Фізичні властивості будівельних матеріалів (стр. 16 из 22)
Завдання 2: визначити вплив на рухливість цементно-піщаних розчинів складу 1:3 добавки вапняного тіста в кількості 0,2, 0,4, 0,6 частини по об'єму.
Виготовляють розчини пропонованого складу і визначають їх рухливість за наведеною вище методикою. Результати заносять до журналу за наступною формою:
| № замісу | Витрата компонентів, кг | Рухливість, см | |
| Ц | В | П | Д |
Висновок: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Д о с л і д 2 . Визначення водоутримувальної здатності Засоби випробування: прилад для визначення водоутримувальної здатності, (рис. 6.2.), прилад для визначення рухливості, посуд для збереження проби.
Водоутримувальна здатність розчинної суміші, яка визначається в лабораторних умовах, повинна бути не меншою: 90% – при приготуванні в зимових умовах; 95% при приготуванні в літніх умовах.
Водоутримувальна здатність розчинної суміші, яка визначається на місці проведення робіт, повинна бути не менш 75% водоутримувальної здатності, встановленої в лабораторних умовах.
Свіжоприготовлений розчин повинен утримувати у своєму складі достатню для твердіння гідравлічного в’яжучого кількість води в умовах інтенсивного відсмоктування її пористим матеріалом (основою). Здатність розчину утримувати вологу визначається за допомогою спеціального приладу, що складається з фарфорової або метале-
Рис. 6.2. Прилад для визначення водоутримуючої здатності розчинної суміші:1 – конічна колба; 2 – гумова воронка з фільтром; 4 – кран; метр; 6 – відвідна трубка, що з’ вакуум-насосом.
вої лійки з внутрішнім діаметром 154-156 мм, висотою 60 мм і з фільтру з діаметром отворів 1,4-1,6 мм. Прилад має вимірник розрідження і повітряний насос, за допомогою якого можна створити розрідження в 6500 Па.
Перед початком досліду визначають рухливість розчину. Потім на фільтруючу поверхню лійки розстелюють фільтрувальний папір, на який кладуть розчин товщиною 3 см. Після цього розчин зневоднюють на протязі 1 хв. і кладуть у вільний посуд. Дослід повторюють три рази, відбираючи проби одну за іншою. Потім, ретельно перемішавши зневоднені порції (проби) розчину, знову визначають його рухливість.
Показник водоутримувальної здатності:
П100, (6.1.)
де ПК – рухливість розчину після вакуумування, см; ПК 1– рухливість розчину перед вакуумуванням, см.
Завдання 3: визначити водоутримувальну здатність цементнопіщаного розчину без добавки і з добавкою 10, 20, 30 % від маси цементну золи-виносу.
Використовуючи наведену вище методику, визначають водоутримувальну здатність розчинів різного складу. Результати заносять до журналу за наступною формою:
| № замісу | Витрата компонентів, к | г | Водоутримувальна здатність, % | |
| Ц | В | П | З | |
Висновок: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Д о с л і д 3 . Визначення розшаровуваності
Засоби випробування: прилад для визначення розшарування (рис. 6.3.), лабораторний вібромайданчик, прилад для визначення рухливості, ємності для зберігання розчинної суміші.
Розшаровуваність розчинної суміші повинна бути не більшою 10%. Її визначають за допомогою приладу, який представляє собою циліндричну сталеву форму, що складається з трьох частин однакової висоти: двох кілець і циліндру (з дном і фланцями), зібраних на гумових прокладках і стягнутих двома тягами.
Форму заповнюють свіжоприготовленим розчином в один прийом врівень з краями, закривають кришкою, потім піддають вібрації на вібромайданчику протягом 30 с., після чого кришку знімають. Амплітуда коливань вібромайданчику в завантаженому стані повинна бути 0,35...0,5 мм, а частота – 2800...3000 коливань за хвилину.
Рис. 6.3. Прилад для визначення розшарування розчинної суміші:1 – форми-кільця; 2 – платформи для зсування форм-кілець з розчином; 3 – форма-циліндр.
Після вібрування розчин, який знаходиться у верхньому кільці та циліндрі викладають в окремі ємності. Розчин, який знаходиться в нижньому кільці, для дослідів не використовують. Потім з кожної ємності, після ретельного перемішування протягом 30 с. беруть пробу для визначення рухливості розчину.
