Фізичні властивості будівельних матеріалів (стр. 14 из 22)
Якщо рухливість бетонної суміші буде меншою за необхідну, то заміс коригують, додаючи по 5…10% води і цементу. Коли рухливість більша заданої, то добавляють по 5…10% піску та щебеню (гравію). Після чого суміш знову перемішують на протязі 5 хв., і заново визначають її рухливість. Склад бетону коригують до отримання заданої рухливості.
Завдання 3: визначити рухливість бетонної суміші складу, обчисленого в завданні 1.
Завдання виконують за наведеною вище методикою. Витрату компонентів розраховують на заміс 7 л. Результати заносять до журналу за наступною формою:
| № спроби | Витрата компонентів | Ц/В | ОК, см | |||
| цемент | вода | пісок | щебінь | добавка | ||
| 1 | ||||||
| 2 | ||||||
| 3 | ||||||
Завдання 4: визначити і порівняти рухливість бетонної суміші з цементно-водним відношенням 1,5; 2,0; 2,5. Витрату води і долю піску прийняти постійними.
Результати заносять до журналу за наступною формою:
| № спроби | Витрата компонентів | Ц/В | ОК, см | |||
| цемент | вода | пісок | щебінь | добавка | ||
| 1 | ||||||
| 2 | ||||||
| 3 | ||||||
Завдання 5: визначити і порівняти рухливість бетонної суміші складу, аналогічного завданню 3 з добавкою ЛСТ (0,2% від маси цементу) та С-3 (0,7%).
Результати заносять до журналу за наступною формою:
| № спроби | Витрата компонентів | Ц/В | ОК, см | |||
| цемент | вода | пісок | щебінь | добавка | ||
| 1 | ||||||
| 2 | ||||||
| 3 | ||||||
Д о с л і д 2 . Визначення жорсткості бетонної суміші
Засоби випробування: прилад для визначення жорсткості, лабораторний вібромайданчик, конус, металева лінійка, кельма, штиковка, завантажувальна воронка, гладкий металевий лист розміром не менше 700х700 мм.
Жорсткість бетонної суміші характеризується часом вібрування в секундах, необхідним для вирівнювання та ущільнення попереднього сформованого конуса бетонної суміші в приладі для визначення рухливості. Визначення жорсткості бетонної суміші можна виконати також спрощеним методом за Б.Г.Скрамтаєвим.
На вібромайданчику встановлюють і закріплюють форму розміром 200 200 200 мм. У форму вставляють конус і заповнюють його бетонною сумішшю, як вказано у досліді 2. Потім конус знімають і вмикають вібромайданчик, одночасно вмикаючи секундомір. Вібрування проводять до тих пір, доки бетонна суміш не заповнить всі кутки форми, а поверхня її не стане горизонтальною. Час (в секундах), необхідний для вирівнювання поверхні бетонної суміші в формі, помножений на 1,5 характеризує жорсткість бетонної суміші. Показник жорсткості обчислюють з точністю до 5 сек. Коригування жорсткості проводять аналогічно коригуванню рухливості.Завдання 6: визначити жорсткість бетонної суміші складу, обчисленого в завданні 2, а також з добавкою СДО (0,02%).
Дослід виконують за наведеною вище методикою. Результати визначення заносять до журналу за наступною формою:
| № спроби | Витрата компонентів | Ц/В | Ж, сек. | |||
| цемент | вода | пісок | щебінь | добавка | ||
| 1 | ||||||
| 2 | ||||||
| 3 | ||||||
Д о с л і д 3 . Визначення густини бетонної суміші Засоби випробування: мірний циліндр, терези.
Густину бетонної суміші визначають в циліндричному мірному посуді об’ємом 5 або 15 л (в залежності від максимальної крупності заповнювача відповідно 40 та 70 мм).
При ущільненні ручним способом, штикуванням, мірний посуд заповнюють бетонною сумішшю приблизно рівними порціями в три шари. Кожний шар штикують рівномірно по всій площі стальним стержнем, причому кількість штикування на один шар для посуду 5 та 15 л відповідно дорівнює 16 та 35. Нижній шар бетонної суміші штикують на всю товщину шару, при штикуванні наступних шарів стержень повинен проникнути у лежачий нижче шар на глибину не більше 2…3 см. При ущільненні механічним способом – вібруванням – посуд заповнюють бетонною сумішшю, встановлюють та закріплюють на лабораторному вібромайданчику, після чого вібрують до моменту появи на поверхні бетонної суміші цементного молока. Протягом вібрування в циліндр невеликими порціями додають бетонну суміш. По закінченні ущільнення вібромайданчик вимикають, надлишок бетонної суміші зрізають стальною лінійкою і поверхню вирівнюють врівень з краями мірного посуду.
