Представники макросоціології визначають значущість людської взаємодії для розуміння суспільства, і на їх думку, ця взаємодія обумовлена спільною природою суспільства і тією його структурою, яка характеризує суспільство як цілісну соціальну систему, як соціальний організм.
На цих же позиціях стоять О. Конт і Г. Спенсер, для яких суспільство - це система взаємозв'язаних часток, будь-яка з яких є необхідною для співіснування цілого. Такими ж були концепції Дюркгейма, Вебера, Маркса, Парсонса, Девіса.
Макросоціологія переважала до 20 - х років ХХ ст., але вже в 30 - і роки вона поступилася мікросоціології.
Якщо порівняти мікро- і макросоціологічні підходи, то в першому випадку увага концентрується на людській поведінці, і те, що відбувається в суспільстві, пояснюється індивідуальними або колективними особливостями людей, а в другій - головна увага звертається на саму соціальну систему і її складові, зокрема, на соціальні інституції суспільства (економіку, політику, релігію, сім'ю ті н.).
Вітчизняні соціологи макро- і мікрорівні доповнюють середньою ланкою - міжрівневою, представленою соціальними співтовариствами і соціальними інститутами.
Так, більшість українських учених аналізує сучасне суспільство як систему на таких рівнях:
1.Людство в цілому, яке складає визначальний рівень формування і організації суспільства, соціальна структура суспільства.
2.Соціальні інститути і організації.
3.Окремі індивіди як суб'єкти і об'єкти соціальних відносин.
О. Конт і Г. Спенсер проповідували натуралістичні теорії, які суспільні явища уподібнюють природі. А все, що відбувається в суспільстві, пояснюють з погляду біологічних законів.
В К. Маркса переважала екополітична теорія. В нього системообразуючим елементом є соціальні відносини як безпосереднє віддзеркалення стійких зв'язків, які складаються між людьми в процесі їх діяльності. Суспільство, на думку К. Маркса, це сукупність не індивідів, а тих відносин, які встановлюються під час соціальної діяльності індивідів. Характер цих відносин визначає специфіку самого суспільства.
Г. Вебер, Г. Зіммель, П. Сорокин і інші були прихильниками суб'єктивно-ціннісної стратегії, яка пріоритет віддавала мотивам дій, суспільним цінностям. Особлива роль відводилася людській свідомості. Цей напрям отримав назву "розуміючої соціології".
В М. Вебера системообразуючими елементами є соціальна дія, а суспільство розглядається як складова системи соціальних взаємодій, які складають основу життя суспільства.
Розглянемо деякі підходи.
Функціоналістичний і конфліктологічний підходи зводилися до того, що суспільні явища розглядаються виходячи з тієї ролі (функції), яку вони грають в підтримці цілісності суспільства як соціальної системи. Так, Дюркгейм досліджував роль розподілу праці в житті суспільства, в збереженні його цілісності.
Структурний функціоналізм (Парсонс, Мертон) затверджує, що суспільство - це не сукупність індивідів, груп, класів, інших співтовариств, а особливий спосіб їх існування. Так, Парсонс, аналізуючи соціальну систему, виокремлював не елементи, а функції, без яких суспільство, як система, не може функціонувати. Це означає, що система, створюючи відповідні механізми, повинна пристосуватися до постійних змін, які відбуваються.
Конфліктологічний підхід . Він має багато різновидів.
По Марксу, суспільний прогрес здійснюється завдяки виникненню і існуванню розбіжностей в області економічних відносин, які є визначальними в життєдіяльності людини, суспільства.
Саме відносини власності на засоби виробництва визначають місце людини в соціальній структурі суспільства, приводять до виникнення ворогуючих між собою класів, а отже, до класової боротьби, яка змінює з часом державний устрій.
Соціолог Дарендорф стверджує, що соціальні взаємини по своїй природі суперечливі, вони вимагають узгодження і скоординованості ролей, примусового виконання певних обов'язків, а отже, утиски і пригноблення. Такі ролеві розбіжності породжують соціальні конфлікти. Суспільство не може позбутися конфліктів, але воно може зробити їх регульованими. У такому разі конфлікти є рушійною силою прогресивного розвитку суспільства.
За Л.Козером, люди в своїй поведінці керуються не загальноприйнятими нормами і цінностями, а власними інтересами. Оскільки інтереси окремих соціальних груп не співпадають, то в процесі їх існування виникають конфлікти. Конфлікти є засобом досягнення певної мети, а не самоціллю і в цьому вияв його прогресивності.
В Україні встановлення державної незалежності відбувалося одночасно з соціальною трансформацією, перетворенням суспільних структур з авторитарно-бюрократичних на демократичні, плюралістичні.
Незалежність часто сприймалася односторонньо — як відокремлена від тодішньої спільності, а не як самостійність власного суспільного управління, спрямованого на радикальне оновлення глибинних основ суспільного життя.
Комплекс об'єктивних чинників, а також грубі помилки в суспільному управлінні зумовили глибоку економічну кризу, зниження рівня життя людей, загострення соціальних проблем, падіння моральності. Негативно позначилися і відсутність концепції трансформації суспільства, недооцінка складності системної трансформації.
Все це привело до соціальної аномії (розпад системи цінностей в українському суспільстві). Український соціум знаходиться в стані так званого посттоталітарного синдрому. Його особливість полягає в гіпертрофованому запобігливому, підневільному, властивого авторитарно-тоталітарному суспільстві ставленні мас до влади і владної інерції еліти розпоряджатися, контролювати і регулювати розвиток суспільства.
На думку К. Фрідріха і 3. Бжезінського, посттоталітарний синдром характеризують:
— переважання ролі окремих інтересів над загальним (раніше було навпаки);
— встановлення ідеологічного вакууму;
— протести населення проти насильства і ігнорування тиску зверху (як наслідок масового терору);
— демілітаризація суспільства (противага мілітаризації економіки, політики, свідомості радянських часів);
— інформаційний плюралізм.
Серед вітчизняних учених відсутня єдина думка щодо сутності сучасного українського суспільства і напряму його трансформації. Зі слів А. Гальчинського, Україна поступово просувається до так званого соціалізованого капіталізму (Японія, Швеція).
За іншими оцінками, сутністю українського суспільства є феодалізований капіталізм, який "з'єднав в собі модернізовані відносини позаекономічного примушення, неринкові зв'язки як ознаки-атрибути феодальної системи з економічною міжіндивідуальною і міжкорпоративною конкуренцією і вільним ринком як ознаками класичного, ліберального капіталізму” (Е. Суїменко).
Всупереч різнобою оцінок, майбутнє України — в збагненні загальноцивілізованих основ суспільного буття.
Таким чином, в поясненні питання, що таке суспільство, які механізми його створення і функціонування, соціологія володіє багатьма методологічними підходами, що взаємопов’язані між собою, але можуть виступати і в протиріччя. Але всі концепції суспільства мають важливе значення для формування його як цілісної системи
Контрольні питання і творчі завдання
Дайте визначення науки соціологія.
Що вивчає наука соціологія?
Яке місце серед соціальних наук займає соціологія?
Чим вважав соціологію О.Конт і чому?
Чим пояснюється пізнє народження соціології?
Хто був першим соціологом, який дав вузьке трактування соціології?
О.Конт побудував в XIX столітті піраміду наукового знання: математика — астрономія — фізика — хімія — біологія… Яку науку він розташував на її вершині?
Хто ввів в науковий оборот термін “соціологія”?
Що сказав М.Вебер про задачу соціології?
Що вважали марксисти предметом вивчення соціології?
Що є об’єктом соціології?
Що є предметом соціології?
Назвіть функції соціології.
З яких блоків складається структура соціології?
Розкрийте класифікацію соціальних законів.
Розкрийте типологізацію соціальних законів по формах зв'язків.
В чому особливості взаємозв’язку історії і соціології?
Чим визначається тісний взаємозв’язок політології і соціології?
З якою метою органи представницької і виконавчої влади використовують соціологічні дослідження?
В чому особливості розвитку соціології в США?
Чим відрізняється предмет соціології від предметів інших наук про суспільство?
Які основні завдання соціологічної науки на сучасному етапі? Чим воно зумовлено?
В чому сутність поняття “суспільство”?
Назвіть основні ознаки суспільства.
Поясніть, яким чином суспільство являє собою цілісну систему?
Назвіть основну типологію суспільства.
Соціологи стверджують, що суспільство в процесі переходу від простого до складного ускладнює соціальну організацію. В чому конкретно ви бачите це ускладнення?
Що таке індустріальне суспільство і коли воно виникло?
Поясніть, в чому відмінність традиційного суспільства від індустріального.
Коли з’явилось постіндустріальне суспільство? В чому його характерні особливості?
Чому вчені синонімом терміну “постіндустріальне суспільство” використовують поняття “ третя індустріальна революція” та “кібернетичне суспільство”? Дайте теоретичний аналіз.
До якого типу суспільства ви віднесли б сучасну Україну? Для цього використовуйте все, що бачити із вікна, по телебаченню: великі заводи і гідроелектростанції, посівні площі полів, участь в програмах запуску космічних кораблів, атомні електростанції, кабельне телебачення; нерозвинута сфера обслуговування та інформатики, пустуючи села... Далі ви продовжуйте самі і визначте тип нашого суспільства.
Що таке “громадянське суспільство”? Назвіть його основні ознаки.
Теми рефератів
Соціологія як система наукового знання
Шлях формування соціологічної науки
Фундатори соціологічної науки
Функції соціологічної науки
Метод соціологічної науки
Структура соціології
Соціологія та ідеологія