Улаштування захисних покриттів будівельних залізобетонних конструкцій (стр. 3 из 6)
Ґрунтовка CeresitCD31 має такі властивості: не містить органічних розчинників; стійка до впливу агресивних середовищ; токсикотропна; не містить фенолу.
CeresitCD 31 містить ізоформдіамінові й епоксидні смоли, що можуть спричинити алергічну реакцію, тому потрібно бути дуже обережним під час роботи з цим матеріалом, захищати очі й шкіру.
CeresitCD31 постачають у металевих контейнерах із двома компонентами загальною масою 1 кг.
CeresitCD 32 — епоксидна ін'єкційна композиція, призначенії для заповнення тріщин у цементно-вапняних, цементно-піщаних, гіпсових та інших штукатурках, а також для відновлення монолітності підлоги. Можна використовувати для влаштування адгезійного шару в підлогах перед укладанням епоксидних покриттів. Ceresit. CD32 не можна застосовувати для заповнення «активних» тріщин і влаштування деформаційних швів.
Композиція CeresitCD32 має такі властивості: двокомпонентна; не містить органічних розчинників; виявляє високу адгезію дії основ; високоміцна; тягуча маса; екологічно чиста.
CeresitCD32, як і CeresitCD31, небезпечна, може спричинювати алергічну реакцію, тому під час роботи з нею потрібно берегти шкіру й очі.
Постачають у металевих контейнерах із двома компонентами зп гальною масою 1 кг.
Основні технічні характеристики матеріалів CeresitCD 31 (CerеsitCD 32)
Основа – епоксидна смола густої консистенції
Щільність - 1,4 кг/дм3
Співвідношення компонентів A: Byрозчиновій суміші - 81 : 19
Термін придатності розчинової суміші за температури – 20 °С40 хв
Температура основи при застосуванні розчинової суміші від - +10 до +20 °С
Температура експлуатації від -30 до +80 °С
Тривалість висихання
Адгезія
до бетону
до металу
Досягнення міцності несівною конструкцією
Витрата суміші
—3 - 6 год
—3,0 МПа
—8,0 МПа
—через 3 год
—0,3 - 0,5 кг/мг
5. Обробка стальної арматури та інших металевих закладених елементів конструкції
Нанесення антикорозійного покриття. Щойно зачищена арматура дуже швидко знову піддається впливу корозії. Тому вже через 2 — 3 год після її очищення і видалення пилу з усієї поверхні на метал слід наносити шар епоксидного антикорозійного матеріалу CeresitCD 31. Робочий матеріал CeresitCD 31 отримують змішуванням компонентів А і В у співвідношенні 81 : 19 з інтенсивним перемішуванням за допомогою низькообертового дриля до отримання однорідної маси без грудочок. Суміш наносять щіткою. Якщо арматура відкрита з усіх боків, шар наносять лише на арматуру, якщо ж арматура відкрита лише частково, препаратом потрібно також обробити ділянку бетону завширшки 2 см, прилеглу до арматури.
Рис. 5.1. Нанесення антикорозійного покриття:
1 — шар епоксидного антикорозійного матеріалу CeresitCD 31; 2 — присипання кварцовим піском
Рис. 5.2. Нанесення адгезійного
Шару
Ділянку переходу від сталі до бетону слід вкривати особливо ретельно і без порожнин. Товщина антикорозійного шару має бути не менш як 250 мм. Після того як перший шар злегка затужавіє (близько 2 год після нанесення за температури +20 °С), наносять другий шар, який приблизно через 20 хв присипають кварцовим піском фракцією зерен 0,2 - 0,7 мм для забезпечення адгезії наступних шарів до арматури, закладених деталей та інших поверхонь (рис. 5.1.).
Нанесення адгезійного шару. Після затверднення антикорозійного покриття по бетонній поверхні влаштовують адгезійний шарCeresitCD 23 (рис. 5.2.).
6. Відновлення локально пошкодженого бетону
Для ліквідації локальних пошкоджень залізобетонних і бетонних конструкцій (зашпаровування відколів, раковин, вивільненої від бетону зони навколо арматури), а також як штукатурку для вирівнювання поверхонь конструкцій і виправлення їхніх дефектів шаром завтовшки від 5 до 30 мм використовують грубозернисту ремонтно-відновлювальну суміш CeresitCD 22 (рис. 6.1). Для цього суху суміш змішують з чистою водою (температурою 15 - 20 °С) з розрахунку 3,75 л води на 25 кг сухої суміші і перемішують до отримання однорідної маси без грудочок. Розчинову суміш витримують упродовж 3 хв і перемішують знову. Використати розчинову суміш треба протягом 45 хв. Приготовлену масу наносять на пошкоджені місця за допомогою металевого шпателя або терки.
