Крім зміни графіка роботи медичного персоналу, лікарю-педіатру запропоновано давати висновок про стан здоров'я кожного вихованця (враховуючи всі виявлені захворювання та відхилення, рівень фізичного розвитку), спільно із спеціалістами складати рекомендації щодо подальшого обстеження, плани лікувально-оздоровчих заходів для диспансерних хворих, заносити все до "Індивідуальної карти дитини" (ф.026/о). Для забезпечення завершеного циклу лікування та реабілітації дітей, яких виписано із стаціонару, для завершення усього комплексу заходів, у інтернатних закладах, необхідно створювати денний стаціонар. Для проведення оздоровчих заходів інструктору ЛФК доцільно формувати групи дітей із порушеннями опорно-рухового апарату, із захворюваннями внутрішніх органів (дихання, травлення, кровообігу), нервово-психічними розладами, з ендокринними захворюваннями, групи адаптації (ті, що вперше поступили, що перенесли ГРВІ, загострення хронічних хвороб). Подібний підхід має сенс і відносно комплектування груп для оздоровлення дітей у фізіотерапевтичному кабінеті.
Медичному персоналу запропоновано доводити до відома педагогів і вихователів ДІЗ та загальноосвітніх шкіл, де вчаться вихованці, інформацію про індивідуальні особливості та стан здоров'я кожної дитини.
Низьким є рівень психічного здоров'я вихованців інтернатних закладів, який, як і прояви соціальної незрілості, є наслідком умов навчання і виховання у закритій установі що потребує удосконалення медико-соціальної і психологічної допомоги дітям-сиротам, впровадження соціологічних і соціально-психологічних методик, що навчають і розвивають особистість, удосконалення роботи педагогічного та медичного персоналу з вихованцями, що потребує структуризації у підготовці кадрів для таких закладів, а також удосконалення держави, форм утримання цього контингенту шляхом розукрупнення, впровадження інших форм виховання.
З метою більш тісного контакту медперсоналу дитячих будників та шкіл-інтернатів з медперсоналом територіальних дитячих лікувально-профілактичних закладів доцільно пропонувати участь медичного персоналу установи для сиріт у конференціях, клінічних розборах цих лікарень. Керівництву територіальних органів освіти та охорони здоров'я здійснювати своєчасне направлення медпрацівників дитячих інтернатних закладів на передатестаційні, тематичні цикли, інші форми удосконалення медпрацівників.
Таким чином, система надання медико-соціальної допомоги дітям у дитячих інтернатних закладів всіх типів передбачає побудову діяльності територіального і профілактичного закладу-координатора медико-соціального забезпечення дітей у інтернатних закладах для дітей-сиріт спільно з органами, закладами і установами різних відомств, причетних до надання допомоги цим дітям. Суттєвим внеском у розбудову системи є введення до штатних нормативів будинків дитини лікарів-спеціалістів та середнього медичного персоналу для надання усього переліку кваліфікованої медичної допомоги дітям безпосередньо у закладі, що перепорює його на реабілітаційних центр за умови застосування сучасних методик у школах соціальної реабілітації. Важливим аспектом є побудова роботи інтернатних закладів всіх типів для дітей-сиріт на принципі єдиного медичного простору.