Дуже важливим є якісно нове визначення стратегії і тактики зовнішньоекономічної діяльності та місце в них митних органів як однієї з умов економічного росту та забезпечення платоспроможності країни.
Одним з найважливіших напрямків робіт у зв’язку зі вступом України с СОТ є вдосконалення законодавчої бази та її приведення у відповідність до норм цієї організації. Використання власних національних правил, які відрізняються від загальноприйнятих, в сучасних умовах навряд виправдане.
Слід відмітити, по правилам СОТ передбачена наявність пільг, та категорично заборонена адресна допомога окремим підприємствам. Надання пільг повинно проходити незалежно від того, чи є виробник резидентом чи ні.
Вступ до СОТ потенційно покращує позиції країни, проти якої ініціюються антидемпінгові розслідування, але не повністю усуває їх загрозу.
За даними Міністерства економіки та по питанням європейської інтеграції проти українських експортерів зараз здійснюється 25 антидемпінгових та спеціальних заходів з 1992 по 2002 роки українські виробники втратили близько 2 млрд. доларів, і майже 1,2 млрд. доларів припадає на останні два роки. Саме тому, що Україна не є членом СОТ, в ході антидемпінгових розслідувань багато країн застосовують до неї свавільні правила замість правил, встановлених СОТ.
Країни-учасниці СОТ повинні захищати свою економіку тільки за допомогою митної політики. Рівень митного оподаткування повинен поступово зменшуватись шляхом взаємних переговорів (тарифні поступки), дотримуючись принципів взаємних поступок та взаємних вигод, представлення різного роду преференцій (митні переваги та пільги).
Митні відносини в рамках нетарифного регулювання передбачають заходи для регулювання зовнішньої торгівлі за виключенням мита. До цієї категорії відносять різні заходи фінансової, технічної, адміністративної, кредитної та торгової практики ( заборони, квотування, ліцензування, сертифікація, санітарні, ветеринарні та фітосанітарні обмеження, валютний контроль за експортом та імпортом). У зв’язку з недоліками тарифного та нетарифного регулювання, зміни, які відбудуться в економіці підприємств у зв’язку зі вступом України до СОТ, потребують коректив діяльності органів митної служби.
Став членом СОТ, Україна буде зобов’язана відмовитись від субсидіювання галузей економіки, ліквідувати вільні економічні зони, податкові пільги. Серед умов до кандидатів, які вступають до СОТ є вимога, щоб рівень середньої місячної заробітної плати в Україні становив не менше 1 тис. доларів США.
Неможна не помітити та не до оцінити тих труднощей, з якими пов’язаний вступ України до СОТ:
1) плата за членство в СОТ є дуже високою;
2) низька конкурентноздатність української економіки потребує посилення підтримки вітчизняних виробників з боку держави;
3) не вливаються в прості стандарти СОТ період повільного реформування та стагнації економіки. Звужена мінерально-сировинна база української економіки. Повільно відновлюється інвестиційний потенціал України. Продовжується відтік золотих рук та розумів.
Слід усвідомити, що неможливо діяти в системі міжнародної торгівлі поза рамками СОТ, тому що СОТ виконує роль міжнародного форуму для торговельних переговорів, вирішує торговельні суперечки і здійснює нагляд за широким спектром торговельно-політичних угод.
Членство України в системі ГАТТ/СОТ є необхідною передумовою інтеграції у світову економіку.
Висновки
Кожна держава проводить певну політику у галузі зовнішньої торгівлі . Методами її здійснення є різні обмежееня у вигляді тарифів, податків, акцизів та інших зборів, а також нетарифні бар'єри у вигляді кількісних обмежень імпорту .
Якщо в кінці Х1Х ст. за рахунок ипортного мита формувалась половина бюджетних надходжень, то на сьогодні їх частка в бюджеті країн значно скоротилась. У розвинених країнах це джерело поповнення бюджету втратило свою роль.
Митне оподаткування відіграє неоднозначну роль у регулюванні економічних і соціальних процесів у державі, оскільки уряд завжди має збдлднсовувати внутрішні й зовнішні інтереси країни. Окрім того, неоднаковим є рівень впливу експортного та імортного мита на економічні і соцідльні процеси в державі, позаяк вони мають рівне призначення. З огляду на це необхідно нагадати, що існування мита на сьогодні пояснюється не так фіскальною необхідністю, як потребою для вирівнювання інтернаціональних витрат виробництва, які виникають унаслідок конкуренції на основі національних витратвиробництва профільної продукції, що постачається на світовий ринок провідними виробниками, котрі, без сумніву, волдіють перевагами насамперед в освітній та професійній підготовці кадрів, рівні техніки і технології, організації виробництва, що, у свою чергу, ще й підкріплюється значними обсягами виробництва. Саме ці переваги дають змогу підтримувати низький рівень витрат, а відтак формувати більш низький рівень як національних (для країн виробника), так і світових цін порівняно з національними витратами та цінами на аналогічні товари, що реалізуються на національних ринках країн-імпортерів. Відповідно важливу роль відіграє ввізне мито, тоді як вивізне мито, як правило, зістосовується у більшості країн до обмеженого кола продукції.
Список використаних джерел
1. Митний Кодекс України: 1 січня 2004 року – Українська інвестиційна газета.
2. Закон України „Про митний тариф України”.
3. Баширов И.Х. Введение в таможенное дело – Донецк: Донецкий государственній университет экономики и торговли им. Туган-Барановского, 2004.- 214 с.
4. Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система. – Львів: ”Новий світ – 2000”, 2004.
5. Данилькевич М.І. Проблеми інтеграції України в світове господарство: полярність української інтеграції – ЄС чи ЄЕП?// Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи вирішення. Матеріали науково-практичної конференції 20-21 листопада 2003. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. – 256 с.
6. Деміденко Л.М. Мито і митна політика в умовах глобалізації.// Фінанси України. – 2004. - №1. – С. 63-69.
7. Каленьський М.М. Роль митного оподаткування в регулюванні економічних і соціальних процесів у державі // Фінанси України – 2004- №7, С. 3-12.
8. Криварникова І.Ю., Чабаненко Ж.М. Проблеми та шляхи удосконалення державного регулювання в Україні //Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи вирішення. Матеріали науково-практичної конференції 20-21 листопада 2003. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. – 256 с.
9. Літовчинко Б.В. Сучасний стан та основні проблеми митно-тарифного регулювання України на шляху до євроінтеграції// Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи вирішення. Матеріали науково-практичної конференції 20-21 листопада 2003. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. – 256 с.
10. Макуха С. Регулювання зовнішньої торгівлі України: методи і тенденуії.//Економіка . – 2002. - №7. – С. 124-126.
11. Полонський О.Ю. До історії митного оподаткування в Україні.//Фінанси України. – 2004. - №7. – С. 144-146.
12. Петренко М.О. Соціально-економічні наслідки застосування митних пільг в Україні// Фінанси України – 2004 - № 8, С. 84-90.
13. Пісьмаченко Л.М. Напрямки удосконалення системи аудиту в митній службі та її роль у забезпеченні економічної безпеки України. // Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи вирішення. Матеріали науково-практичної конференції 20-21 листопада 2003. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. – 256 с.
14. Пилипчук М.М. До Дня митника //Митний брокер. – 2004. – №1. – С.