Товари протягом усього часу їх транзитного перевезення, тобто поки вони залишаються під режимом транзиту, знаходяться під митним контролем. Митний контроль починається з моменту ввезення в Україну і закінчується вивезенням з України.
Дія митного режиму транзиту товарів завершується після доставки, надання товарів та документів на них у встановлені строки у митний орган призначення і проведення відповідних процедур. Після митного оформлення товарів при завершенні режиму транзиту вони мають бути вивезені за межі митної території України або розміщені під інший митний режим.
6. Режим тимчасового ввезення або тимчасового вивезення
Режим тимчасового ввезення або тимчасового вивезення встановлює вимоги, дотримання яких допускає тимчасове користування іноземними товарами на території України, а українськими – за її межами. Відповідно до ст. 71 МК України тимчасове ввезення (вивезення) товарів та інших предметів здійснюється під зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) на строк до одного року. Згідно з заявами підприємств чи громадян із урахуванням тривалості господарської, наукової, гуманітарної та інших видів діяльності ДМС України може продовжити цей строк.
Зміст даного режиму, як і статус товарів, що розміщуються під режим, перш за все визначаються тимчасовим характером перебування і використання таких товарів. Значення самого режиму зумовлено потребами розвитку торгових та інших форм міжнародного співробітництва. Його застосування дозволяє зняти деякі перепони для розвитку економічних, культурних, гуманітарних зв'язків із закордонними країнами. Даний митний режим найчастіше заявляють при ввезенні (вивезенні) транспорту, що здійснює міжнародні перевезення, багатозворотної тари, виставочних експонатів, рекламних матеріалів, обладнання, якщо їх використання носить разовий характер і не має сенсу розміщувати їх під режим випуску для вільного обігу.
Товар, поміщений під режим тимчасового ввезення (вивезення), повинен бути використаний таким чином, щоб при завершенні режиму він знаходився у незмінному стані, крім змін, що відбулися внаслідок природної зношеності та зменшення. Така вимога обмежує можливості користування тимчасово ввезеними (вивезеними) товарами. Наприклад, виключається проведення будь-яких операцій по їх переробці або обробці. Деякі товари взагалі заборонено поміщати під цей режим (наприклад, зразки й матеріали, що витрачаються, харчові продукти, напої, тютюнові вироби, за винятком випадків тимчасового ввезення (вивезення) у рекламних цілях у одиничних примірниках.
До закінчення терміну тимчасового ввезення на митну територію України товари та інші предмети мають бути:
1) вивезені за межі цієї території;
2) або заявлені митниці з метою вільного використання;
3) або передані митниці з метою передачі у власність держави;
4) або передані митниці для зберігання;
5) або знищені під митним контролем митниці, якщо такі товари та інші предмети не можуть бути використані як вироби чи матеріали.
Тимчасово вивезені за межі митної території товари та інші предмети до закінчення терміну тимчасового вивезення мають бути:
1) ввезені на митну територію України;
2) або заявлені митниці з метою вільного використання за межами цієї території;
3) або заявлені митниці як такі, що загинули або були знищені за межами митної території України.
Митний режим тимчасового ввезення (вивезення) завершується по закінченні встановлених строків і при зворотному вивезенню (ввезенню) товарів, які знаходяться під цим режимом, або до моменту закінчення строків – при заяві таких товарів під інший режим.
7. Режим митного ліцензійного складу
При режимі митного ліцензійного складу ввезені на митну територію товари зберігаються під митним контролем без справлення мита та інших податків і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення до їх вивезення за межі території України.
Значення митного складу для підприємництва у сфері ЗЕД визначається перш за все тим, що за товар, розміщений під цим режимом, надається можливість сплачувати митні платежі або піддаватися нетарифним методам регулювання (квотування, ліцензування, спеціальні дозволи) тільки за фактом угоди. Це дає можливість учаснику ЗЕД прийняти вигідне рішення, погодивши свій вибір із кон'юнктурою відповідного товарного ринку, здійснити угоди у найбільш сприятливий час (залежно від цінового фактору, що складеться), зекономити на накладних витратах, завозячи великі партії товарів, одержати інші вигоди і запобігти невигідним ситуаціям. Крім того, самі товари, що перебувають у режимі митного складу, можуть бути (з дозволу митного органу) підготовлені до продажу, транспортування, можуть сортуватися, пакуватися тощо.
