Предметом дослідження виступає організація функціонально-планувальної структури та просторового рішення православних духовних навчальних закладів.
Методи дослідження передбачають використання системного підходу, порівняльного аналізу, в тому числі закордонного досвіду, розвитку проектування та будівництва ПДНЗ у різні історичні періоди; аналіз літературних джерел, систематизацію результатів наукових досліджень; графоаналітичний метод; натурне обстеження духовних навчальних закладів України та Росії, а також здійснення анкетного опитування серед адміністрації функціонуючих ПДНЗ.
Наукова новизна дослідження визначається такими результатами:
- запропоновано формування нових типів громадських будівель – православних духовних навчальних центрів;
- проведено класифікацію та визначено типи будівель православних духовних навчальних закладів;
- розроблено принципи архітектурно-планувальної та просторової організації православних духовних навчальних закладів та центрів.
Практичне значення дослідження полягає у виведені основних принципів та прийомів побудови архітектурно-просторових рішень ПДНЗ, розробленні архітектурно-планувальних схем православних духовних навчальних закладів, визначенні необхідного складу приміщень. Використання розроблених схем та прийомів на практиці дозволить підвищити якість проектних рішень.
Основні положення дисертації були впроваджені у навчальний процес під час викладання дисципліни „Архітектурне проектування” для студентів 4-го курсу спеціальності „Архітектура будівель і споруд” (КНУБА); у навчальний процес під час викладання дисципліни „Архітектурно-дизайнерське проектування” для студентів 2-го курсу (Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”); при розробці методичних рекомендацій з проектування православних сакральних споруд та духовних навчальних закладів, зокрема у архітектурно-планувальних рішеннях проекту православного храму Святого Феодосія Чернігівського із приходською школою по вул. Привокзальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва (АТ „Київпроект”); при підготовці архітектурно-планувальних завдань на будівництво православних храмових комплексів, духовних навчальних закладів та об’єктів культової архітектури у Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації.
Основні положення дисертації можуть використовуватись в архітектурній теорії, практиці та освіті: при подальшому дослідженні проблеми формування православних духовних навчальних закладів; при створенні нормативної бази проектування ПДНЗ; при формуванні архітектурно-планувальних рішень ПДНЗ; в курсовому і дипломному проектуванні.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідались на ХVІ Міжнародній науковій конференції „Стародубовські читання -2006”, ПДАБА (м. Дніпропетровськ, 2006р.), V міжнародній конференції молодих вчених „Комплексний розвиток житлового середовища”, ВАТ „КиївЗНДІЕП” (м.Київ, 2006), 67-й та 68-й науково-практичних конференціях, КНУБА (м. Київ, 18-20 квітня 2006, 2007 рр.).
Публікації. Основні результати дисертації публікувались у семи статтях в наукових фахових виданнях, чотирьох тезах до конференцій.
Структура та обсяг дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до них, ілюстрацій, загального висновку, додатків, що включають в себе таблиці, приклади анкетних листів, акти впровадження результатів дослідження, списку використаних джерел.
Загальний обсяг роботи 215 сторінок, обсяг текстової частини складає 150 сторінок, обсяг ілюстрацій складає 42 сторінки. Список використаних джерел містить 135 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У Вступі розкривається суть, сучасний стан розробки обраної теми, її значимість, обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету дослідження, сформульовано основні задачі, визначено об’єкт та предмет дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів, науково-практичну цінність, розкрито зв’язок роботи із науковими програмами та проведено апробацію отриманих результатів.
Розділ 1. Передумови формування православних навчальних закладів. Досліджено історію розвитку ПДНЗ на території України на прикладі чотирьох основних регіонів: Центрального, Західного, Південно-Східного та Східного. Православні духовні навчальні заклади Центрального регіону яскраво представляють такі об’єкти, як Києво-Могилянська академія, Київська духовна академія і семінарія, Харківська духовна семінарія. Західнийрегіон України представлений Львівською духовною академією і семінарією та Волинською духовною семінарією. На території Південно-Східного регіону України функціонує заклад із славетними традиціями – Одеська духовна семінарія. Східний регіон представлений Дніпропетровським та Запорізьким духовними училищами, закладами середнього рівня, оскільки у даному регіоні вищі ПДНЗ відсутні.
Історичний аналіз дав можливість виділити основні періоди розвитку православних духовних навчальних закладів:
1-й етап (Х-ХV ст.) – поява перших православних шкіл при церквах, монастирських комплексах та маєтках багатих вельмож, так званих „нижчих” шкіл. Споруди даного періоду не мали виразної архітектурної ідеї. Навчальні приміщення перших церковноприходських шкіл особливо не відрізнялись від житлових приміщень.