Об’єм зануреної в розчин частини конусу визначають з похибкою до 1 см3:
| Глибина занурення конусу, см | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| Об’єм занурення конусу, см3 | 0,5 | 1,9 | 4,4 | 8,7 | 15 | 24 | 36 | 51 | 60 | 93 | 120 | 153 |
Потім вираховують різницю об’ємів занурення конусу. Проміжні значення занурення конусу, см3, приймаються по інтерполяції.
Розшаровуваність розчинної суміші, см3, вираховують як середнє арифметичне двох дослідів.
Завдання 4: визначити розшаровуваність цементно-піщаних розчинів одного складу, виготовлених на середньому і дуже дрібному піску.
Виготовляють розчини вказаного складу, визначають їх розшаровуваність. Результати заносять до журналу за наступною формою:
Склад розчинної суміші:
Ц= __________; В= __________; П= __________ на 1м3 піску.
Модуль крупності піску:
Мкр1 = _______________ ; Мкр2 = _______________
№ замісу | Мкр піску | Витрата компонен | тів, кг | Розшарування, см3 | |
| Ц | В | П | |||
Висновок: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Завдання 5: порівняти розшарування цементно-піщаних розчинів без добавки і з введенням добавки золи-виносу.
Результати для виконаних дослідів заносять до журналу за наступною формою:
| № замісу | Витрата компонентів, кг | Розшарування, см3 | |
| Ц | В | П | З |
Висновок: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Д о с л і д 4 . Визначення межі міцності розчину на стиск.
Засоби випробування: розбірні форми з сталі з піддоном і без піддону; шпатель; сталевий стержень діаметром 10-12 мм; ніж; гідравлічний прес.
Межа міцності розчину при стиску визначається на зразкахкубах з довжиною ребра 70,7 мм. На кожний термін дослідження виготовляють по три зразка розчину визначеного складу.
Зразки з розчинних сумішей з рухливістю менше 5 см виготовляють у формах із піддоном, 5 см і більш – у формах без піддона. В останньому випадку форму встановлюють на звичайну керамічну цеглу, попередньо накриту змоченим водою не проклеєним папером.
Зразки, витягнуті через 24 2 г після укладки з форм, зберігаються в камері нормального твердіння (при застосуванні гідравлічних в'язких) або в приміщенні при відносній вологості повітря 65 10 %,Перед проведенням випробувань зразки вимірюють, а потім встановлюють на нижню плиту преса, центрують відносно його осі так, щоб основою служили грані, які стикаються з стінками форми при виготовленні зразків.
При проведенні випробувань навантаження на зразок повинно зростати безперервно з постійною швидкістю не більш 0,6 0,4 МПа в секунду до його руйнування. Досягнуте в процесі випробування максимальне зусилля приймають за величину руйнуючого навантаження.Межа міцності на стиск вираховується для кожного зразка як частка від ділення руйнуючого навантаження на робочу площу зразка. В якості остаточного результату приймають середнє арифметичне випробування трьох зразків.
Завдання 6: визначити межу міцності зразків цементних розчинів з В/Ц 0,5; 0,6; 0,7; 0,8, виготовлених у формах із піддоном і без піддону
(в останньому випадку зразки встановлюють на керамічну цеглу). Зробити висновок про характер впливу В/Ц залежно від умов твердіння розчину.
Результати для розчину кожного складу заносять до журналу за наступною формою:
Склад розчинної суміші:
Ц= __________; В= __________; П= __________ на 1м3 піску.
Умови виготовлення зразків __________________________ .
| Показник | Зразок | |
| 1 | 2 | 3 |
| Геометричні розміри, см:  поперечного перерізу (а b) висота (h) | ||
| Площа поперечного перерізу, см2 | ||
| Об'єм, см3 | ||
| Маса, г | ||
| Середня густина розчину, г/см3 | ||
| Руйнівне навантаження, кН | ||
| Межа міцності на стиск окремого зразка, МПа | ||
| Межа міцності на стиск випробуваних зразків, МПа | ||
| Перевідний коефіцієнт | ||
| Межа міцності на стиск розчину, МПа | ||
| Марка розчину | ||
Остаточні результати всіх випробувань зводять до таблиці за наведеною нижче формою і будують графіки R = f(В/Ц).