Правовою основою застосування даного режиму є МК України, постанова Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності митних ліцензійних складів” від 2 грудня 1996 р.[36] та Положення про відкриття і експлуатацію митних ліцензійних складів, затверджене наказом Держмитслужби України від 31 грудня 1996 р.[37]
Зберігання товарів у режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально обладнаного приміщення або іншого місця – митного ліцензійного складу. Власниками таких складів є суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на право їх відкриття та експлуатації. Територія складу є зоною митного контролю і становить невід'ємну складову частину митної території України. Митний ліцензійний склад може бути відкритого типу (який використовує для зберігання товарів будь-яка особа) і закритого типу (який використовується для зберігання товарів, що належать власникові складу).
Висновок
Переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон здійснюється відповідно до заявлених митних режимів. Поняття "митний режим” (англ. customs keqime) служить для визначення можливості переміщення товарів, порядку митного оформлення і митного контролю, розміру митних платежів, які підлягають сплаті по відношенню до товарів та транспортних засобів, що переміщуються, а також визначає коло дій, які можуть бути здійснені щодо останніх.Митний режим є однією з основних категорій митного законодавства України і визначає: конкретний порядок переміщення товарів через митний кордон України у залежності від їх призначення; умови знаходження товарів та їх припустиме використання на (за межами) митної території; межі прав фізичних та юридичних осіб по розпорядженню товарами, що знаходяться у їх володінні; додаткові вимоги до даного товару, а також до правового статусу особи, яка переміщує його через митний кордон (у випадках, передбачених митним законодавством).Визначення митних режимів здійснюється за такими ознаками: походження товарів (український чи іноземний);вибрана юридичними чи фізичними особами мета переміщення; напрямок переміщення; строк знаходження товарів під митним режимом; сплата митних платежів, а також надання митних пільг; статус товарів після завершення митного оформлення. Вибір або зміна митного режиму стосовно товарів є прерогативою особи, яка переміщує товари. Митні органи при цьому приймають рішення про можливість розміщення конкретного товару під митний режим, обраний особою, яка здійснює декларування, тобто надають дозвіл на використання даного режиму або відмовляють у такому дозволі, виходячи з умов, визначених МК України.
Митний кодекс України 1991 р. не містить визначення митних режимів і не встановлює їх перелік. У розд. ІV МК України "Переміщення та пропуск через митний кордон України товарів та інших предметів” визначається лише загальний порядок положення про пропуск через митний кордон товарів та інших предметів.
Імпорт товарів, тобто випуск їх для вільного використання на митній території України, – митний режим, при якому товари, що ввозяться на митну територію України, залишаються постійно на цій території без зобов'язання про їх вивезення. Реімпорт товарів – це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та були вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше визначеного терміну ввозяться на митну територію України для вільного використання. Необхідність зворотного ввезення з-за кордону може виникнути внаслідок зміни кон'юнктури ринку, розриву угоди, псування тощо. Експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України. Реекспорт товарів – митний режим, при якому іноземні товари вивозяться з митної території України без сплати вивізного експортного мита та інших податків, встановлених при експорті товарів, а сплачене при ввезенні ввізне (імпортне) мито та податки повертаються, заходи економічної політики не застосовуються. Транзит товарів – митний режим, що передбачає переміщення товарів під митним контролем між двома пунктами або у межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Режим тимчасового ввезення або тим часового вивезення встановлює вимоги, дотримання яких допускає тимчасове користування іноземними товарами на території України, а українськими – за її межами. При режимі митного ліцензійногоскладу ввезені на митну територію товари зберігаються під митним контролем без справлення мита та інших податків і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення до їх вивезення за межі території України.
Література
1. Митне право України: Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шульга. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – 114 с.
2. http://ukr-pravo.at.ua/index/0-344
3. http://www.kapitalizator.com/mytne-rehulyuvannya
4. http://library.if.ua/books/12.html