Одним з найважливіших чинників, що впливає на ступень законності в суспільстві є дотримання закону. Якщо б ми говорили про законність у її вузькому розумінні, то дотримання законів сприймали б не як чинник, що впливає а рівень законності в суспільстві, не як складову частину законності, а як законність взагалі, в її єдиному значенні.
Реалізація та дотримання норм права суб’єктами права є умовою існування законності в суспільстві. Але, далеко не завжди норми права можуть бути реалізовані суб’єктами права самостійно та добровільно. Через це, не рідко виникає потреба в залученні компетентних органів. Ще К. Маркс писав: „Если бы законы применялись сами собой, тогда суды были бы излишни». Тобто, ми знов звертаємось до сфери управлінської діяльності держави, що ще раз підтверджує її велику роль в процесі забезпечення законності.
Держава в особі уповноважених органів забезпечує виконання законів. Це здійснюється за наявністю двох умов: нагляд за виконанням законів та покарання за невиконання законів.
3.4. Окремо слід говорити про протилежний бік розглядуваного питання, яким є – порушення законності – це не тільки невиконання норм права, але й результат послаблення діяльності щодо забезпечення та зміцнення законності.
Порушенням законності є також видання державним органом влади нормативного акта, що не відповідає законові, як і видання нормативного акту з перевищенням своєї компетенції.
В рамках висвітлення рис, що негативно впливають на законність, треба сказати й про перепони в розвитку законності. Основною й доволі розповсюдженою перепоною є широке розповсюдження адміністративно-владних методів управління суспільством, оскільки, як ми знаємо, вони не рідко пов’язані з порушенням прав і свобод осіб, та як наслідок, порушенням режиму законності.
Цікавим є питанням щодо форми поведінки, яка може підставою порушення законності. Для того, щоб законність не була порушена, в одних випадках достатньо пасивної поведінки – не порушувати заборони; в іншому – від особи потребуються активні дії – виконувати обов’язки, визначені законом, або діяти за власним побажанням, але тільки в межах передбачених прав. Особливо це стосується державних органів, обов’язки яких передбачені нормативними актами.
Слід констатувати, що діяльність, спрямована на забезпечення законності та правопорядку, охорону прав та законних інтересів громадян є не достатньо ефективною в умовах сьогодення. В кінцевому підсумку законність повинна гарантуватися політичними, економічними, соціально-культурними, юридичними засобами, а у випадку необхідності – й за допомогою силових методів. Та навіть за наявності таких методів відповідні органи повинні поважно відноситись до прав та законних інтересів громадян, не допускати невиправданого застосування заходів примусу, якщо таких можна уникнути.
3.5. Чинники та заходи, що впливають на рівень законності в суспільстві.
В науковій юридичні літературі можна зустріти декілька підходів до класифікації чинників, що впливають на рівень законності в суспільстві.
Одним з найбільш поширеним є підхід, за яким фактори впливу на рівень законності поділяються на об’єктивні (зовнішні, незалежні від конкретної особи), також можна зустріти їх під назвою – чинники зовнішнього середовища; суб’єктивні (пов’язані з позицією конкретної особи, її ставленням до законності, з її особистими якостями) – чинники, що безпосередньо відносяться до особи.
Так, розглянемо спочатку суб’єктивні фактори.
Перш за все, тут слід говорити про рівень правової свідомості (правове знання, відношення до правових цінностей, стереотипи правової поведінки, правової вміння, навики). В цьому випадку велике значення має також рівень загальної культури, політичної свідомості, психологічні якості людині. При цьому, слід уточнити, що важливо знання не право вцілому (всіх правових норм), а правових принципів, важливо усвідомлювати, що норма права відображає певні інтереси: особи, народу, держави. Таке розуміння права буде справляти позитивний вплив на рівень законності в суспільстві. Що ж стосується об’єктивних факторів, то вони в свою чергу поділяються на окремі групи. Кожна з грум об’єктивних факторів має свою специфіку залежно від сфери суспільного життя, в якій визначається законність. Безумовно перше місце серед об’єктивних факторів будуть займати економічні чинники. Оскільки саме економічні умови визначають як живе та формується кожна окрема людина, які якості вона буде мати.Міра організованості в економічній сфері; ритмічна робота всього господарського організму; стійка грошова система – всі ці чинники, беззаперечно справляють позитивний вплив на рівень законності в суспільстві. Натомість як – несприятливі економічні умови в суспільстві, нестабільна економіка, падіння виробництва, розрив господарських зв’язків, ріст цін, інфляція, ріст соціальної напруженості в суспільстві, це все веде до дезорганізації, росту числа злочинів, та як наслідок – зниження рівня законності в суспільстві.
