Холодильне устаткування, в тому числі і побутове (товарна позиція 8418 УКТЗЕД) на кінець 1997 року середньоарифметичний тариф було різко підвищено з 5% до 19% при цьому протягом 1997 року відбувалося зростання імпорту цих товарів. На кінець 1998 року обсяги імпорту знизилися на незначну величину і протягом 1999 року продовжували знижуватися. Однак, не дивлячись на те, що на кінець 2000 року середньоарифметичний тариф знову було підвищено до рівня 21%, протягом 2000 – 2003 років відбувалося зростання імпорту цієї техніки. У 2004 році рівень ввізного мита було знижено до 9%, а обсяги імпорту зросли на 54% [13].
Меблі та іграшки (товарні групи 94-95 УКТЗЕД) - на кінець 1997 року середньоарифметичний тариф було підвищено з 11,1% до 11,8%, при цьому відбувалося зростання обсягів імпорту. На кінець 1998 року середньоарифметичний тариф було підвищено до рівня 22,6% і протягом цього періоду відбувалося зниження обсягів імпорту цих товарів. У 2003 та 2004 роках середньоарифметичний тариф було знижено відповідно до рівня 18,6% та 17,83%, а імпорт у 2002 році зріс на 22%) порівняно з 2003 роком. Що стосується загальних змін середньоарифметичного тарифу по усіх товарах та загальних обсягів імпорту, можна відмітити, що у 1997 - 1998 роках відбувалося підвищення ставок мита і в той же час, у 1997 році відбувалося зростання обсягів імпорту товарів. У 1998 - 1999 роках відбувалося значне падіння обсягів імпорту товарів, не дивлячись на те, що у 1999 році середньоарифметичний тариф було знижено до рівня 9,82%. У 2003 році, незважаючи на зростання середнього значення тарифу до рівня 10,68%, відбулося зростання обсягів імпорту до 15,78 млрд.дол.США (на 54,5% порівняно з 1999 роком), У 2004 році середній тариф зменшився до 10,5%, а обсяги імпорту збільшилися до майже 17 млрд. дол. США, але це значною мірою можна пов'язати із загальним економічним ростом [13]. Аналізуючи наведенні статистичні дані можна зробити висновок, що зміни ставок мита, у визначених межах, не є головним чинником, який може вплинути на зростання обсягів імпорту товарів. В даний час, в основному, ринок споживання та виробництва стабілізувався. Зміни ставок ввізного мита вже відбуваються по окремих товарних позиціях і це не може значно вплинути на загальні обсяги імпорту продукції.
Слід зазначити, що Україна майже не використовує на практиці спеціальні, антидемпінгові та компенсаційні мита для захисту внутрішнього ринку, хоча їх роль надзвичайно важлива, особливо з точки зору економічної безпеки.
Так, у 2002 р. Кабінетом Міністрів України введено спеціальне мито у розмірі 20% щодо низки російських товарів у кількості 22 позицій, в тому числі залізняка, хлора, мінеральних добрив, деяких фарб i лаків, бавовняних тканин, феросплавів. Мито було введено на період дії спеціального мита, встановленого Росією у травні 2001 р. на українські труби з чорних металів. Також з 30 липня по 8 грудня 2002 р. було введено спеціальне мито на нові легкові автомобілі з Росії з робочим об’ємом циліндра від 1000 до 1500 см3, що ввозяться громадянами на митну територію України, у розмірі 31,7%. Мета введення — підтримка вітчизняного виробника.
З цією ж метою 27 вересня 2003 р. Україна ввела антидемпінгове мито терміном на 5 років на імпорт сірників з Росії та Білорусі. У рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 12.09.2003 р. розмір ставки ввізного мита для російських сірників установлено на рівні 8,8%, однак продукція ЗАТ «Плитспичпром» (Балабаново) обкладатися митом не буде. Для білоруських виробників розміри мита є значно вищими: ЗАТ «Пинскдрев» — 31,8%, «Борисовдрев» — 68,7%, інших виробників — 95,7% [13].
Аналіз вітчизняного митного оподаткування далі здійснимо з огляду на структуру доходів Зведеного бюджету України за 1994 — 2004 рр. за такими напрямами: по-перше, з’ясуємо, яку питому вагу має митне оподаткування в цілому в дохідній частині Зведеного бюджету України (мито/доходи), i в непрямому оподаткуванні зокрема (мито/непрямі податки); по-друге, визначимо зміни у структурі мита (ввізне та вивізне мито).
