Ввізне мито — податок на зовнішню торгівлю (стр. 2 из 3)
За міжнародними стандартами, рівень та вплив інструментів митно-тарифного регулювання можна визначити за такою шкалою:
| Рівень середньозваженої ставки | Вільний | Відкритий | Помірний | Обмежувальний | Заборонний |
| 0 | 0-10 | 10-15 | 15-40 | 40-100 |
Необхідно зазначити, що за результатами Уругвайського раунду країнам з перехідною економікою, бажаючим приєднатися до системи ГААТ/СОТ, дається семирічний перехідний період для адаптації своїх економік до жорстких вимог, які випливають із зобов'язань кожної держави, що приєднується до даної системи, максимально лібералізувати свою зовнішню торгівлю.
За результатами Уругвайського раунду переговорів, середній рівень митного обкладення промислових товарів знижено на 38-40%, тобто з 6,3% до 3,9%. В Україні ситуація інша, і це, передусім, пов'язано зі станом економіки. На даний момент визначена верхня межа - 30%. Кількість ставок ввізного мита, рівень яких перевищує встановлену межу, складає близько 20%. Потрібно зазначити, що Концепцією трансформації митного тарифу України передбачено поступове зниження верхньої межі, і наступний етап - 20%.
Розрахунки основних показників митного тарифу свідчать про поступовий рух у напрямі приведення до норм міжнародного законодавства. Спостерігається тенденція до поступового зниження середньоарифметичної ставки ввізного мита, зокрема, вона складала 12,72%. Але при цьому слід зазначити, що зростають абсолютні показники тарифного відрахування.
На даний час кількість товарних підпозицій, на які встановлено ставки ввізного мита 30% і більше, складає близько 20% від загальної кількості товарних підсубпозицій. Згідно з Меморандумом про економічну політику між Україною та МВФ до 30.06.2006 р.
| І | Живі тварини, продукти тваринного походження | 42,2 |
| II | Продукти рослинного походження | 20,8 |
| III | Жири та олії тваринного або рослинного походження | 27,8 |
| IV | Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюнта його замінники | 55,4 |
| V | Мінеральні продукти | 6,67 |
| VI | Продукти хімічної промисловості | 13,9 |
| VII | Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них | 12,4 |
| VIII | Шкіра оброблена та необроблена, натуральне хутро та вироби з них | 24,7 |
| IX | Деревина і вироби з деревини | 7,9 |
| X | Маса з деревини або з інших волокнистих целюлозних матеріалів; папір або картон | 18,5 |
| XI | Текстиль та вироби з текстилю | 20,25 |
| XII | Взуття, головні убори, парасольки від дощу та сонця | 28,5 |
| XIII | Вироби з каменю, гіпсу, цементу, азбесту | 24,2 |
| XIV | Перли натуральні або культивовані, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали | 13,7 |
| XV | Недорогоцінні метали та вироби з них | 11,6 |
| XVI | Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини | 13,5 |
| XVII | Транспортні засоби, устаткування та пристрої, пов'язані з транспортом | 16,3 |
| XVIII | Прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії | 15,3 |
| XIX | Зброя, боєприпаси; їх частини та приладдя | 15 |
| XX | Різні товари і вироби | 34,7 |
| XXI | Вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріат | 5 |
Показник середньоарифметичної ставки ввізного мита за розділами митного тарифу України та Додаткового меморандуму економічної політики України, передбачається поступове зменшення максимальної тарифної ставки до рівня 25%.
Тарифних підпозицій, на які встановлено нульову ставку мита, в тарифі нараховується близько 16%. На даний момент існує 7 тарифних коридорів з рівнями ставок 0, 2, 5, 10, 15,20 та 30%.
Механізм нарахування і сплати ввізного мита включає декілька етапів, а саме: порядок визначення контрактної вартості товару; порядок визначення товарної групи імпортованого товару; порядок визначення країни походження товару; порядок використання пільг, якщо такі передбачені для даного товару; порядок нарахування і сплат мита.
Сума мита, яку повинен сплатити суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, нараховується за формулою:
С = В М: 100%,
де См - сума мита, М - митна ставка, В - митна вартість.
Імпортному тарифу притаманна внутрішня суперечність, яка виявляється в розбіжності інтересів національних виробників та споживачів. З одного боку, виробники зацікавлені в митному тарифі, що захищає їх від іноземної конкуренції, з іншого - ті самі виробники в неробочий час є споживачами і не зацікавлені у застосуванні імпортного мита, оскільки воно позбавляє їх можливості купувати імпортні товари за нижчими цінами. Частково ці суперечності можуть вирішуватись шляхом застосування тарифної квоти.
