2. історія конфронтації цивілізацій: китайської, індійської, мусульманської, західний, виниклих навколо конфуціанства, індуїзму, магометанства, християнства. Соціальна робота в цьому випадку розглядається як могутній засіб підтримки балансу сил цивілізацій;
3. історія розвитку соціальної структури суспільства, еволюції, зародження, розквіту і зникнення, трансформації різних соціальних шарів, суспільних груп, етносів, націй. Соціальна робота представляється в рамках такого підходу більш різноманітно, тому що в суспільстві по різних підставах виділяються найрізноманітніші шари, які відрізняються за рівнем добробуту, здоров'ю, місцеві проживання й ін.;
4. історія розвитку соціально-побутової сфери суспільства, системи закладів соціального обслуговування, способів і можливостей задоволення соціально-побутових потреб населення. Найчастіше така позиція аргументується тим, що в суспільстві існує відносно самостійна соціальна сфера, що має свою логіку розвитку, свою логіку розвитку, свою історію, хоча і є елементом, під структурою суспільства в цілому;
5. історія бідності і багатства, історія підтримки бідних, ображених долею .Такий підхід широко розповсюджений у закордонних вищих навчальних закладах, що готують соціальних працівників. Правда, він досить часто доповнюється проблематикою економічної історії суспільства. Таким чином, соціальна історія фактично представляється як соціально-економічна історія;
6. історія соціальних інститутів, що забезпечують життєстійкість суспільства як системи, цілого, що розвивається, його організацію: охорони здоров'я, утворення, науки, родини, засобів масової інформації, трудової асоціації, транспорту,церкви й ін.Такий підхід дозволяє саму соціальну роботу розглядати як самостіний суспільний інститут, що грає специфічну роль, який еволюнизирує разом із суспільством і людиною;
З поняттям «психологія» ми зіштовхуємося досить часто.Як система життєвих явищ психологія знайома кожній людині. Вона представлена йому у виді власних відчуттів, образів, явищ пам'яті, мислення, мови, волі, уяви, емоцій, почуттів і багато чого іншого. Основні психічні явища ми безпосередньо можемо знайти в самих себе і побічно спостерігати в інших людей.Кожна людина – психолог у якомусь змісті цього слова. Не вивчаючи ще науки, ми з дитинства вживаємо слова «пам'ять», « у нього такий характер», «чуйний», «неуважний», уміємо визначати настрій близьких нам людей по зовнішніх ознаках: жестам, вираженню обличчя і прекрасно користаємося цими знаннями в процесі спілкування.
Психологія – це наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Психіка – внутрішній суб'єктивний світ особистості, що виникає в процесі активної взаємодії людини з навколишнім зовнішнім світом, у процесі відображення цього світу у виді образів, думок, почуттів і вчинків. Інакше кажучи, поводження людини завжди обумовлено дією об'єктивного світу. Відбиваючи зовнішній світ, людина не тільки пізнає закони розвитку природи і суспільства, але і робить на них визначений вплив, щоб пристосувати навколишній світ до найкращого задоволення своїх матеріальних і духовних потреб .
Народження психології як самостійної дисципліни, її покликання і доля нерозривно зв'язані з виникненням «соціального» як особливого простору мислення і реальності. Психологія як наука розвивалася паралельно з такими поняттями, як «суспільна діяльність», «добробут», «соціальна робота», «соціальні служби» і т.д.
Психологічні знання є базовою основою професійного навчання соціальній роботі.
Соціальна робота і валеологія
Високий рівень професіоналізму соціального працівника, міцне здоров'я, сімейне щастя, творче довголіття – основні стрижні життєвого успіху фахівця.
Тільки здорова людина з гарним самопочуттям , оптимізмом, психологічною стійкістю, високою розумовою і фізичною працездатністю здатний активно жити, успішно переборювати професійні і побутові труднощі. І справжня краса людини – це фізична досконалість, інтелект і здоров'я.
Якщо врахувати, що функціональні можливості організму людини і його стійкість до
несприятливим факторам зовнішнього середовища в плині всього життя змінюються, те можна говорити про стан здоров'я як про динамічний процес, що також чи поліпшується погіршується,тобто про чи ослаблення зміцненні здоров'я в залежності від віку ,підлоги, професійної діяльності, середовища перебування. Здоров'я людини в першу чергу залежить від факторів, його визначальних. Якщо зобразити їх схематично, то вони являють собою схему з трьох понять:
1. біологічні можливості людини;
2. соціальне середовище;
3. природно-кліматичні умови.
Головним питанням здоров’я людини є здоровий образ життя, який займає приблизно 50-55% всієї ваги факторів, які й будують здоров’є населення.
В соціальной роботі використовуються методи валеології, самим розвинутим серед яких є аутогенне тренування, яке спроможнє знімати нервово-м’зові напруги, зв’язані з перебудоваю нервового релюгування.
Висновки
Взагалі Соціальна робота має зв’язок збагатьма іншими науками крім Філософії, історії, валеології,психології та медичної науки.
Як вже було зазначено, соціальна робота – це система теоретичних знань і заснована на них практика, яка має на меті забезпечення соціальної справедливості шляхом наснаження і підтримки найменш захищених верств суспільства та протидії факторам соціального виключення.Тому фундаментальні науки виграють значну роль у підготовці фахівця з соціальної роботи.
Наприклад, якщо соціальний робітник не знається на психології, йому буде дуже важко спілкуватися з людиною, якої він зобов’заний допомогти. Але ж як можно допомогати людині, якщо не знаєш, як до неї підступитися. До кожної людини є особливий індивідуальний підхід. Якщо особа не знає його, вона не спроможня допогати іншим, а тому і бути соціальним робітником також не може.
Якщо людина займається милосердям, необхідно щоб вона знала медичну науку. Соціальний робітник повинен вміти надавати першу допомогу.
Соціальний працевник, як і кожна інша людина, громодянин своєї держави, зобов’язаний знати історію свого народу і,звісно, розумітися на основах соціальної історії.
Філософія тісно пов’язана з соціальною роботою. Соціальний працівник у своїй діяльності має справу з людиною, взаєминами між особистістю і колективом, між соціальними групами. Уся його діяльність спрямована на удосконалення людських відносин, на проведення в життя ідеалів гуманізму. Саме через розвиток ідеї гуманізму розглядається зв'язок соціальної роботи з філосовскою проблематикою.
Валеологія також має велике значення для соціального працівника. Адже пілкуватися про людей так само важливо, як підтримувати нашу природу бездоганно чистою.