Так, до економічних ознак законності можна віднести: досягнутий рівень економічного добробуту і наявність у держави необхідних ресурсів; фактичну гарантованість прав громадян, організацій, їх економічна свобода; багатоукладність економіки; існування ринку товарів, капіталів, трудових ресурсів, послуг тощо. Тобто, наявність перерахованих ознак дає підстави говорити про існування законності в економічній сфері суспільного життя.
Від економічних умов залежить соціально-політична обстановка, від соціально-політичної обстановки залежить рівень законодавства та стан організації та діяльності державних органів. Це положення ще раз підтверджує, що законність є комплексною категорією, яку потрібно вивчати не тільки через призму юридичної науки. До факторів зовнішнього середовища також можна віднести: політичні чинники.Основною політичною умовою законності є сильна державна влада.
Сильна державна влада – це стійка, легітимна влада, що користується підтримкою суспільства, здатна забезпечити реалізацію прийнятих нею правових приписів. Сильна держава гарантує стабільний розвиток суспільства, безпеку людей, ефективну боротьбу із злочинністю, й іншими антисоціальними явищами. В умовах дезорганізації державно-владних структур, боротьби за владу, нездатності держави забезпечити реалізацію прийнятих рішень, низького рівня виконавчої дисципліни, корупції законність не тільки не підвищується, але й знижується, причому до небезпечної межі.
Особливої уваги заслуговують – правові чинники. Стан законності як політико-правове явище обумовлений станом самого права, системи законодавства. Чинне законодавство повинно бути достатньо повним, стабільним, забезпечуватися високим рівнем юридичної техніки. Важливе значення для реалізації права і рівня законності мають правові засоби, що використовуються законодавцем, методи, способи і типи правового регулювання, принципи, на яких будується законодавство. Так, законодавство, що відстає від динамічного розвитку суспільних відносин, негативно впливає на рівень законності в суспільстві.
Окрім зазначених аспектів, слід відмітити надзвичайно важливе значення якості законодавства (законів, підзаконних нормативних актів), а саме: їх відповідність реальним умовам життя; вірність визначення потреби в правовому регулюванні; законність нормативних актів (за змістом, формі, процедури прийняття), їх відповідність нормам суспільної моралі; ясність, чіткість, доступність правових норм, їх систематизація та ін.[18] А для того, щоб досягти цього, необхідно мати належним чинним організований нормотворчий процес. Тобто, налагодження такого процесу є одним з визначальним чинників, щопозитивно впливають на рівень законності.Ще однією групою об’єктивних факторів є – соціальні чинники.Повага громадян до закону, розуміння його значимості, реалізація його приписів в значній мірі залежать від становища, що склалося в соціальній сфері. Падіння життєвого рівня населення, незадовільний рівень соціального захисту населення, ріст безробіття, вартості життя, соціальних послуг безпосереднім чином впливають на рівень законності, провокуючи громадян на пошуки шляхів незаконного збагачення, обхід закону, породжують національні й соціальні конфлікти та ін. Міцна законність можлива тільки в умовах соціальної стабільності, впевненості громадян в непорушності своїх соціальних прав і свобод.
Також, серед об’єктивних факторів виділяють – ідеологічні чинники.
Стан законності в значній мірі визначається рівнем політичної, правової і загальної культури населення. Законність передбачає такий рівень правової культури, коли повага до права, закону є особистим переконанням людини, причому не тільки рядового громадянина, а й в першу чергу державного службовця, законодавця.
Забезпечення високої юридичної культури неможливе без системи правового виховання. Воно не зводиться тільки до пропаганди або пояснення законів, а й включає в себе заходи, що сприяють формуванню стійких правових переконань кожної особи.
Правосвідомість і правова культура є важливим фактором зміцненні законності. Правильне застосування правових норм зумовлене в значній мірі рівнем індивідуальної професійної свідомості „правозастосовувача” та рівнем його правової культури.
Необхідний рівень правової та політичної культури забезпечується організацією загальної правової освіти, виховання в громадян почуття права і законності. В умовах руйнування системи правового виховання, в суспільстві починають з’являтися погляди, що негативно впливають на стан дисципліни, організованості, законності, сприяють росту правопорушень, злочинності, що загрожують режиму законності.