СТИСЛИЙ ОГЛЯД ГЕНЕРАЛЬНОЇ УГОДИ ПРО ТАРИФИ І ТОРГІВЛЮ.
Генеральна Угода включає 38 статей.
Перша частина.
Стаття І - основна частина, що гарантує всім членам режим найбільшого сприяння.
Стаття II - забезпечує фактичне скорочення тарифів, узгоджених у рамках ГАТТ. Вони наводяться в списках, що додаються і є консолідованими, тобто становлять частину самої Угоди.
Друга частина.
Генеральна угода діє "на тимчасовій основі". Кожний член зобов'язаний застосовувати правила, що містяться в Другій частині "у найбільш повному обсязі відповідно до його власного законодавства, що існувало в момент вступу в ГАТТ".
Стаття III - забороняє внутрішню політику й інші внутрішні заходи, що є дискримінаційними щодо імпорту.
Статті IV-X стосуються таких проблем:
IV - кінофільми,
V - свобода транзиту,
VI - антидемпінгові і компенсаційні мита,
VII - оцінювання товарів щодо мита,
VIII - збори і формальності,
IX - відомості про походження,
X - публікація і застосування правил торгівлі. Перелічені статті IV-X є "технічними статтями", спрямованими на запобігання можливим змінам тарифів або на встановлення контролю над ними.
Статті XI-XIV стосуються кількісних обмежень:
XI - загальна їх заборона.
XII - можливості застосування обмежень у зв'язку з труднощами платіжного балансу.
XIII - вимога їх недискримінаційного застосування, за винятком випадків, зазначених у Статті XIV.
Стаття XV присвячена співробітництву ГАТТ із Міжнародним валютним фондом.
Стаття XVI містить заклик до ліквідації експортних субсидій.
Стаття XVII містить вимогу до державних торговельних підприємств не припускати дискримінації у своїй зовнішній торгівлі.
Стаття XVIII визнає, що країнам, які розвиваються, може бути потрібна гнучкість у встановленні тарифів і що вони можуть застосовувати деякі кількісні обмеження для заощадження іноземної валюти з метою задоволення потреб розвитку.
Стаття XIX указує на випадки, коли можуть бути прийняті надзвичайні заходи стосовно імпорту, що завдає збитків вітчизняним виробникам.
Статті XX-XXI містять, відповідно, загальні вилучення і винятки в інтересах безпеки.
Стаття XXII присвячена консультаціям.
Стаття XXIII - урегулювання спорів.
Третя частина.
Стаття XXIV містить положення, що регулюють використання митних союзів і зон вільної торгівлі як винятку з правил про режим найбільшого сприяння.
Стаття XXV забезпечує основу для дій урядів країн-членів. Саме відповідно до цієї статті відбуваються вилучення.
Статті XXVI-XXXV містять правила функціонування ГАТІ'. У них розглядаються такі питання, як прийняття і набрання чинності (XXVI); одержання тарифних поступок від колишніх членів (XXVII); правила ведення переговорів щодо тарифів і зміна тарифних списків (XXVIII); взаємовідносини між ГАТТ і Гаванським статутом (XXIX); поправки до Угоди (XXX); вихід із ГАТТ (XXXI); визначення "Договірних сторін" (членів) (XXXII); приєднання до ГАТТ (XXXIII); додаток до Угоди (XXXIV) і незастосування ГАТТ окремими учасниками (XXXV).
Четверта частина.
Статті XXXVI, XXXVII, XXXVIII були додані в 1965 р. і присвячені особливим проблемам країн, що розвиваються. У статті XXXVI викладені принципи і мета ГАТТ щодо задоволення потреб цих країн. У статті XXXVII містяться зобов'язання, узяті членами ГАТТ для розв'язання цього завдання, а стаття XXXVIII повинна забезпечити основу для їхніх спільних дій.
Звернемося тут до Положення "про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 р. N 52.
ПОЛОЖЕННЯ про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Положення), визначає порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економіки України спеціальних санкцій (далі - санкції), передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності).
Дія цього Положення поширюється на всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та місця реєстрації.
1. Загальні положення
1.1 Спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
1.2 Санкції застосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
1.3 Санкції можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
1.4 Застосування санкцій може бути оскаржено в судовому порядку. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується Міністерством економіки України та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій.
Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення по суті справи не зупиняє їх дію.
1.5 Українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких, у встановленому порядку, застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, не мають права укладати угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням чи передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності.
1.6 Українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не мають права укладати з іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких, у встановленому порядку, застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням або передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні чи з товарами українського походження.
1.7 Дія спеціальних санкцій - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та індивідуального режиму ліцензування, що застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, поширюється на всі види зовнішньоекономічної діяльності, зазначені у статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", операції за якими здійснюються українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності.
1.8 Окремою зовнішньоекономічною операцією є комплекс дій українського суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та іноземного суб'єкта господарської діяльності, що підпадає під визначення одного із видів зовнішньоекономічної діяльності, передбачених статтею 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", та включає в себе закінчену разову передачу товару (виконання робіт, надання послуг) та закінчені розрахунки (грошові, товарні та в інших формах) за цю разову конкретну передачу товару (виконання робіт, надання послуг).
2. Індивідуальний режим ліцензування
2.1 Індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
2.2 З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економіки України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економіки України.