбання імпортних товарів, також зменшиться.
Але така зміна валютного курсу, у свою чергу, вплине на розмір у гривнях національного експорту та імпорту. Якщо іноземцям прийдеться на кожну гривню вітчизняного експорту платити більшу суму своєї валюти, то попит на нього скоротиться, і ціна в гривнях експортних товарів може навіть дещо знизитися.
Аналогічно, іноземні товари в гривнях будуть дешевшими, ніж вони коштували спочатку, оскільки на кожну гривню тепер можна купити більше одиниць іноземної валюти.
Таким чином, тариф може обмежувати зростання ціни імпорту у гривнях величиною меншою, ніж розмір самого тарифу. Якщо, наприклад, внаслідок введення 10-відсоткового тарифу вартість гривні в одиницях іноземної валюти збільшиться на 3%, то внутрішня ціна імпортованого товару в гривнях зросте лише на 7%.
Можна приблизно вирахувати й розмір зниження національного збитку, викликаний подібним взаємозв'язком тарифу й обмінного курсу. За запропонованою оцінкою цієї величини Джорджіо Басеві, чистий ефект від тарифу знижується пропорційно до участі валютного курсу в тарифному ефекті. Наприклад, якщо 10%- ний тариф знизив ціну іноземної валюти в гривнях на 3%, то кінцевий збиток від тарифу буде дорівнювати 70% від величини чистого збитку, розрахованої звичайним способом. Чим меншою є частка в сумарному імпорті товарів, що підлягають обкладенню новим тарифом, тим меншою буде відповідна зміна обмінного курсу.
Вважаємо, що необхідно також акцентувати увагу на тому, що зміна рівня тарифу зумовлює втрати, викликані переміщенням виробничих ресурсів. Традиційний аналіз провадиться за припущення, що крива внутрішнього попиту збігається з кривою граничних витрат як для окремих фірм виробництва телевізорів, так і для всього вітчизняного виробництва. Це припущення ґрунтувалось на тому, що будь-які трудові чи інші витрати, що використовуються при виробництві телевізорів, не є значним відлученням від якогось іншого їх використання, продуктивність якого приблизно дорівнювала б продуктивності в індустрії телевізорів і оплачувалася на тому ж рівні. Тобто малось на увазі, що працівники, зайняті у виробництві телевізорів, які отримують 5 гривень за годину, могли б знайти іншу не гірше оплачувану роботу. На підставі цього припускалось, що витрати фірм, які виготовляють телевізори, дорівнюють середнім суспільним витратам.
Вважаємо, що це твердження не є коректним. Доведемо нашу думку. Якщо в електронній чи іншій галузі виявилася б необхідність припинення найму робочої сили і вкладення матеріальних ресурсів, то цим працівникам не так вже й просто було б знайти собі таку роботу, де граничний продукт дорівнював би тій же величині. Становище, якого працівники набувають після звільнення, як правило, мало їх влаштовує, особливо, якщо нова робота пов'язана з необхідністю зміни місця проживання і спеціальності. Зазвичай звільнені працівники несуть значні матеріальні витрати в процесі пошуку нової роботи. Отже, витрати, пов'язані з необхідністю переміщення виробничих ресурсів, також мають братись до уваги при розрахунку чистого ефекту від зміни рівня тарифу.
Вплив структурних витрат на чистий національний збиток від тарифу залежить, насамперед, від того, вводиться новий митний тариф чи скасовується. Скасування імпортного мита, безумовно, призведе до звільнення працівників з галузей, що конкурують з імпортом, у нашому прикладі — з електронної. Працівники цієї галузі будуть мати матеріальні збитки до тих пір, доки не знайдуть собі нової роботи. Підприємці і власники акцій електронної промисловості також несуть втрати капіталу внаслідок більш високої конкурентоспроможності імпорту. Збиток, нанесений електронній промисловості зняттям тарифу, є реальним зниженням суспільного добробуту. Навіть, якщо платники податків через Державний бюджет і зможуть полегшити зниження доходів в електронній промисловості, втрати все ж залишаться, цього разу у вигляді податкового тягаря.
Очевидно, що розмір цих втрат необхідно вирахувати із виграшу, отриманого суспільством у результаті скасування тарифу.
Сучасні дослідження довели, що в деяких випадках структурні витрати можуть повністю нейтралізувати позитивний ефект від зняття тарифу.
Водночас, врахування структурних витрат не зумовлює зниження національного збитку від введення нового тарифу. Новий тариф на імпортні телевізори не призведе до звільнення працівників.
Навпаки, електронна промисловість розширить випуск продукції і збільшить кількість зайнятих. У цьому разі структурні втрати матимуть інші галузі економіки. Однією з них є експортне виробництво, яке в результаті може скоротитися. Причин для цього декілька.
По-перше, новий імпортний тариф зумовить зростання обмінного курсу національної валюти і призведе до скорочення експорту.
По-друге, введення нового тарифу може спровокувати іноземні держави до вжиття відповідних протекціоністських заходів, спрямованих проти національного експорту, що може призвести до втрати робочих місць і доходів в експортних галузях.
Таким чином, з урахуванням структурних витрат величина оцінки національного збитку від введення нового тарифу має збільшитися.
Врахування усіх «нюансів» при обрахуванні національного збитку від тарифів та інших торговельних бар'єрів — одна з актуальних проблем дослідників. Деякі «нюанси» мають дискусійний характер — важко оцінити національні збитки кількісно, але, безсумнівно, ця проблема може бути розв'язана коригуванням за допомогою запропонованих вище поправок.