2-й етап (ХVІ ст.) – закладено початок так званих „середніх” православних шкіл (гімназій, колегій). Яскравим прикладом „середньої” школи може бути гімназія при Успенській церкві, що у Львові. При Успенському храмі окрім школи також діяв навчально-просвітній осередок із друкарнею та книгарнею.
3-й етап (поч. ХVІІ – кін. ХІХ ст.) – зародження православних навчальних закладів „вищого” типу. Створення Острозької академії, що по праву вважається першою академією в Україні.
4-й етап (кін. – ХІХ – поч. ХХ ст.) – дореволюційний період.
5-й етап (поч. ХХ – сер. ХХ ст.) – початок занепаду духовної освіти на території України.
6-й етап – (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.) – період відродження духовності в Україні. Позначився відновленням діяльності ліквідованих у 30-ті роки ХХ ст. духовних навчальних закладів. Сучасний період характеризується створенням нових ПДНЗ на базі споруд дитячих садків та загальноосвітніх шкіл, що не завжди дозволяє задовольнити вимоги до підготовки висококваліфікованих фахівців для потреб церкви. У результаті дослідження історичного розвитку ПДНЗ виявлено ряд проблем, що потребують вирішення.
Аналіз сучасного стану проектування та будівництва духовних навчальних закладів України здійснювався за допомогою натурного обстеження, під час якого особисто автором було досліджено понад 30 ПДНЗ України різних типів (академій, семінарій, недільних шкіл), близько 10-ти православних навчальних закладів Росії, а також 10 католицьких духовних навчальних закладів. Огляд сучасного стану проектування та експлуатації ПДНЗ дав можливість виявити як недоліки, так і позитивні якості закладів, окреслити шляхи їхнього вдосконалення.
Вивчення історії розвитку православних духовних навчальних закладів України, натурні обстеження вплинули на формування наукової гіпотези дослідження щодо розвитку ПДНЗ. Гіпотеза полягає у тому, що сучасні ПДНЗ повинні мати “гнучкий” у часі характер планувальної структури: із зменшенням потреби у підготовці священнослужителів та духовенства, православні духовні навчальні заклади повинні мати змогу трансформуватися у будь-які інші соціальні установи.
У ході дослідження вивчено практику проектування та будівництва православних навчальних закладів Росії. На сьогодні Росія є найпрогресивнішою країною з усіх пострадянських держав у сфері розвитку духовної освіти. Так, наприклад, у Москві, згідно з інформацією відділу релігійної освіти та катехізації Російської Православної Церкви, зареєстровано більше 20 недержавних середніх загальноосвітніх навчальних закладів, близько 150 недільних шкіл та 3 вищі православні навчальні заклади.
Сучасні православні загальноосвітні навчальні заклади Росії засновуються переважно православними громадами чи приватними організаціями за сприяння Патріархату РПЦ. Міністерство освіти РФ веде акредитацію даних закладів і слідкує за рівнем викладання загальноосвітньої програми.
Дослідження принципів архітектурно-планувальних рішень православних духовних навчальних закладів спиралось на католицький досвід проектування аналогічних споруд.
На відміну від вітчизняної практики проектування, що нерішуче відроджується, зарубіжний досвід демонструє широкий діапазон нових образних вирішень. Релігійні течії (особливо католицизм та протестантизм) прагнуть не відставати від духу сучасності, всіляко утримують свої позиції, намагаючись таким чином збільшити сферу впливу в суспільстві. Духовенством робляться спроби пристосувати релігійну доктрину до сучасного життя, в дечому спростити церковні обряди та послабити жорсткі канони. Церковнослужителі охоче беруть до уваги всі новітні концепції в мистецтві, дають “зелене світло” новаторським, в дечому навіть ризикованим проектам. Підтримавши концепцію наближення церкви до суспільства в культовій архітектурі, закордонні митці в своїх проектах прагнуть до простоти, камерності, логічності.
Ідею демократизації церкви активно підтримав і розвивав у своїй творчості американський архітектор Ф.Л.Райт. Концепція наближення церкви до народу яскраво втілилась у його проекті уніатської церкви у Медісоні (1950-1955 рр.). Автор у своєму проекті відмовився від традиційного образу церкви-башти, запропонувавши натомість новий образ – культової споруди універсального призначення. У проект уніатської церкви у Медісоні Ф.Л. Райт заклав концепцію перетворення сакрального об’єкта на досить оригінальний тип громадської споруди- будівлю універсального призначення із культовою функцією водночас.