Посуд з бетонною сумішшю зважують з точністю до 1 г і густину ρб.см. (кг/м3)обчислюють за формулою:
б.см. m m1 V, (5.29)де m – маса мірного посуду з бетонною сумішшю, г; m1 – маса
мірного посуду без суміші, г; V – об’єм мірного посуду, дм3.
Густину бетонної суміші визначають двічі для кожної проби бетонної суміші і обчислюють з округленням до 10 кг/м3 як середнє арифметичне значення результатів двох визначень густини суміші з однієї проби, які відрізняються між собою не більше, ніж на 5% меншого значення. При більшому розходженні результатів визначення повторюють на новій пробі бетонної суміші.
Завдання 7: визначити середню густину рухливої та жорсткої бетонних сумішей , а також бетонні суміші з добавкою СДО.
Завдання виконують паралельно із виконанням завдань 3 і 6.
Результати заносять до журналу за наступною формою:
| № спроби | Витрата компонентів | Ц/В |  0, кг/м3 | |||
| цемент | вода | пісок | щебінь | добавка | ||
| 1 | ||||||
| 2 | ||||||
| 3 | ||||||
Д о с л і д 4 . Виготовлення зразків-кубів
Засоби випробування: форми-куби, лабораторний вібромайданчик.
З відкоригованого замісу бетонної суміші виготовляють серію зразків, яка складається з трьох кубів. Розміри зразків залежать від найбільшої крупності заповнювача (таблиця 5.12.).
5.12. Залежність розміру бетонних кубів від крупності щебеню
| Днайб., мм | 20 | 40 | 70 |
| Найменший розмір ребра зразка, мм | 100 | 150 | 200 |
Форми для зразків перед укладкою суміші повинні бути вичищені, міцно скріплені гвинтами, а їх внутрішні поверхні змащені. Форму, заповнену бетонною сумішшю з деяким надлишком встановлюють на вібромайданчик, закріплюють затискачами і вібрують до закінчення осідання суміші, вирівнювання поверхні і появи на ній цементного молока. Час вібрування повинен бути не менший за показник жорсткості, збільшений на 30 сек. Зразки після ущільнення зберігають першу добу у формах під вологою тканиною, а решту 27 діб після розпалубки – в спеціальній камері, де створюють вологість W>90% і температуру 20 2 оС. При відсутності такої камери зразки після розпалубки 27 діб можна зберігати у вологій тирсі або у вологому піску. Завдання 8: заформувати зразки-куби для визначення марки бетону. Водоцементне відношення прийняти рівним 1,5; 2,0; 2,5. Склад бетонної суміші такий ж, як у завданні 4. Д о с л і д 5 . Визначення межі міцності бетону на стиск Засоби випробування: гідравлічний прес, щупи, перевірочні лінійки, прилад для визначення неплощинності опорних поверхонь зразків.
Зразки, які зберігались у стандартних умовах визначений час, підлягають випробуванню. Випробуванню не підлягають зразки, які мають на гранях раковини та каверни.
Зразки повинні вийматись з камери нормального твердіння не раніше, ніж за 1 год до моменту їх випробування. Перед випробуванням зразки-куби оглядають, вимірюють та зважують. До виконання обміру визначають робоче положення зразка, вибираючи опорні грані так, щоб стискаюча сила при випробуванні була напрямлена паралельно шарам укладки суміші в форму. Напливи бетону на ребрах опорних граней зчищають напилком.
Для кожного зразка визначають:
1. Робочу площу перерізу зразка (F) см2 як середнє арифметичне площ обох опорних граней зразка з округленням до 0,1 см2 .
2. Висоту зразка в см, як середнє арифметичне з двох вимірювань по протилежних гранях у робочому положенні зразка з округленням до 1 мм.
3. Об’єм зразка в см3, обчислений як добуток робочої площі перерізу на висоту зразка з округленням до 1 см3.
4. Масу зразка в грамах з точністю до 10 г.
5. Середню густину зразка з округленням до 0,01 г/см3.
Зразки встановлюють на нижню опорну плиту, центруючи по осі преса і прикладають навантаження, швидкість росту якого 0,6 0,2 МПа. Зразки доводять до повного руйнування. Межу міцності бетону на стиск (Rст в МПа) кожного зразка обчислюють як кратне від ділення величини руйнівного навантаження (Pmax) на робочу площу перерізу зразка. Отриманий результат приводять до міцності зразка стандартного розміру 200 200 200 мм для гідротехнічного бетону і 150 150 150 мм для звичайного важкого бетону, множачи на відповідний коефіцієнт. Для зразків розміром 100 100 100 мм перевідний коефіцієнт К=0,85 для гідротехнічного бетону і К=0,95 для важкого бетону.