Таким чином, зовнішньоторговельна політика Європейського Союзу спрямована на лібералізацію експорту й імпорту (передусім промислової продукції), поступове зменшення тарифу та усунення нетарифних заходів, що стримують міжнародний обмін. Одночасно зовнішньоторговельна політика ЄС зберігає достатньо високий рівень захисту окремих "чутливих" секторів і сфер внутрішнього ринку ЄС через митні та нетарифні обмеження, які доповнюються спеціальною галузевою комунітарною конкурентною політикою. Відкриття "чутливих" ринків відбувається поступово, і насамперед для країн із найменш розвиненою економікою. Ступінчате відкриття внутрішнього ринку ЄС для окремих галузей та продукції певних груп країн, синхронізоване із змінами в комунітарній конкурентній політиці, дає можливість виробникам із країн ЄС поступово адаптуватися до умов та тиску конкуренції з боку третіх країн.
Основні засади міжнародної торговельної політики ЄС на сучасному етапі закладені в Посланні Комісії Раді та Європейському Парламенту в липні 1999р. щодо позиції Союзу на наступному раунді переговорів у межах СОТ. Комісія вважає, що Співтовариство повинно поставити перед собою чотири основні цілі в новому раунді переговорів у СОТ:
по-перше, гарантувати подальшу лібералізацію торгівлі та доступ на ринки, створюючи тим самим кращі умови для конкурентоспроможності. При цьому необхідно виходити з потреби спеціального та диференційованого ставлення до країн, що розвиваються, аби сприяти їхньому розвиткові;
по-друге, забезпечити посилення багатосторонньої системи СОТ таким чином, щоб вона стала справді універсальним інструментом управління міжнародними торговельними відносинами;
по-третє, посилити роль та можливості СОТ у проведенні політики розвитку з особливим акцентом на користь найменш розвинених країн;
по-четверте, звертати більше уваги до проблем, якими переймається громадськість, - охорона здоров'я, захист довкілля, соціальні питання.
Послання формулює основні засади міжнародної торговельної політики ЄС у сферах сільського господарства, послуг, інвестицій, конкуренції, тарифів на несільськогосподарську продукцію, довкілля, прав інтелектуальної власності, урядових закупівель, технічних бар'єрів у торгівлі; сталого розвитку, здоров'я споживачів, захисних заходів, стандартів ставлення до робочої сили. Серед пріоритетних механізмів реалізації цілей ЄС у сфері міжнародної торговельної політики називаються: постійна робота з партнерами, підтримка з боку Європейського Парламенту і широкої громадськості.
На переговорах у межах Доського раунду СОТ у 2000-2004 рр. Європейський Союз намагався послідовно реалізувати основні цілі, визначені у Посланні. Найбільшу протидію з боку інших країн викликає політика ЄС з підтримки сільського господарства. Вважається, що проблеми усунення субсидій та інших заходів підтримки цієї галузі в розвинених країнах є головними під час Доського раунду. Більш як 20 країн, що розвиваються, у тому числі й потужні експортери сільськогосподарські продукції - Бразилія, Індія, КНР, вважають значні аграрні субсидії в розвинених країнах протекціоністською та несправедливою політикою.
Рівень державної підтримки, що надається фермерам шляхом виплати субсидій або створення торговельних бар'єрів, дорівнював у середньому 31% фермерських прибутків у світі за 1999-2001 рр. Цей рівень коливається від 1% - у Новій Зеландії, 22% - у США, 35% - у ЄС і 69% - у Швейцарії.
На міністерській зустрічі у м. Канкан (Мексика, 10-14 вересня 2003р) Європейський Союз та США виступили з пропозицією провести реформи в сільському господарстві своїх країн з метою збільшити доступ на національні ринки, скоротити на $100 млрд. щорічно глобальну підтримку внутрішнього виробника, ліквідувати експортні субсидії. Незважаючи на відчутні поступки іншим країнам у межах Доського раунду у сфері сільського господарства, більшість експортерів сільськогосподарської продукції із країн, що розвиваються, вважали такі пропозиції недостатніми для початку широкомасштабних переговорів.
Значні торговельні протиріччя Європейський Союз має не лише з країнами, що розвиваються, а й з розвиненими країнами, перш за все США. Наприклад, у кінці 2002р. ЄС у щорічному звіті назвав декілька проблем, які існують у торговельних відносинах із Сполученими Штатами. Однією з них є прийняття "поправки Бірда" ("Byrd Amendment") у 2000р., яка надає американським фірмам дозвіл на отримання компенсацій, що виплачуються з антидемпінгових зборів, якими обкладаються їхні іноземні конкуренти. Протягом 2001-2002 рр. американським виробникам сталі та іншим компаніям було виплачено $500 млн., які ЄС і ще деякі країни вважають ефективною субсидією. Апеляційний орган СОТ вирішив, що "поправка Бірда" не відповідає певним положенням угод СОТ у сфері антидемпінгової політики та субсидій, а отже, порушує міжнародні торговельні правила.
