Втрачені об`єкти архітектурної спадщини Києва і України (стр. 2 из 2)
До Довідника ми включили також близько десятка об'єктів, які досі значаться у державних переліках як пам'ятки архітектури національного значення (замки в Галичі й Корці, кам'яниця в Любечі тощо). Це - пам'ятки або ж цілковито зруйновані в останні роки, або такі, що перебувають у стані руїни, коли понад 50 % наземного об'єму втрачено. Деякі з таких пам'яток були включені 1999 року до Програми вiдтворення видатних пам'яток iсторiї та культури України й на кінець 2001 року успішно відреставровані (Володимирський
собор у Херсонесі).Ще раз вважаємо необхідним підкреслити: укладений нами таким чином своєрідний каталог не претендує на повноту. Це зумовлено тим, що далеко не всі втрачені визначні пам'ятки нам відомі, або досліджені достатньою мірою. Отже, автор ніби заганяє сам себе в глухий кут. Адже сьогоднішні наші знання про втрачені об'єкти архітектурної спадщини неповні і фрагментарні. Не всі регіони ще вивчені достатньою мірою (найгірше в цьому сенсі нам відомі південні й західні регіони, подальше дослідження яких лишається завданням на майбутнє). Не всі втрачені об'єкти виявлені, та й джерельна база, особливо архіви, досліджена на сьогодні явно недостатньо. Зараз ніхто не візьметься спрогнозувати, скільки споруд чи їх комплексів може увійти до повного каталогу втрачених об'єктів архітектурної спадщини, якщо такий колись буде створений. Зрештою, на наше глибоке переконання, такий каталог в принципі не може бути повним, оскільки процес пізнання нескінченний.
Таким чином ми маємо нескінченну множину об'єктів, з якою важко оперувати, оскільки тут не діють певні логічні закони (наприклад, закон виключення третього) і вступає в дію інтуїціоністська логіка. Тому всі наші висновки, строго кажучи, можуть бути істинними чи хибними тільки стосовно тої множини 396 об'єктів, яка розглядається. Будь-які екстраполяції на більші множини можуть бути некоректними.
Підсумовуючи свої дослідження ми вважаємо, що архітектурна спадщина України включає в себе як збережені донині будівлі, споруди, їх комплекси і ансамблі, так і ті, що не збереглися, але відомі нам з джерел. В цілому всі вони є невід'ємною складовою культурної спадщини українського народу.
Значна і дуже важлива частина об'єктів архітектурної спадщини втрачена з різних причин. Втрати об'єктів архітектурної спадщини мають виразну специфіку в регіональному, хронологічному і каузальному аспектах і можуть бути відповідним чином класифіковані.Для з'ясування основних кількісних характеристик втрат об'єктів архітектурної спадщини по регіонах України ми визначили величину, яку назвали коефіцієнтом втрат. Коефіцієнт втрат обчислюється у відсотках як відношення наявної кількості пам'яток архітектури національного значення до кількості втрачених об'єктів архітектурної спадщини за формулою:
К = Кв х 100% : Кп де К - коефіцієнт втрат; Кв - кількість втрачених об'єктів архітектурної спадщини; Кп - кількість пам'яток архітектури національного значення, що збереглися.Результати обчислень, проведених за цією формулою стосовно кожної області й кожного історичного регіону України, зведено в таблиці 1. Аналіз цих відомостей дозволяє виділити області й регіони з найбільшими втратами (Полтавська область - понад 64 %; Слобожанщина - понад 45 %), а також області й регіони з мінімальними втратами (Одеська область - 1,39 %; Поділля - 4,68 %). В середньому по Україні коефіцієнт втрат об'єктів архітектурної спадщини становить трохи більше 11 %.
Наочно регіональні особливості втрат архітектурної спадщини показані нижче, на карті 1.
Зібраний матеріал дозволяє зробити хронологічну періодизацію втрат об'єктів архітектурної спадщини України. Ми виділили для цих підрахунків такі основні періоди:
1 - до першої світової війни;2 - перша світова війна;3 - міжвоєнний період;4 - друга світова війна;5 - повоєнний період до розвалу СРСР;6 - доба незалежної України. 
Результати наших підрахунків зведені в таблиці 2, в якій подані не тільки абсолютні значення кількості втрачених об'єктів, але й відносні - у відсотках до загальної кількості. З таблиці видно, що понад половина всіх втрат - 63 % припадає на два десятиліття - з 1919 по 1940 роки.З цієї таблиці можна зробити ще один, дуже прикрий для нас висновок: за десять років незалежності України пам'яток архітектури (а мова йде не просто про об'єкти, а саме про пам'ятки архітектури, які перебували на державному обліку й під охороною держави) було втрачено більше, ніж у роки першої світової війни і лише трохи менше, ніж в роки другої світової війни. Для наочності кількість втрат у різні хронологічні періоди наведена на графіку, що поданий нижче (таблиця 3).