Зміст
Вступ
Розділ 1. Джерела інформації для ведення містобудівного кадастру
1.1 Визначення джерел інформації для проведення містобудівного кадастру
1.2 Підготовка вихідного планово-картографічного матеріалу з використанням спеціального програмного забезпечення
Розділ 2. Визначення об’єктів містобудівного кадастру
2.1 Нумерація об’єктів містобудівного кадастру
2.2.Типова класифікація об’єктів містобудівного кадастру
Розділ 3. Організація прибудинкової території багатоквартирного будинку
3.1 Формування прибудинкової території
3.2 Визначення меж прибудинкової території
Розділ 4. Створення банку даних містобудівного кадастру
4.1 Побудова реєстраційних даних про об’єкт містобудівного кадастру
4.2 Схема банку даних містобудівного кадастру
Розділ 5. Створення файлу обміну земельно-кадастровими даними ( IN-4 )
5.1 Організація створення кадастрового реєстру
5.2 Програма створення автоматизованої системи ведення кадастру
Розділ 6. Реєстрація земельної ділянки
6.1 Заповнення реєстраційної картки
6.2 Заповнення поземельної книги
Висновки
Перелік використаної літератури
Вступ
Містобудівний кадастр - це автоматизована інформаційна система, яка містить дані про міські території, об'єкти міського середовища.
Основне завдання містобудівного кадастру - накопичення, обробка і видача інформації для:
- розробки генерального плану міста;
- управління і перспективного планування розвитку міста та його окремих районів;
- проектування об'єктів промислового і цивільного призначення на території міста;
- експлуатації об'єктів міського господарства (включаючи інженерні мережі), визначення обсягів і строків їх реконструкції;
- вдосконалення обліку та раціонального використання об'єктів нерухомості і природних ресурсів;
- вирішення завдань оподаткування, введення нормативної плати за користування природними ресурсами і санкцій за забруднення навколишнього середовища, нераціональне землекористування;
- виконання виробничих завдань різними організаціями, службами й установами міста;
- забезпечення вихідною інформацією галузевих автоматизованих систем;
- виконання завдань земельної реформи, відведення земельних ділянок, землевпорядкування, охорони прав землекористувачів, орендарів і землевласників;
- проведення природоохоронних заходів.
Містобудівний кадастр включає в себе відомості про :
1) просторове положення місцевих територій і об’єктів, розміщених як на земній поверхні так і під нею;
2) відомості про існуючі явища і процеси та ті, які мають розвиватися в місті;
3) про економічний, правовий стан цих територіальних об’єктів, їх природи, господарські, якісні і кількісні характеристики.
Кадастрова інформація повинна відповідати поставленим вимогам:
1) територіальна прив’язка даних;
2) необхідний ступінь узагальнення даних, які дозволяють забезпечити їх багаторазове і цільове використання;
3) оперативність інформації;
4) достовірність і точність узагальнення і однорідність даних;
Містобудівний кадастр складається із :
- кадастрових планів;
- реєстрації землекористувань;
- реєстрації будинків і споруд;
- реєстрації інженерних мереж;
- реєстрації вулично-дорожньої мережі.
Місто - це великий населений пункт, який представляє собою певний, відмінний від села, тип соціально-економічної організації суспільства. Місту притаманна специфічна демографічна, професійна й організаційна структура. Поняття міста невід’ємне від поняття територіального розподілу праці.
У структурі міст, як правило, виділяють особливі міські зони: центр, житлову, промислову та ін. У сучасних містах можна виділити функціональні вузли, які об'єднують працю, побут і відпочинок жителів. Відповідно до функціональних особливостей міських зон, земельні ділянки у складі міських територій можуть використовуватися для різних цілей: розміщення житлових, адміністративних, торговельних, промислових будівель і споруд, проїздів, вулиць, майданів, парків, залізничних шляхів, організації сільськогосподарського виробництва тощо. При всій різноманітності використання міських територій загальним для них є обслуговування потреб міста. Водночас відмінності у характері використання земельних ділянок, які входять у склад міських земель, накладають відбиток на їх правовий режим, а отже, й на зміст містобудівного кадастру. Відповідно до особливостей правового режиму міських земель виділяють їх різновидності.
Для міста характерна підвищена густота населення і компактність забудови. Віднесення населеного пункту до категорії міста оформляється в певному порядку і супроводжується встановленням його міської межі і міських земель.