Тарифна квота - це різновид змінних митних ставок, які залежать від обсягу імпорту товарів: при імпорті в межах певної кількості він оподатковується за базовою внутрішньоквотною ставкою мита, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатковується за надквотною ставкою.
Прикладом застосування даного інструменту обмеження імпорту може слугувати використання тарифної квоти в Японії. Там товари оподатковуються митом за первинною ставкою до тих пір, доки обсяги імпорту не досягають певної величини, після чого вступає в дію більш висока вторинна ставка. Як правило, тарифна квота визначається відніманням обсягу внутрішнього виробництва із обсягу попиту на даний товар всередині країни. Тарифна квота встановлюється щорічно спеціальною постановою Уряду. На сьогоднішній день вона застосовується відносно таких товарів, як тверді сири, зерно і взуття із натуральної шкіри.
Розглянемо застосування тарифної квоти за допомогою графіка.
Де крива D0 - внутрішній попит; S" - внутрішня пропозиція і Sc. - світова пропозиція товару. До початку торгівлі ціна рівноваги товару становила 150 дол. США. При вільній торгівлі ціна товару становила 100 дол. США. За даною ціною країна виробляє 20 одиниць товару, споживає 120 одиниць товару та імпортує 100 одиниць, а імпорт яких перевищує 20 одиниць - ставкою мита в розмірі 40%. Оскільки країна свідомо імпортує значно більше одиниць товару, ніж передбачено квотою, виникає двоступінчатий тариф, який збільшує внутрішню ціну товару до 140 дол.
У результаті внутрішнє виробництво збільшиться до 60 одиниць товару, споживання зменшиться до 80 одиниць товару, а імпорт до 20 одиниць. Ефект перерозподілу становитиме величину а, що дасть змогу національному виробникові під захистом імпортного тарифу перерозподілити частину доходів за рахунок споживачів на свою користь. Прямі економічні втрати через меншу ефективність внутрішнього виробництва порівняно із зарубіжним через скорочення внутрішнього споживання будуть складати як і раніше b+d, тобто вони не зміняться.
Водночас, величина с розподілиться на декілька підвеличин. Оскільки після введення митного тарифу держава імпортуватиме 20 одиниць товару, які суттєво перевищують тарифну квоту, ставки імпортного мита, які застосовуються до різних частин будуть також різними. Перші 10 одиниць імпорту оподатковуватимуться тарифом за внутрішньою квотною ставкою, доходи від якої будуть становити 200 дол. і надходитимуть до державної казни. Наступні 10 одиниць імпорту будуть оподатковуватись митом за надквотною ставкою, доходи від нього в розмірі 400 дол. надійдуть до бюджету. Підвеличина сДс 10x40 дол. - 10x20 дол. = 200 дол) становитиме непередбачений дохід національних фірм, які купуватимуть сто одиниць товару за 120 доларів у рамках квоти і отримають можливість перепродати його за більш високою внутрішньою ціною 140 дол. Але реакція іноземних постачальників буде однозначною - враховуючи їх зацікавленість в отриманні непередбаченого доходу, вони просто підвищать експорту ціну. У даному прикладі вона досягне 140 дол., що призведе до відпливу непередбачуваного доходу за кордон. Тому тарифна квота може використовуватися як засіб торговельної політики тільки впродовж обмеженого проміжку часу.
Головна мета застосування тарифних квот - це сприяння ввезенню національними товаровиробниками сільськогосподарської сировини для виробництва готової продукції. Оскільки при митному оформленні продукції, яка ввозиться за квотами, сплачується мінімальна ставка ввізного мита, то це сприятливо впливає на ціну готової продукції, що робить її більш конкурентоспроможною.
Застосування митного тарифу як регулятивного заходу зовнішньоторговельної політики передбачає створення не тільки ефективної захисної системи національного ринку, але й визначення оптимальних напрямів стимулювання реалізації економічних інтересів через систему митно-тарифних відносин. Використовуючи ті чи інші митні пільги у тарифній системі, методи тарифної ескалації та деескалації, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва, обміну, розвитку продуктивних сил, сприяє створенню в країні оптимальної структури споживання.
Під тарифною пільгою розуміється надання на умовах взаємності чи в односторонньому порядку пільги стосовно товару, який переміщується через митний кордон України, у формах: повернення раніше сплаченого мита, звільнення від сплати мита, зниження митної ставки, встановлення тарифних квот на преференційне ввезення чи вивезення товарів. Усю сукупність існуючих пільг у сфері митного оподаткування можна систематизувати за декількома критеріями: за суб'єктом та об'єктом надання податкових пільг, залежно від країни походження товару, митного режиму, форми здійснення зовнішньоекономічної операції та юридичного статусу надання пільг у системі тарифного регулювання.