У 2002р. ЄС та США були втягнуті в суперечку з питання імпорту сталі. Тільки-но Сполучені Штати підвищили тарифи на 30% на ввезення окремих видів сталі з країн ЄС, останній увів тимчасові бар'єри на шляху масового імпорту сталі. Європейські виробники цієї галузі, які прагнули, аби їх товари було звільнено від дії захисних заходів у США, були змушені почати консультації.
З точки зору ЄС обмежувальний вплив на міжнародну торгівлю мала також американська антитерористична ініціатива з безпеки контейнерів (CSI), відповідно до якої американські офіцери з митниці були направлені в іноземні порти для контролю підозрілих вантажів. Аналогічним є підхід ЄС і до Закону Сарбанес - Окслі (Sarbanes - Oxley Act), за яким президент та віце-президент будь-якої іноземної компанії, яка зареєстрована у США, повинні зробити заяву під присягою щодо точності фінансових звітів і щорічних звітів Комісії з питань фондової біржі та цінних паперів США (SEC). Ці та інші заходи США, за твердженням офіційних осіб ЄС, продовжують створювати для Європейського Союзу та інших торговельних партнерів США серйозні перешкоди для конкуренції, незважаючи на чіткі висновки щодо невідповідності зазначених заходів правилам СОТ.
Особливе місце в міжнародній торговельній політиці ЄС займає Росія. Угода про партнерство та співробітництво з РФ передбачає можливість переходу до режиму вільної торгівлі. У 2002р. ЄС надав Росії статус країни з ринковою економікою, що має особливе значення для антидемпінгових розслідувань. На практиці це дає можливість використовувати для підрахування демпінгової межі цін самих російських компаній замість цін третіх країн. Проте конкуренти російських товарів у країнах ЄС дотримуються думки, що застосування несправедливих подвійних цін на природний газ, нафту та електроенергію є ефективною субсидією. Російські промисловці платять за природний газ 1/6 європейської ціни, що рівнозначно щорічній субсидії у $5 млрд. З погляду ЄС, це дає можливість Росії експортувати продукцію за несправедливо низькими цінами. Натомість Росія вважає, що система подвійних цін існує в усіх країнах світу, до того ж високий рівень споживання електроенергії у країні потребує доступу до дешевших ресурсів. Отже, політика подвійних цін на енергоносії та електроенергію є основним бар'єром на шляху Росії до СОТ. А за умов вступу до митного союзу окремих або всіх країн Єдиного економічного простору (Росія, Казахстан, Білорусь, Україна) аналогічні проблеми можуть виникнути й у них.
Зауважимо, що політика дешевих енерго- та сировинних ресурсів має свої позитивні та негативні наслідки. Зокрема, вона значно зменшує конкурентний тиск на виробника з метою підвищення ресурсовіддачі, впровадження науково-дослідних розробок та новітніх ресурсозберігаючих технологій у виробництво, що поступово може стати фактором консервації техніко-технологічного рівня національних економік країн ЄЕП, поглиблення їх соціально-економічного відставання від розвинених країн. Компенсувати подібний негативний вплив та перетворити систему подвійних цін у цьому секторі на конкурентні переваги можна лише за умов розробки та ефективного впровадження промислової політики, основною метою якої є використання тимчасових переваг для структурних зрушень. Відсутність такої політики або невдале (чи неефективне) її втілення тільки збільшить технологічний розрив.
Новий етап розширення Європейського Союзу у 2004р. (Польща, Угорщина, Словаччина, Словенія, Чеська Республіка, Естонія, Литва, Латвія, Мальта, Кіпр) спричинив відповідні зміни в торговельній політиці Співтовариства щодо сусідніх країн. Найбільш повно ці зміни викладені в Посланні Європейської Комісії "Ширша Європа - сусідство: нові рамки відносин з новими східними та південними сусідами". Цей документ розглядає основні засади співробітництва ЄС з новими сусідніми країнами: Росією, західними новими незалежними країнами (Україна, Молдова, Білорусь) та Південним Середземномор'ям (Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Марокко, Палестина, Сирія, Туніс) після розширення Союзу. У п'яти розділах Послання послідовно розкривається концепція ширшої Європи, стосунків Союзу з країнами-сусідами, механізму співробітництва, у тому числі у сфері торгівлі.
Послання підкреслює, що на відміну від країн Південного Середземномор'я, з якими Союз уклав угоди про вільну торгівлю, Росія та західні нові незалежні країни мають лише Угоди про партнерство та співробітництво (УПС) з ЄС, в яких немає преференційного режиму торгівлі та не встановлюється розклад для зближення систем національного регулювання економік. Водночас, для цієї групи країн Послання визначає три можливі послідовні зміни режимів взаємної торгівлі та економічних відносин у цілому.