Товщина шару має бути не більше 10 мм.
облицювання басейнів та резервуарів.
Суміші для заповнення швів між плитками при облицюванні є полімермінеральними системами, що містять мінеральні в'яжучі, наповнювачі та армувальні добавки, а також добавки, які підвищують адгезійні і деформаційні характеристики розчинів (модуль пружності), знижують усадку.
Суміші для заповнення швів між плитками, згідно з ДБН В.2.6-22-2001, мають:
разом з облицювальною плиткою надавати поверхні потрібної архітектурно-естетичної якості;
захищати конструкцію від проникнення вологи;
бути стійкими до атмосферних, усадкових або механічних впливів;
швидко тужавіти в процесі тверднення;
мати морозостійкість не менше 50 циклів;
виявляти стираність для груп 32 і 33 не більш як 0,7 г/см2 усадку не більш як 2 мм/м;
мати міцність зчеплення з основою не менш як 0,5 МПа.
Основні фізико-механічні характеристики сумішей для заповнення швів наведено в табл.3.
Ceresit CE 33 Super - розчинова суміш, призначена для заповнення швів завширшки 2 - 5 мм між керамічними та кам'яними плитками (за винятком мармурових) там, де не потрібні еластичність шва та його хімічна стійкість як зовні, так і всередині будинку.
В решті випадків застосовують інші матеріали Ceresit груп СЕ і CS. Суміш виробляють 24 кольорів, вона швидко твердне, екологічно чиста, стійка до усадки.
CeresitСЕ 35 Super - розчинова суміш, призначена для заповнення швів завширшки 4-15 мм між керамічними і кам'яними плитками (за винятком мармурових), цегляними і фасадними фасонними частинами там, де не потрібні еластичність шва та його хімічна стійкість. Має високу водо- і морозостійкість.
Ceresit СЕ 35 Super рекомендовано застосовувати для заповнення швів у підлогах. Виробляють 9 кольорів.
Таблиця 3.Фізико-механічні характеристики сумішей для заповнення швів
| Показник | Суміш групи* | ||
| 31 | 32 | 33 | |
| Залишок,%, не більшена ситі № 0315,%,на ситі № 0,63 | 1Без залишку | Сухі суміші101 | 101 |
| Ширина шва, ммТермін придатності суміші, хв, не менше | Розчинові суміші | ||
| 2-530 | 4-1045 | 2 і більше60 | |
| Міцність на стиск, МПа, не меншечерез 1 добучерез 28 дібМіцність на розтяг при згинанні, МПа, не меншечерез 1 добучерез 28 діб | 41013.5 | Розчини61514 | 6151,55 |
| Початок експлуатації шва після формування, год | 24 | 24 | 24 |
* Серед матеріалів Ceresit до групи 31 належить СЕ 33 Super, до групи 32 - С\<] 35 Super; до групи 33 - СЕ 37.
Ceresit СЕ 37 (сірий еластичний шов) - розчинова суміш сірого кольору, призначена для заповнення швів завширшки 2-15 мм між керамічними і кам'яними плитками (за винятком мармурових).
Властивості шва дають змогу використовувати його на основах, які зазнають деформувань, наприклад на гнучких перегородках, терасах, балконах, підлогах, що підігріваються, і там, де не потрібна хімічна стійкість розчину. Матеріал стійкий до усадки й атмосферного впливу; екологічно чистий.
Ceresit СЕ 40, СЕ 41 - ефективні в конструкціях, які постійно перебувають у вологому стані. Мають високий ступінь гідрофобності.
Ceresit СЕ 42 (шов для мармуру) - швидкотверднуча розчинова суміш, призначена для заповнення швів облицювання завширшки 1 - 8 мм між мармуровими, керамічними та кам'яними плитками в сухих і вологих приміщеннях, зовні будівель. Виробляють 4 кольорів. Суміш не допускає утворення плям на облицювальній плитці з мармуру та інших світлих порід природного каменю.
4. Технологічний процес облицювання поверхонь
1. Під час облицювальних робіт бувають потрібні неповномірні плитки, які одержують із цілих. Для цього спочатку відмірюють потрібний розмір на повномірній плитці стальною лінійкою з міліметровими поділками.
Риску на плитці проводять олівцем або рейсмусом.
Сильно натискаючи склорізом або різцем із роликом із твердого сплаву, прорізають глазур і частину черенка плитки (це можна робити двічі).
Після цього нижнім боком плитки ударяють об ребро дошки так, щоб лінія надрізу потрапила на ребро.
При цьому плитка розколюється точно вздовж розрізу.
Щоб відламати вузькі надрізані смуги керамічної плитки, користуйтесь плитколомом.
Різання неглазурованої плитки відрізняється тільки способом їх розламування. По надрізаній плитці постукують молотком з торців, перпендикулярних ліній надрізу, після чого плитка при натисненні легко розламується по лінії надрізу.
2. Для діагонального різання плитки можна користуватись спеціальним пристроєм, за допомогою якого заощаджується час і зменшується брак при розкроюванні виробів.
Плитку, намічену до розрізання, вставляють у зазор пристрою і, підтримуючи плитку, роблять різцем надріз уздовж напрямної планки.
