Цілком зрозуміло, що посадова особа митного органу не є фахівцем у питаннях мистецтвознавства і тому не може здійснити атрибуцію, провести комплексну експертизу культурних цінностей та визначити їх вартість: це справа спеціалістів. Але саме митний орган на кордоні повинен проконтролювати законність перевезення культурних цінностей, ідентифікувати подані до контролю об'єкти з тими, що дозволені до вивезення у Свідоцтві на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.
Метою митної експертизи у частині експертизи культурних цінностей є ідентифікація поданих до контролю культурних цінностей із цінностями, що дозволені до вивезення відповідними документами.(7; c.5)У положенні "Про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон" записано, що необхідно здійснювати контроль за переміщенням культурних цінностей у пунктах митного контролю. Але це тільки на папері. На жаль, у держави на це коштів немає. У нас, як визначає Додін Є.В., тільки в дев'яти пунктах (а їх всього 220) є експерти-мистецтвознавці.
У промислових регіонах (Харків, Луганськ, Донецьк) взагалі немає уповноважених і тим паче контролерів. Зауважмо, що вздовж усього кордону з Росією (2293 км) і Білоруссю (1084 км) немає жодного пункту пропуску культурних цінностей. Бригади гастролерів-торгівців обчищають Карпати, Ужгород, Крим. Тому уряд України визнав за необхідне підвищити значення митної експертизи культурних цінностей і встановив порядок її проведення, що затверджено Постановою КМУ від 26 серпня 2003 року №1343. У ній, по-перше, визначено перелік об’єктів експертизи. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" ними є об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства.
По-друге, державна експертиза культурних цінностей — це всебічний аналіз і вивчення культурної цінності об'єктів, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, за результатами яких складають експертний висновок.
По-третє, згідно з Постановою проводити експертизу має експерт та мистецтвознавець, тобто в митній справі з'являється нова постать - мистецтвознавець, про якого в МКУ зовсім не згадано.Мистецтвознавець, як зазначає проф. Додін Є.В. — це посадова особа, призначена Міністерством культури Автономної Республіки Крим, управлінням культури обласної (міської) держадміністрації за погодженням з Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (далі — Державна служба контролю) для проведення попередньої експертизи та оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей або для здійснення контролю за вивезенням, тимчасовим вивезенням культурних цінностей та їхнім поверненням в Україну в пункті пропуску через митний кордон України.( )
2.2 Експертиза порнографічної продукції, продукції, що пропагує насильство і жорстокість
Попри експертизи культурних цінностей свої осбливості проведення експертизи мають і деякі інші предмети, так у Кримінальному кодексі України існує кілька статей, які передбачають відповідальність не тільки за контрабанду (ст. 201,305), а й за незаконне переміщення через кордон особливої групи предметів. Слід наголосити, що ці злочини підслідні органам внутрішніх справ (ст. 112 КПК) і тому за формальною ознакою митні органи як органи дізнання до цих справ не мають відношення. Однак достатньо ознайомитись із змістом деяких із цих статей, як стає зрозумілим, що фіксацію факту незаконного переміщення цих предметів можуть здійснити, як правило, тільки митні органи під час проведення митного контролю. Ідеться про ст. 300 та ст. 301 ККУ. Зміст диспозицій цих статей такий:
Стаття 300. "Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості".Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні
Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.
Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.
Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру.(20; c.154)
Аналізуючи об'єктивну сторону цих злочинів слід звернути увагу на те, що одним із способівїх здійснення є ввезення в Україну з метою поширення предметів, перелічених у цих статтях. Однак виникає два питання: по-перше, які характерні ознаки творів (ст. 300 ККУ), предметів (ст. 301 ККУ), що дають можливість застосовувати ці статті; по-друге, чи повинні митники володіти знаннями, за допомогою яких вони фіксуватимуть факт переміщення товарів (предметів), які визначив законодавець у диспозиції ст. ст. 300 та 301 КК? На перше запитання законодавець відповіді не дає, тобто його розв'язання залежить від наявної судової практики, яка багато в чому формується під впливом правової науки. Але, на жаль, думки провідних науковців-фахівців кримінального права з цього питання дещо різняться. Зокрема автори підручника "Кримінальне право України" М.І.Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій вважають, що предметом злочину, передбаченого в ст. 300 ККУ, є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми, відеофільми, натуралістичні фото- і відеозаписи), що пропагують культ насильства і жорстокості, тобто прославляють застосування грубої сили, безжалісність, жорстокість, грубі розправи і знущання над людьми, застосування катувань мордувань, показ кривавих сцен, жорстоких способів убивств тощо. (20; c.157)
Порівнюючи погляди науковців на ці злочини, слід зауважити, що автори посібника "Кримінальне право України. Особлива частина", аналізуючи зміст ст. 301 ККУ, вважають, що предметом цього злочину є різні твори, зображення порнографічного характеру. На відміну від творів зображувально-художнього й еротичного характеру, вони у грубій, цинічній формі відображають натуралістичне чи протиприродне детальне зображення сексуальних стосунків. Це живописні або фотозображення, друковані чи рукописні твори, кіно- чи діафільми, слайди, магнітофонні та відеозаписи тощо. Ці предмети призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб і тим самим деформації моральних уявлень і потягів у сфері статевих стосунків (7; c.7).
Єдиною думкою, яка об'єднує вчених, попри їхні відмінні підходи до визначення предмета злочину, є та, що цю операцію здійснюють особи, які мають спеціальні знання. Не суперечливими є також висновки дослідників про віднесення цих товарів (предметів) до тих, зміст яких є кваліфікаційними ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 300 та 301 ККУ. Зокрема М. Коржанський стверджує, що визнати твір таким, що пропагує культ насильства і жорстокості, може лише спеціальна експертиза за участю мистецтвознавців, психіатрів, сексопатологів та інших фахівців. Однак ні він, ні інші науковці не акцентують своєї уваги на тому: а) хто і як має визначити склад фахівців (експертів), які можуть зробити такі висновки; б) який документ має регламентувати процедуру призначення та проведення експертизи та розв'язати інші питання. Така позиція науковців загалом зрозуміла — диспозиція ст. ст. 300 та 301 ККУ передбачає кілька складів злочину, однак як науковці, так і судова практика має на увазі лише другу частину диспозиції ст. 300 та ст. 301 ККУ, в якій ідеться про виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості з метою збуту чи поширення, їхній збут чи поширення, а також примушування до участі в їх створенні. Але перша частина, склад злочину якої передбачає переміщення таких товарів через митний кордон України, досі не була предметом дослідження. Тому слід мати на увазі, що визначення товарів, зміст яких підпадає під вимоги диспозиції цих статей провадять спеціалізовані державні заклади, а їхню діяльність регламентує низка відомчих нормативних актів, а саме:
1. Наказ Державного комітету України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації, Державного митного комітету України «Про затвердження Інструкції про порядок переміщення через державний кордон України текстових, аудіо- та аудіовізуальних матеріалів» від 22 серпня 1994 р. № 99/252.
2. Перелік фільмів, які за висновками Експертної комісії Міністерства культури і мистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, визнані такими, що пропагують культ насильства і жорстокості, і заборонені для розповсюдження і демонстрування в Україні.(10)