Таблиця 2.1
Динаміка та ланцюгові темпи приросту питомої ваги мита у складі доходів Зведеного бюджету України та непрямих податках, %
| Показник | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 |
| Мито/доходи | 0,6 | 4,0 | 2,1 | 2,6 | 1,9 | 2,5 | 5,4 | 4,3 | 4,5 | 4,8 | 5,1 |
| Мито/непрямі податки | 1,4 | 9,2 | 5,7 | 8,0 | 6,1 | 7,0 | 8,9 | 8,1 | 11,9 | 12,2 | 11,0 |
| Ланцюгові темпи приросту мито/доходи | х | 558,1 | –48,3 | 25,3 | –25,8 | 31,5 | 111,9 | –19,8 | 3,5 | 6,5 | 6,5 |
| Ланцюгові темпи приростумито/непрямі податки | х | 587,5 | –37,7 | 39,9 | –24,3 | 15,9 | 26,2 | –8,3 | 46,0 | 2,7 | –9,5 |
Побудовано за даними Міністерства фінансів України
Згідно з табл. 2.1 відзначимо, що митне оподаткування не належить до податків, які мають ключове значення при формуванні дохідної частини бюджету, оскільки питома вага митного оподаткування протягом усього періоду, що аналізується, не перевищувала 6%. У цілому це позитивний результат, оскільки характерною особливістю податкових систем більшості країн, що розвиваються, є висока частка податків на зовнішню торгівлю (у середньому до 30% дохідної частини бюджету), насамперед імпортного мита. Однією з причин високої частки мита в державних доходах є простота збору такого податку. До того ж ці податки служать ефективним замінником податку на доходи вітчизняних підприємств.
Водночас не можна не помітити, що роль митного оподаткування постійно підвищується, особливо в останні роки. Так, якщо у 1999 — 2001 рр. митні надходження становили в середньому 800 млн. грн. на рік, то за період 2002 — 2004 рр. вони досягають у середньому 1824 млн. грн., тобто відбулося зростання у 2,3 раза. Це зростання можна пояснити такими факторами.
Першим фактором є збільшення імпорту товарів до України після спаду у 1999 — 2001 рр., який був спричинений як внутрішніми (нестабільність економічної ситуації, платіжна криза, торгівельні конфлікти та неврегульованість проблем ціноутворення на імпортовані енергоносії й транзит), так i зовнішніми проблемами (падіння світових цін i глобальна економічна криза; фінансово-економічна криза в Росії, яка посилила проблеми в торговельно-економічних відносинах між Україною та Росією).
Загалом слід відзначити, що імпорт товарів i послуг до України є досить стабільним, починаючи з 1996 р. Однак зауважимо, що зв’язок між імпортом товарів i послуг i сплатою мита є досить слабким, оскільки коефіцієнт кореляції цих двох груп даних становить лише 14%.
Другим фактором є активізація Україною діяльності останнім часом на шляху вступу до СОТ, що, у свою чергу, викликало прийняття низки нормативно-правових актів i внесення поправок до вже існуючих, які зробили прозорішою діяльність митних органів.
Підсумовуючи можна констатувати, що політика Уряду у сфері митно-тарифного регулювання за останні роки, не призвела до зниження рівня захисту внутрішнього ринку. Порівняння середньоарифметичних ставок імпортного тарифу України з відповідними показниками країн ЄС та Східної Європи також свідчить, що рівень тарифного захисту українського ринку і після вступу до СОТ буде знаходитися на прийнятному рівні.
Як свідчить досвід, рівень митно-тарифного захисту для того, щоб бути ефективним, не повинен бути непомірним ( не більше 10-15%). Граничний рівень імпортного мита не повинен, в усякому разі, перевищувати 30%. Інакше непомірно високі ставки мита і податків на імпорт призводять до того, що їх перестають сплачувати. Різновиди митних платежів, що діють в Україні наведено у додатку А [11].
Безперечним є той факт, що Україні потрібно інтегруватися у світову економіку, а без членства у СОТ подібна інтеграція являється ілюзорною.
Членство у СОТ означає членство у всіх договорах цієї системи і відповідність національних законодавчих та адміністративних торговельних механізмів нормам, що містяться у цих договорах. Якщо законодавчий і адміністративний механізми держави-члена СОТ не стикуються з відповідним механізмом країни, що не є учасницею СОТ, виникають проблеми, насамперед тарифні перешкоди, які зачиняють ринки для товарів держави – не члена СОТ чи такі, що дуже обмежують її експорт.
Україна, як і всі інші країни-не-члени СОТ, має проблеми, пов'язані з неучастю в СОТ. Насамперед, це проблема торговельного аутсайдерства України й швидкого звуження її торговельних ринків, тобто існує можливість поетапного перетворення України в торговельного одинака. Можливе створення ситуації, за якої Україна опиниться в оточенні торговельних режимів, що не стикуються з її власним торговельним режимом, торгівлі перешкоджатимуть високі митно-тарифні бар'єри. Перспективами подібної ситуації стануть:
· подальший спад експорту і скорочення валютних надходжень;
· зростання залежності від імпорту;
· збільшення негативного сальдо торговельного та платіжного балансів;
· знищення стимулів розширення обсягів виробництва і факторів досягнення внутрішньої конвертації національної валюти;
· зростання інфляції.
Приєднання України до системи СОТ потребує гармонізації зовнішньоекономічного законодавства та вдосконалення торгівельної, тарифної, фінансової, інвестиційної бази відповідно до світових норм і стандартів [10].
Переговорна позиція України щодо доступу до СОТ базується на:
1.Концепції трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи СОТ;
2.Законі України “Про Митний тариф України”, від 05.04.2001 №2371-111;
3.Висновках та пропозиціях галузевих міністерств та відомств щодо зміни ставок ввізного мита на окремі види продукції.
На сьогодні в рамках двосторонніх переговорів погоджено біля 95% тарифних позицій. Сьогодні середньозважена ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі в адвалорному еквіваленті складає 7,02%, у тому числі [13]: