Смекни!
smekni.com

Обґрунтування ролі соціального капіталу у формуванні засад концепції людського розвитку на прикладі Полтавської області (стр. 1 из 4)

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Контрольна робота

з навчальної дисципліни “Соціальна політика”

«Варіант 15»

Студентки групи УПБ1 – 08з

факультету економіки та управління

за спеціальністю “Управління персоналом

і економіка праці”

Тищенко Антоніни Миколаївни

Київ - 2010


Обґрунтування ролі соціального капіталу у формуванні засад концепції людського розвитку (на прикладі Полтавської області)

Життєвий рівень у різних країнах різний. Люди мають неоднакові можливості для облаштування свого побуту, зміцнення здоров'я, одержання освіти чи набуття фаху, безпечного життя. Все це залежить від певних умов і відповідного середовища - економічного, політичного, соціального, духовного та екологічного. Порівняти ці умови в різних країнах, а також віднайти шлях для їх поліпшення можна за допомогою показника людського розвитку.

Повного розуміння глобальної концепції людського розвитку та її адекватного використання у виробленні державної політики ще не досягнуто, можливо, через те, що ця концепція цілком нова для нашого суспільства і частково була прив'язана ще до умов колишньої тоталітарної наддержави, у складі якої перебувала Україна.

Концепція людського розвитку передбачає розширення можливостей людей поліпшити свій добробут, зміцнити своє здоров'я, одержати кваліфікацію, збагатити себе духовно і почувати себе безпечно. Все це потребує створення відповідних умов і середовища (насамперед соціального). Важливу роль у цьому відіграють політичні, соціальні та інші інституції, оскільки саме вони створюють громадянам суспільства умови, за яких вони можуть управляти своїм життям.

Концепція людського розвитку передбачає пріоритет інтересів людей на кожному з трьох напрямів перехідного етапу:

- розбудови держави;

- становлення демократії;

- реформування економіки.

Ця концепція виникла на основі трансформації двох традиційних ідей про розвиток, а саме:

- ідеї основних потреб;

- доктрини економічного розвитку.

Ідея основних потреб передбачає патерналістичну відповідальність держав за забезпечення своїх громадян необхідними товарами і послугами через державний сектор чи в будь-який інший спосіб (Патерналізм -а) благочинна діяльність, спрямована на задоволення інтересів трудящих; б) піклування держави про своїх громадян, фірми - про своїх працівників, однієї країни - про іншу; в) переконання в тому, що держава, уряд зобов'язані забезпечувати потреби громадян за рахунок держави, брати на себе всі турботи про них).

Доктрина економічного розвитку домінувала після другої світової війни, і її суть полягала саме в економічному розвитку як головному чинникові розширення можливостей для збільшення доходів (та й життєвого рівня) членів суспільства, тобто люди-виробники вважаються такими ж важливими, як і люди-споживачі. В цьому контексті існують, звичайно, певні варіанти тих понять, які враховують, насамперед, тенденції зміни якості зростання, а не лише сам факт зростання (наприклад, рівномірне зростання; зростання зі справедливим розподілом благ тощо).

Надзвичайно важливим для концепції людського розвитку є трактування поняття соціального капіталу. Слід наголосити, що успадкований суспільством соціальний капітал, на відміну від фізичного,який є матеріальним (засоби виробництва, природні ресурси, кошти), і людського,який означає здібності та вміння людей, базується на відносинах між людьми.В загальному його можна охарактеризувати як добровільні форми соціального регулювання відносин, що формують злагоду та єдність у суспільстві. Не лише людина, а й відносини між людьми відіграють вирішальну роль. На сучасному етапі розвитку суспільства існує потреба у створенні нового соціального капіталу, що стане ланкою, яка сполучає державу та сім'ю, де панують неформальні родинні стосунки.

Людський розвиток передбачає надання гарантій індивідуальних прав і свобод людини:

- як громадяни демократичного суспільства вони мають можливість брати участь у прийнятті рішень на рівні місцевих органів влади або національного уряду;

- як нація мають право на мову, віру, звичаї;

- як виробники громадяни мають право брати участь у виробничій та комерційній діяльності;

- як споживачі люди мають право доступу до необхідної інформації та на захист від шкідливих і неякісних товарів, матеріалів і послуг, право на достойне життя в безпечних умовах та здоровому навколишньому середовищі.

Людський розвиток - це процес розширення можливостей вибору, серед яких на всіх стадіях суспільного розвитку головними є:

- можливості тривалий час вести здоровий спосіб життя; ^ можливості здобути освіту;

- можливості доступу до ресурсів, необхідних для забезпечення нормального життєвого рівня.

Людський розвиток містить і інші складові: політичну, соціальну та економічну свободу, право на творчість, самоповагу, інші цінності і параметри та відбувається за двома основними напрямами (рис. 1):

- набуття якісних показників (продовжена тривалість достойного життя, професіоналізм, високий рівень освіти тощо);

- використання набутих якісних показників (для праці, відпочинку, культурних, соціальних і політичних цілей).

Обидва напрями повинні бути збалансовані.

Одержання доходу (прибутку) не є основною метою життя людини, необхідно враховувати і гуманітарні бажання особистості. Людський розвиток повинен відбуватися паралельно з культурним, за повної поваги та збереження культурних традицій. Будь-які зміни у цій сфері не варто прискорювати чи форсувати. Обережно слід вирішувати питання деідеологізації. Необхідно створити умови та можливості для розвитку свідомості як окремої людини, так і цілих спільнот. Треба і надалі забезпечувати розвиток інтелектуального потенціалу, вивести з кризи освіту, підтримувати на високому рівні інформаційне забезпечення, що дасть змогу людям психологічно адаптуватись до освітніх норм і раціоналізму, а отже,- примножувати національні здобутки. Права людини повинні домінувати над правами держави (рис. 1).

Рис. 1 - Напрями людського розвитку

Людський розвиток мусить бути сталим, що означає раціональне використання усіх можливих ресурсів як для задоволення потреб сучасних, так і майбутніх поколінь.

Сталість людського розвитку визначається як передумова виживання людства (у матеріальному і соціальному сенсі), а не як спосіб формування того чи іншого типу суспільства.

Методику вимірювання людського розвитку, а саме індексу людського розвитку (ІЛР), вперше запропоновано в межах Програми розвитку ООН (ПРООН) 1990 р. ІЛР значно досконаліший, ніж показник валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення, який визначає лише середній дохід, що забезпечує чи не забезпечує прожитковий мінімум членам суспільства. Спочатку для вимірювання ІЛР використовували близько 40 показників, здебільшого кількісних параметрів і рейтингів. Однак не всі параметри можна виміряти кількісно, наприклад, наявність політичного вибору чи свободу особистості, обсяги духовного чи соціального капіталів.

Наразі показник ІЛР, окрім середнього доходу, включає відомості про тривалість людського життя, рівень освіти (різні ступені грамотності). Більш точно ІЛР розраховується на основі трьох показників:

П.І - очікуване довголіття, яке визначається як тривалість майбутнього життя при народженні дитини;

П.ІІ - досягнутий рівень освіти, вимірюється як сукупний індекс грамотності дорослого населення (дві третини) і сукупна частка учнів (одна третина);

П.ІІІ - життєвий рівень, вимірюється реальним ВВП на душу населення (в доларах США паритету купівельної спроможності - ПКС).

Щоб визначити ІЛР, для кожного з цих показників встановлюємо максимальні і мінімальні значення (Хі):

- тривалість майбутнього життя - 25 та 85 років;

- грамотність серед дорослого населення - 0 та 100%;

- сукупна частка учнів - 0 та 100%;

- реальний ВВП на душу населення (в дол. США ПКС):

100 дол. ПКС і 40000 дол. ПКС. Для будь-якого компонента ІЛР окремі індекси розраховуються за формулою

Індекс людського розвитку Полтавського регіону та його складові станом на 2009 рік:

очікувана тривалість життя при народженні, років – 67;

грамотність серед дорослого населення, % - 99;

сукупна частка учнів і студентів, % - 65;

ВВП на душу населення (ПКС USD) – 1750;

П.І = 0,667; П.ІІ = 0,877; П.ІІІ = 0,348, таким чином ІЛР є середнім арифметичним індексів П.І, П.ІІ, П.ІІІ та дорівнює 0,631 станом на 2009 рік.

Класифікація зайнятості на ринку праці Полтавського регіону

Полтавщина, яка нині переживає складний період свого розвитку, зумовлений переходом до нової системи суспільного устрою, має на своєму ринку праці практично увесь спектр економічної діяльності.

Основними ознаками зайнятості є:

- тривалість робочого періоду та рівень оплати праці;

- кількість робочих місць на одну особу;

- реєстрація.

Залежно від тривалості робочого періоду, способу реєстрації, організації робочого місця та інших факторів зайнятість може набувати різних форм (рис.1) (П. Шевчук Соціальна політика, стор 41, рис. 2).


Рис. 2 - Форми зайнятості

Зареєстрована діяльність:

- наймана праця;

- підприємництво;

- самозайнятість.

Незареєстрована діяльність:

- Основна незареєстрована діяльність:

- діяльність, реєстрація якої не передбачена чинним законодавством (неформальна зайнятість);