Митна оцінка за методом 4 грунтується на ціні, за якою ввезені або оцінювані товари було продано найбільшою партією на території України в незмінному вигляді не пізніше 90 днів від дати ввезення оцінюваних товарів учасникові угоди, який не є особою взаємозалежною з продавцем. Таким чином, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних або ідентичних, або однорідних товарів як основи для визначення митної вартості цей продаж мусить відповідати таким вимогам:
а) товари мають бути продані в Україні в незмінному вигляді, тобто такими, якими вони були завезені;
б) ввезені (оцінювані), ідентичні, однорідні товари мають продаватися одночасно з ввезенням оцінюваних товарів або найближчим часом ввезених оцінюваних товарів; допускається використовувати дані з продажу, що відбувся не пізніше 90 днів від дати ввезення оцінюваних товарів;
в) за відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних) ідентичних або однорідних товарів у тому ж самому вигляді, в якому вони знаходилися на момент ввезення, покупець може (при дотриманні установлених вимог), використовувати ціну одиниці товару, що пройшов переробку, з відповідним коригуванням на вартість, додану в процесі переробки.
При цьому покупцеві потрібно підтвердити (обгрунтувати) митному органові слушність коригування, оскільки коригування має грунтуватися на об'єктивних і кількісно обумовлених даних. Основу розрахунків мають складати прийняті формули і методи визначення вартості робіт із переробки товарів у відповідних галузях виробництва;
г) покупець не може прямо або побічно поставляти продавцеві безкоштовно або за зниженою ціною товари або послуги, використані для виробництва і продажу при ввезенні в Україну;
д) перший покупець ввезених товарів на внутрішньому ринку не має бути пов'язаний із продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або однорідних товарів).
Продаж товарів у незмінному вигляді означає, що операції виробничого характеру (включаючи складання), а також подальше опрацювання товарів розглядаються як операції, що змінюють стан завезеного товару. Водночас, товар буде вважатися незмінним у тому разі, якщо було проведено операції щодо знищення іноземних пакувальних матеріалів, консервантів, а також звичайну переупаковку товарів для внутрішнього ринку. Такі природні зміни, як усушка товару, його випар (для рідин) не вважаються такими, що змінюють стан товару.
Найголовнішим у даному методі оцінки є вибір ціни, за якою найбільш агреговану (сукупну) кількість товару було продано після ввезення до країни покупцям першого комерційного рівня, не пов'язаним із продавцем (імпортером).
Для визначення найбільш агрегованої кількості товару сумується весь продаж товару за даною ціною. Найбільша загальна кількість одиниць товару, проданих за одною ціною, і складатиме найбільш агреговану кількість одиниць товару.
У разі, якщо продаж оцінюваних ідентичних або однорідних товарів у незмінному вигляді не проводився, то за проханням декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, який було оброблено, і визначення ціни товару за оброблену одиницю здійснюється з врахуванням вимог, розглянутих вище. Проте в даному випадку, крім виключення витрат передбачених і перерахованих вище, від ціни оброблених товарів необхідно відняти вартість обробки після ввезення. Ці відрахування мають грунтуватися на об'єктивних даних, що підлягають кількісній оцінці стосовно вартості цієї обробки. Але метод 4 не може бути застосованим до товарів, які пройшли дообробку, у тому разі, якщо внаслідок обробки після ввезення товари втратили свої попередні властивості.
Не застосовується метод 4 і в тому випадку, коли завезений товар після дообробки втратив свої якості, і складає досить незначну частину кінцевого продукту.
Для того щоб можна було визначити митну вартість на підставі внутрішньої ціни, з неї необхідно вилучити ті елементи, які характерні тільки для внутрішнього ринку; тобто ті витрати, що понесено після ввезення даних товарів на територію України і які не можуть бути включеними до митної вартості.
Відраховуються такі компоненти:
а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати у зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того самого класу і виду;
б) суми ввізного мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні при ввезенні і (або) продажу товарів;
в) звичайні витрати, понесені в Україні, - транспортування, страхування, навантажувальні та розвантажувальні роботи;
г) вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у випадку якщо це необхідно.