За допомогою пристрою для прямого різання плитку, намічену для розрізання і вставлену в зазор, теж надрізають уздовж напрямної планки.
Потім плитку слід простукати вздовж лінії по надрізу із зворотнього боку і розламати.
Якщо неповномірних керамічних плиток потрібно багато, то застосо вують плиткорізи різних конструк цій, наприклад, роликовий плиткоріз.
Він складається з двох стержнів, з'єднаних пластинчатою пружиною, на кінцях яких розміщені ролики - один гумовий, а другий з твердого сплаву. Затискним гвинтом зближу ють стержні різця, щоб зазор між різцем і гумовим валиком був на 1 мм меншим за товщину плитки. Після встановлення у проміжок між різцем і валиком, плиткоріз переміщують на себе, роблячи надріз на плитці.
У процесі роботи керамічну плитку можна рубати або відколювати молотком. По наміченій різці частими, але слабкими ударами молотка роблять насічку. Після цього сильним ударом тупого кінця молотка - розколюють.
Кромки відрублених і перерізаних плиток можна:
відколювати обценьками;
відколювати плитколомом;
заточувати рашпілем;
обробляти абразивом;
обробляти на заточному верстаті.
Для облицювання стін можуть знадобитися плитки з отворами різних діаметрів, наприклад:
у керамічних плитках отвори діаметром 10 мм висверлюють розверткою;
отвори діаметром до 50-60 мм роблять коловоротом з приставкою;
або пристроєм який скла дається з основи і рами з обертовим різцем.
1. Міцність і довговічність облицювання значною мірою залежить від якості підготовки основи.
2. Поверхні стін (основ), призначені для облицювання, не повинні мати відхилення від вертикалі більш ніж на 10 мм. Окремі нерівності основи, що визначають двометровою рейкою, не повніші перевищувати 10 мм.
3. Бетонні поверхні ретельно витирають. Відхилення поверхні від вертикалі більші за 10 мм можна усувати вирівнюючим шаром цементного розчину без наступного загладжування та затирання.
4. Відхилення бетонної поверхні більші за 15 мм необхідно усувати вирівнюючим шаром цементного розчину, нанесеним на міцно закріплену сталеву сітку. Сітку закріплюють дюбелями, пристріляними будівельно-монтажним пістолетом.
5. Деякі опуклості на поверхні більші за 10 мм можна зрубувати або усувати вирівнюючою накиддю з цементного розчину.
6. Западини глибиною 15 мм і більше необхідно зарівнювати цементним розчином, попередньо заґрунтувавши 7-10% -м водним розчином дисперсії ПВА дефектні місця.
4. Олійні і жирові плями можна виводити 3% -м розчином соляної кислоти або 5% -м розчином кальцинованої соди. Залишки кислоти (на місці виведених плям) необхідно змивати чистою водою за допомогою щітки.
8. Для кращого зчеплення плитки з основою на гладеньку поверхню необхідно нанести насічки у вигляді неглибоких рівчачків за допомогою електричного молотка або скарпеля.
9. Пил з поверхні насічки видаляють щіткою, змоченою у воді.
Ю. Цегляні поверхні стін, стовпів і перегородок, викладених упустошовку (шви на глибину 15 мм, не заповнені розчином), вивіряють. Відхилення поверхні від вертикалі, а також місцеві нерівності, які перевищують встановлені допуски, усувають вирівнювальним шаром цементного розчину.
11. Підтікання затверділого розчину, бруд з поверхні цегляної кладки усувають стальним скарпелем або металевою щіткою.
12. Неміцні ділянки цегляної кладки і окремі цеглини з відшарованими поверхневими частинами виявляють легким постукуванням молотка.
13. Виявленні дефектні місця відбивають, а пошкоджені ділянки замазують цементним розчином.
14. Цегляні поверхні, викладені впідрізку (шви, заповнені розчином) окрім очищення підтікань розчину, бруду, пилу, відбивання відшарованих частинок насікають пневматичним молотком або ручним інструментом.
15. Підготовку цегляних поверхонь до облицювання закінчують промиванням водою.
Плиточник після огляду приміщення, поверхні, яку будуть покривати плиткою, обраних плиток, вивчення проекту має можливість скласти попередній кошторис вартості робіт і визначити терміни її виконання.
Плиточник повинен:
підготувати робоче місце;
оглянути поверхні, що облицьовуватимуться, і належним чином підготувати їх;
ретельно перевірити і підготувати кути, вертикальність стін, можливий нахил підлоги тощо, в разі потреби вжити відповідних заходів;
перевірити матеріали;
добре спланувати облицювання, вибравши придатні орієнтири для того, щоб облицювання вийшло рівним, і для того, щоб уникнути різноманітних неприємностей (наприклад, невиправданого укладання обрізаних плиток чи невдало підігнаних плиток на найвидніших місцях);
приготувати клейовий розчин чи інші речовини, які використовують для склеювання, і приступити до укладання плитки;
по проходженні достатнього часу після укладання плитки (від кількох годин до кількох днів) залежно від типу поверхні (підлога це чи стіна) і від типу розчину клейових речовин, приступити до закладання швів і провести остаточне прибирання приміщення.