Рис. 6.1. Ремонт локальних пошкоджень бетону
Після тужавлення розчину CeresitCD 22 на відновлювані поверх ні наносять останній шар із дрібнозернистої ремонтної суміші CеresitCD23 (рис. 6.2, а). Для цього спочатку готують розчинову суміш ретельним змішуванням сухої суміші з водою (із розрахунку 3,2 - 3,5 л води на 25 кг сухої суміші). Через 3 хв розчинову суміш знову перемішують. Бетонну основу зволожують і отриманою масою за допомогою шпателя заповнюють усі дрібні відколи бетону. Матеріалом CD 23 можна створювати не лише гладенькі відремонтовані поверхні. Коли поверхню бетонної конструкції поліпшують невеликими ділянками, розчиновій суміші CeresitCD 23 за допомогою різних інструментів можна надати фактури, подібної до фактури бетону. Якщо ж ці роботи виконують на великих поверхнях, хоча й на окремих ділянках, для отримання рівномірної суцільної поверхні її вкривають тонким вирівнювальним шаром шпаклівки, для чого використовують матеріал CeresitCD 24 (див. рис. 6.2, б). Шпаклівку наносять на зволожену основу шаром завтовшки 0,5 — 5 мм. Після затверднення матеріалу CeresitCD24 на нього наносять (за сухої погоди) захисний шар, призначений також для затримання процесу подальшої карбонізації (див. рис. 6.2, в).
Рис. 6.2. Етапи вирівнювання і захисту поверхні:
a— влаштування рівномірної фактури поверхні за допомогою дрібнозернистої ремонтної суміші;
б — високоякісна підготовка основи; в — улаштування захисного покриття для зупинення процесу карбонізації
7. Гідрофобізація будівельних залізобетонних конструкцій
Ефективним видом захисту бетону від зволоження водою іводними розчинами є гідрофобізація його поверхні. Матеріали, які використовують для гідрофобізацп, називають гідрофобізаторами. Як такі використовують різні поліорганосилоксани: рідини (поліметилгідридсилокеани), алкілсиліконати лужних металів, смоли (поліметилфеніл- і поліметилсилокеани), а також композиції на їх основі та еластомери.
У процесі гідрофобізаціі утворюється тонка плівка, в якій силоксановий зв'язок силіцій — кисень спрямований до поверхні цементного каменю бетону, а органічний радикал — у протилежний бік. Така орієнтація і забезпечує водовідштовхування.
Гідрофобізацію застосовують тоді, коли треба запобігти руху вологи або агресивної розчинової суміші, капілярному підсмоктуванню їх і накопиченню солей у тілі бетону. З часом під впливом ультрафіолетового випромінювання ефект незмочуваності знижується, але шари, розміщені нижче від поверхні бетону, ще тривалий час оберігають бетон від змочування, обледеніння, пошкодження від заморожування і впливу агресивного середовища.
У пористі основи гідрофобізувальні композиції проникають на глибину 1-5 мм й утворюють бар'єрний шар, який захищає конструкцію від впливу води та агресивних агентів середовища. Здебільшого ці композиції не закривають тріщин, тому гідрофобізація конструкцій, в яких під дією зовнішніх навантажень тріщини розкриваються і закриваються («дихають»), може бути недоцільною. Крім того, з часом гідрофобізувальні композиції вимиваються водою, тому періодично (через 2 — 4 роки) потрібно поновлювати водовідштовхувальні властивості матеріалу. Недоцільно проводити гідрофобізацію конструкцій, поверхня яких у процесі експлуатації може стиратися внаслідок механічних впливів (наприклад, коліс автомобілів).
Гідрофобізацію будівельних матеріалів поділяють на поверхневу та об'ємну. За поверхневої гідрофобізації матеріал гідрофобізатора на конструкцію наносять за допомогою валика, квача або розприскуванням, за об'ємної — гідрофобізатор ін'єктують у тіло конструкції або додають у розчинову цементно-піщану суміш гідрофобізувальні добавки.