Метод 4 грунтується на виборі ціни, за якою ввезені товари продаються в Україні. Проте використання в рамках методу 4 цін продажу в Україні тільки оцінюваних товарів істотно обмежило б його застосування, тому що міжнародні норми і законодавство України передбачають можливість використання у рамках даного методу цін продажів на ринку України ідентичних або однорідних товарів. Для даного методу використовуються ті самі поняття ідентичності й однорідності товарів, що передбачені Законом стосовно методів 2 і 3.
У випадку неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2,3,4 альтернативною базою для її визначення буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).
Митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку, і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів в Україні.
Для визначення митної вартості за даним методом необхідну інформацію про витрати виробництва оцінюваних товарів можна одержати тільки за межами країни ввезення. У зв'язку з цим використання методу додавання вартості на практиці обмежено випадками, коли покупець і продавець є взаємозалежними, і виробник (продавець) готовий надати покупцеві (для пред'явлення владі країни ввезення) необхідні дані про витрати виробництва і полегшити наступну їхню перевірку, якщо виникне така необхідність.
Складнощі в отриманні і достовірності необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органові надаються недостовірні дані, то вони мають розглядатися як бездоказові, що не віддзеркалюють фактичного стану. Навіть у тому випадку, коли доступ до документації дозволений іноземним виробником і схвалений владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути надані митним органам країни-імпортера.
У зв'язку з цим митна вартість, визначена за п'ятим методом, мусить бути об'єктом особливо ретельної перевірки. При оцінці на підставі складання вартості за основу приймається ціна товару, що розраховується шляхом складання:
• вартості матеріалів та інших витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;
• загальних витрат, що характерні для продажу в Україні з країни - експортера товарів того самого виду, у тому числі вартості транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, страхування до місця митного оформлення на території України та ін.
• прибутку, що отримує експортер внаслідок поставки в Україну таких товарів.
При визначенні митної вартості за допомогою даного методу мають враховуватися всі витрати, що включаються до ціни товару.
На практиці можливі ситуації, коли жодний із розглянутих вище варіантів оцінки товарів, відповідно до установлених вимог, не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості. Такі ситуації можуть скластися якщо:
• імпорт товарів здійснюється на тимчасовій основі;
• має місце договір оренди або наймання;
• реімпорт товарів здійснюється після ремонту або модифікації;
• проводяться постачання унікальної продукції, творів мистецтва;
• ідентичні або однорідні товари не ввозяться;
• товари не перепродаються в країні-імпортері;
• виробник не відомий, або відмовляється надати дані про витрати виробництва або надані ним відомості не можуть бути прийняті митними органами. За таких ситуацій використовується резервний шостий метод.
З огляду на те, що підґрунтям світової практики є, насамперед, Угода ГАТТ/СОТ з митної оцінки, а також бажання України приєднатися до ГАТТ/СОТ існує необхідність використання норм і правил, що відповідають вимогам цієї організації. У цьому випадку "врахування світової практики" відносно методу 6 варто розглядати з позицій даної Угоди. Стаття VII Угоди проголошує, що митна вартість у рамках цього методу має визначатися з використанням способів, що відповідають принципам і загальним умовам цієї Угоди і статті VII ГАТТ, і на базі даних країни-імпортера. Тобто шостий метод - це спеціальний спосіб оцінки товарів. Оцінка за допомогою резервного методу має відповідати встановленим законодавством методам з певною гнучкістю в їх застосуванні, що не має суперечити загальній меті й умовам прийнятої системи оцінки товару з митними цілями. У рамках резервного методу необхідно дотримуватись встановленої послідовності (ієрархії) застосування методів визначення митної вартості.
Загальні принципи Угоди і ст. VII ГАТТ/СОТ, яких необхідно дотримуватись при використанні методу 6, можуть бути зведені до такого:
• оцінка в максимально можливому ступені має грунтуватись на вартості угоди завезених товарів з використанням вартості, що базується на фактичних оцінках, тобто цінах, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному перебігу торгівлі за умов конкуренції;
• уніфікація оцінки, забезпечення однаковості в здійсненні оцінки товару з митними цілями;
• чесність і нейтральність оцінок, тобто прагнення знайти реальну вартість ввезеного товару;