Залежно від суб'єкта податкові пільги можна поділити на дві групи:
1. Звільнення від сплати тарифного податку окремих осіб, які не; майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями. Стосовно фізичних осіб - це зниження на 50% митної ставки при ввезенні товарів громадянами України, які працювали за межами її території.
Залежно від об'єкта оподаткування митні пільги класифікуються у такий спосіб:
1. Повне звільнення від тарифного податку. Дана пільга поширюється на:
• транспортні засоби, що використовуються для регулярних міжнародних перевезень вантажів, багажу та пасажирів, а також матеріально-технічного постачання, пальне, продукти харчування та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації під час перебування у дорозі, у пунктах проміжних зупинок або придбані за кордоном для ліквідації аварійних поломок;
• ввезення в українські порти українськими риболовецькими підприємствами власного, необробленого вилову морської риби, безхребетних, ракоподібних або мушель чи вилову, підготовленого до реалізації;
• валюту України, іноземну валюту та цінні папери;
• товари та інші предмети, що підлягають перєданшо у власність держави у випадках, передбачених законами України;
• товари та інші предмети, що, внаслідок пошкодження до пропуску їх через митний кордон України, стали непридатними до використання як вироби або матеріали;
• товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки.
2. Зниження рівня митного обкладення товарів. Це стосується:
• відремонтованих та раніше ввезених на митну територію України або вивезених за її межі;
• пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних до використання як вироби або матеріали;
• предметів дитячого асортименту, при ввезенні яких відповідні ставки мита зменшуються на 50%.
Прикладом пільг залежно від митного режиму можна вважати: - безмитне ввезення або пільгове обкладення митом товарів, які:
• ввозяться у спеціальні митні зони на території України для кінцевого споживання у цих зонах;
• вивозяться зі спеціальних митних зон для споживання за межами митної території України та походять із цих зон;
• вивозяться зі спеціальних митних зон на митну територію України та походять з цих зон.
Загальна сума пільг при оподаткуванні імпорту товарів, які надані державою при створенні спеціальних економічних зон та зон пріоритетного розвитку становила в 2000 році 212,18 млн. грн.
• зменшення належної до сплати за розрахунковий період суми тарифного податку і використання податкового кредиту. Дана пільга поширюється на:
• давальницьку сировину іноземного замовника, що ввозиться відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою сировипою у зовнішньоекономічних відносинах";
• готову продукцію, вироблену з давальницької сировини українського замовника, що ввозиться відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах".
Пільги, які систематизуються за критерієм форми здійснення зовнішньоекономічної операції, можна класифікувати таким чином:
• умовно-безмитне ввезення та вивезення товарів, що запроваджується на товари, які:
• о тимчасово ввозяться на митну територію України та призначені для зворотного вивезення за її межі в установлені строки, незмінному стані;
• тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію в установлені строки у незмінному стані.
• повна відміна застосування митного тарифу. Ця пільга стосується:
• майна, що ввозиться в Україну за договорами про спільну інвестиційну діяльність;
• сировини, матеріалів, устаткування та обладнання, які ввозяться в Україну в межах виробничої кооперації країн СНД відповідно до Ашгабатської угоди.
За юридичним статусом можна систематизувати всю сукупність митних пільг залежно від того, на підставі якого законодавства: внутрішнього чи міжнародного діє дана пільга.
Товари, які не обкладаються ввізним митом відповідно до національного законодавства, можна класифікувати на дві групи.
1. Звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про Єдиний митний тариф України".
До цієї групи належать:
• товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, з яких стягувалось мито при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасовому вивезенні за її межі;
• товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського, місцевих валютних фондів;
• товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України за рахунок іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів України;
• засоби захисту рослин і тварин, калійних і фосфатних добрив, що ввозяться на митну територію України;
• товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені для зворотного вивезення за її межі в установлені строки у незмінному стані або у відремонтованому вигляді.
2. Звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції відповідно до інших законодавчих актів України.
Дану групу складають:
• вантажі з гуманітарною допомогою, що надходять на митну територію України від іноземних, юридичних і фізичних осіб за умови подання відповідного підтвердження Комісії з питань координації приймання транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомоги із зарубіжних країн при Кабінеті Міністрів України;
• насіння, що ввозиться для проведення наукових досліджень та для державного сортовипробовування;
• товари, звільнені від обкладення ввізним митом відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо інвестування розвитку генеруючих потужностей електроенергетики України";
• обладнання та матеріали, призначені для власної інформаційної діяльності засобів масової інформації, виробництва і розповсюдження їхньої інформаційної продукції відповідно до Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".
3. Відповідно до міжнародного законодавства, звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції діють на підставі міжнародних договорів, зобов'язань України, а також міжнародних звичаїв за принципом взаємності.
До даної групи належать:
• товари, що ввозяться в Україну в межах договорів про вільну торгівлю;
• товари та інші предмети, що ввозяться в Україну на виконання Угоди між Україною та США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення;
• товари, що ввозяться в Україну на виконання Угоди між урядами України, Канади, США та Швеції про створення Українського науково-технологічного центру;
• товари, що ввозяться в Україну на виконання Угоди між урядами України та СІЛА про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво;
• товари, що ввозяться в Україну на виконання Угоди між Урядом України та Комісією Європейського Співтовариства з метою реалізації проектів технічної допомоги в рамках програми TACIS;
• товари, що ввозяться в Україну на виконання програми технічної допомоги, що надається урядом Канади;
• товари, що ввозяться на виконання інших міжнародних та міжурядових угод.
Проведений аналіз по надання пільг за міжнародними договорами про вільну торгівлю та кооперацію свідчить, що у 2000 році пільги за цими угодами становили 4,35 млрд. дол. США.
Наслідки запровадження системи пільг у сфері тарифного регулювання міжнародних економічних відносин - неоднозначні.
З одного боку, позитивні зміни відбуваються у структурі зовнішньоекономічних зв'язків, з іншого - має місце негативний вплив на економічну ситуацію в країні, оскільки від системи існування пільгового режиму сплати ввізного мита, яким користуються понад 200 суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності втрачає, насамперед, Державний бюджет.
Але головний недолік, на нашу думку, полягає в тому, що порушуються умови функціонування конкуренції як рушійної сили формування ринкової моделі господарювання. За наявності пільг велика частка високоліквідних товарів ввозиться в Україну через комерційні структури. Основним видом діяльності окремих суб'єктів господарювання стала власне реалізація їх пільгового статусу.
Наслідки політики держави у сфері митного регулювання імпорту у періоді, що аналізувався, засвідчують, що зміни у ставках мита та зміни обсягів імпорту були неадекватними.
Отже, доходимо висновку, що обсяги імпорту переважно змінювались не завдяки цілеспрямованим заходам держави у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а під дією певних факторів, а також власних мотивів тих чи інших суб'єктів регулювання, які здійснювали державну політику в даному періоді. Тому формування чинного на певний відрізок часу митного тарифу має провадитись, виходячи не лише з економічних інтересів окремих суб'єктів господарювання, ай з урахуванням загальнодержавних інтересів залежно від реального стану економіки країни, тобто необхідно враховувати такі фактори, як конкурентоспроможність вітчизняної продукції, можливість внутрішнього виробництва та строків освоєння продукції, ступінь дефіцитності товару, рівень його виробничої та соціальної значущості, збереження та створення нових робочих місць, можливості залучення іноземних та стимулювання внутрішніх інвестицій. Водночас, варто зауважити, що врахування цих чинників може призвести до відхилення від наведеної вище базової схеми побудови тарифу. Періодичність коригування діючих на певний момент часу ставок митного тарифу повинна визначатись на базі динаміки розвитку економіки країни.