Представники іноземного капіталу розглядають Україну не тільки як базу для експорту продукції, але і як базу для інвестування виробництва замороженої плодоовочевої продукції. Наприклад в 2005 р. нідерландська група компаній Olviya Investments BV, через власну структуру ООО „Ольвіта”, відкрила виробництво в Київській області. Компанія має наміри займатись власною брендовою продукцією на ринку України, а також орієнтуватись на експорт в країни ЄС та Ізраїлю.
Вітчизняні виробники замороженої плодоовочевої продукції поки що не можуть бути достойними конкурентами зарубіжних компаній. В першу чергу це пов’язано з низьким рівнем рекламних компаній продукції, відсутністю відомих брендів і низькою якістю пакування [62].
Серед найбільш відомих українських марок замороженої продукції можна відмітити ТМ „Шарм” (ЗАТ „Дісконт”), ТМ „Артика”(ТОВ „Арті”), ТМ „Беріка” (ТОВ „Топ-трейд”), ТМ „Сім-Сім”(ТОВ „Сім-Сім”), „Ольвіта”, „Дісконт”, ТМ „Дригало”. Останнім часом активно просувається на ринок херсонська ТМ „Дарус”, яка окрім традиційних для ринка найменувань, пропонує також новинки, наприклад цукрову кукурудзу у качанах.
Не дивлячись на низький рівень рекламних компаній, більшість українських виробників орієнтуються не на внутрішній ринок, а на експорт. Так, біля 80% виготовленої замороженої продукції як сировина експортується до Росії, США, Німеччини. Найбільшим попитом користуються ягоди: вишня, полуниця, чорна та червона смородина.
Найбільш перспективним ринком для вітчизняного виробника є російський. Сьогодні він демонструє достатньо швидкі темпи росту і відрізняється значними об’ємами.
Що стосується українського ринку швидкозаморожених продуктів існує декілька основних проблем, які перешкоджають подальшому розвитку галузі. До них належать: відсутність сучасного вітчизняного устаткування для якісного очищення та заморожування плодоовочевої продукції; недостатність кваліфікованих фахівців з технології заморожування, які здатні розвивати нові виробництва; складність залучення необхідних фінансових ресурсів для подальшого розвитку; висока залежність формування ціни на продукцію від врожаю і попиту.
Найближчим часом зниження митних тарифів призведе до урівноваження продукції вітчизняного виробництва з імпортованою, але європейські компанії не зменшать імпорт замороженої продукції на ринок України, а навпаки з’являтимуться нові іноземні марки [57-59].
Отже, Український ринок замороженої плодоовочевої продукції, який зорієнтований в основному на імпортну продукцію, невпинно зростає. В останні роки представники іноземного капіталу розглядають Україну не тільки як базу для експорту продукції, але і як базу для інвестування виробництва замороженої плодоовочевої продукції. Нажаль вітчизняні виробники не можуть бути достойними конкурентами зарубіжних компаній.
1.2.Законодавчо-нормативне регулювання якості та безпечності
замороженої плодоовочевої продукції
Якість сировини, яка переробляється, є основним чинником успіху споживання будь-якої продукції, тому необхідно жорстко контролювати відповідність її показників встановленим вимогам нормативних документів.
Основний Закон, який встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини є Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів” від 6 вересня 2005 р. № 2809 – IV [2].
Законом України „Про торгово-промислові палати в Україні” передбачено основні засади щодо функціонування та діяльності торгово-промислових палат, які проводять товарознавчі експертизи [9]. Для організації проведення експертних досліджень відповідно до Закону „Про торгово-промислові палати в Україні” розроблено Методику проведення товарознавчої експертизи експертами торгово-промислових палат в Україні від 26 вересня 2005р [32].
Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 2 листопада 2004 р. № 2137 – IV - регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні [7].
Закон України “ Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року № 1023 – ХІІ, містить чіткі вимоги до якості продуктів харчування. Цей закон регулює відносини між споживачами товарів і виробниками, виконавцями або продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав [3].
Основною Постановою, якою Кабінет Міністрів України надає доручення державним органам, що здійснюють контроль та нагляд по проведенню необхідних та достатніх заходів та дій, спрямованих на посилення контролю за якістю і безпекою харчових продуктів, що виробляються в Україні, та імпортованих харчових продуктів щодо їх відповідності вимогам та стандартам, які діють в Україні – є Постанова кабінету Міністрів “Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів” від 9 листопада 1996 р. N 1371 [10].
В Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про державну санітарно – епідеміологічну службу України” від 19 серпня 2002 р. № 1218 зазначено, що - державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та середовища життєдіяльності [11].
Наказ Міністерства охорони здоров¢я України “Про затвердження Державних санітарних норм та правил “Транспортування продовольчої продукції” від 14 травня 2004 р. № 239 регулює Державні санітарні норми та правила транспортування продовольчої продукції, які встановлюють гігієнічні вимоги і норми до повітряного, водного і залізничного транспорту, що забезпечують перевезення продовольчої продукції груп 1 - 13, 15 - 23, 25 Гармонізованої системи опису і кодування товарів [15].
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням санітарно-гігієнічних і санітарно-епідеміологічних норм і правил державними органами, підприємствами, організаціями, установами незалежно від форм власності, підприємцями - фізичними особами і громадянами покладений на органи державної санітарно-епідеміологічної служби України.
Наказом міністерства охорони здоров'я України від 5 серпня 1999 р. “Про створення Державного реєстру харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів та Реєстру висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи” № 199 при Головному санітарно-епідеміологічному управлінні МОЗ України створено Державний реєстр харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів та Реєстр висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а також визначено їх завдання та функції.
Міністерством охорони здоров¢я України разом з зацікавленими міністерствами та відомствами розроблено Методичні вказівки про порядок й періодичність контролю продовольчої сировини й харчових продуктів по показниках безпеки. Дані вказівки були розроблені з метою забезпечення контролю за вмістом важких металів й миш¢яку, радіонуклідів, мікотоксинів, мікроорганізмів, нітратів, пестицидів, гістаміну, антибіотиків в продовольчій сировині й харчових продуктах, які виробляють в Україні.
На сьогодні немає юридичної відповідальності імпортера за безпеку продукції, що ввозиться і вводиться в обіг на території України. Водночас у більшості розвинених країн світу це передбачено законодавством. Слід зауважити, що до національного законодавства країн ЄС включено вимоги Директиви ЄС 85/374 "Про відповідальність постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції".
Нормативний акт, який регламентує порядок продажу продуктів харчування – це Наказ Міністерства зовнішньоекономічних зв¢язків України від 28.12.1994 № 237 “Про затвердження Правил продажу продовольчих товарів”. Ці правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки і продажу продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги споживачів щодо дотримання їх прав, належної якості та безпеки товару і рівня торгівельного обслуговування.
Як було зазначено вище, Торгово – промисловою палатою України затверджено Методику проведення товарознавчої експертизи експертами торгово – промислової палати (від 26.09.2005). Даним документом передбачено порядок та процедуру проведення товарознавчої експертизи, вимоги до експерта, права та обов¢язки експерта, правила відбору та порядок оформлення проб для аналізу, вимоги до лабораторій, в яких можна проводити фізико – хімічні дослідження, правила заповнення документів, які засвідчують результат проведення експертизи тощо [32].
Однак, експертиза якісних показників будь-якої продукції проводиться відповідно до вимог нормативної документації на відповідну групу товарів, або умов договору.