Міські землі - це територія, яка є базою для житлового, культурно-побутового, промислового та іншого будівництва, а також для розміщення шляхів сполучення. При цьому під територією міста розуміють всі землі, які знаходяться в рамках межі міста. Остання виконує дві функції: по-перше, вона є границею, яка відділяє землі міста від інших категорій земель, по-друге, виконує роль адміністративної границі міста, тобто виконує ті ж функції, що й межа району, області тощо. Встановлення межі міста (основою чого служать рішення відповідного державного органу про визнання населеного пункту містом) має істотне юридичне значення, оскільки з цього моменту на даній території починає діяти правовий режим міських земель. В Україні виділяють наступні категорії міст: районного, обласного і республіканського підпорядкування.
Завдання містобудування - це планувальна організація території. Тому містобудування часто називають ще плануванням населених пунктів, чи районним або міським плануванням.
Містобудівна діяльність містить значні за обсягом розділи теоретичних обґрунтувань, що зріднює її за характером з науковою діяльністю. Як галузь наукового знання, містобудування досліджує закономірності формування та функціонування територіальних систем різного ієрархічного рівня, розробляє принципи і критерії прийняття проектних рішень у вигляді:
- правил і норм проектування;
- стереотипних елементів містобудівних рішень;
- технологій (процедур) і методичних розробок окремих проектних завдань;
- моделей-концепцій перспективного розвитку територіальних систем.
Головними напрямками містобудівної діяльності є:
1) розробка і реалізація містобудівної документації;
2) визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб;
3) розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об'єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення;
4) створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури території та населених пунктів;
5) захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових чинників, небезпечних природних явищ;
6) збереження пам'яток архітектури і містобудування, історичного середовища, природного ландшафту.
Таким чином, у системі управління розвитком міста за прийняття і здійснення містобудівних рішень відповідальні три сфери:
а) прогнозування, в якій готується народногосподарська концепція розвитку міста;
б) проектування, завдання якої полягає у визначенні конструктивного шляху розвитку і засобів його реалізації;
в) будівництва, в якій здійснюється реалізація містобудівних рішень.
Оперативне керівництво містобудівною діяльністю покладається на місцеві органи влади, в яких створюється відповідна служба головного архітектора міста. Ця служба координує весь містобудівний процес:
- організацію і здійснення містобудівних проектів;
- готує рішення про відведення земельних ділянок для будівництва;
- здійснює контроль за будівництвом та здачею об'єктів в експлуатацію.
Зміст містобудівного проектування розкривається через систему дій щодо підготовки, прийняття та реалізації проектних рішень, які спрямовані на одержання комплексу ефектів:
- соціального, який досягається за рахунок раціонального розміщення виробничих сил і розселення;
- екологічного, спрямованого на поліпшення і збереження природних ландшафтів, раціональне використання ресурсів, оздоровлення середовища;
- естетичного, що виникає завдяки поліпшенню архітектурно-художньої виразності міста та його окремих ансамблів.
В даній курсовій роботі ми проводимо всі раніше перераховані види робіт. При цьому ми повинні зробити такі види робіт, як формування меж кадастрових кварталів, меж прибудинкових територій в одному кадастровому кварталі та побудувати проектний план прибудинкової території. Головне нам необхідно навчитися вести кадастрову реєстрацію земельних ділянок і нерухомості та вивчити механізм присвоєння кадастрових номерів об’єктів нерухомого майна розташованих на земельній ділянці. Проведення цих робіт полягає в присвоєнні кадастрових номерів об’єктам нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, та заповненні реєстраційної картки земельної ділянки.
Розділ 1. Джерела інформації для ведення містобудівного кадастру
1.1 Визначення джерел інформації для проведення містобудівного кадастру
Основним документом, що регламентує містобудівну діяльність в нашій країні, є Закон України "Про основи містобудування", прийнятий Верховною Радою у листопаді 1992 року.
Відомості та дані для ведення містобудівного кадастру населених пунктів збираються з документованих державних, відомчих та інших джерел інформації, зокрема:
- про землі з даних державного земельного кадастру;
- про сучасне і перспективне призначення територій, їхню належність до відповідних функціональних зон з матеріалів затвердженої містобудівної документації;