з дисципліни: «Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку»
Зміст
1. Процедура створення МСФЗ
2. Інвестиційна власність. Первісна оцінка, подальші витрати та оцінка
Практичне завдання
Список літератури
1. Процедура створення МСФЗ
МСФЗ розробляються відповідно до офіційної системи належних правових процедур та в процесі широких міжнародних консультацій, у яких беруть участь бухгалтери, фінансові аналітики та інші користувачі фінансових звітів, ділова спільнота, фондові біржі, регулювальні та правові органи, викладачі та інші зацікавлені особи та організації багатьох країн світу. На публічних засіданнях, які відкриті для спостерігачів, РМСБО надає Дорадчій раді зі стандартів консультації стосовно основних проектів, рішень щодо порядку денного та пріоритетів у роботі, а також обговорює технічні питання. Офіційна належна правова процедура (як правило, але не обов'язково) складається з таких етапів (етапи, які потрібні згідно з положеннями Конституції Фундації КМСБО, помічені зірочкою*):
а) прохання до персоналу ідентифікувати та переглянути всі питання, пов'язані з певною темою, а також розглянути застосування Концептуальної основи РМСБО до цих питань;
б) вивчення національних вимог до бухгалтерського обліку та практики, а також обмін думками з цих питань із національними органами, що встановлюють стандарти;
в) консультування ДРС щодо доцільності внесення певної теми до порядку денного РМСБО;
г) створення консультативної групи для надання РМСБО консультацій щодо проекту;
г) публікація документа для обговорення, щоб отримати коментарі громадськості;
д) публікація Проекту для обговорення, затвердженого щонайменше вісьмома членами РМСБО із правом голосу разом із особливими думками, висловленими членами РМСБО* (щоб отримати коментарі громадськості);
є) публікація основи для висновків разом із Проектом для обговорення;
є) розгляд усіх коментарів, одержаних протягом періоду надання коментарів, щодо документів та проектів для обговорення;
ж) розгляд доцільності проведення публічного слухання та випробування практикою і, якщо вони вважатимуться доцільними, проведення такого слухання та випробування практикою;
з) ухвалення стандарту щонайменше вісьмома членами РМСБО із правом голосу та включення до опублікованого стандарту певних особливих думок;
и) публікація разом із стандартом основи для висновків, яка пояснює (серед інших питань) етапи належних правових процедур РМСБО та розглядає отримані коментарі стосовно проекту для обговорення.
2. Інвестиційна власність. Первісна оцінка, подальші витрати та оцінка
Інвестиційна власність визнається як актив тільки коли:
1. існує імовірність того, що інвестиційна власність у майбутньому принесе економічні вигоди і
2. вартість інвестиційної власності може бути надійно оцінена.
Вартість об'єкта інвестиційної власності включає первісні витрати на придбання, а також витрати на розширення, реконструкцію й обслуговування об'єкта.
Компанія не включає витрати на ремонт і поточну експлуатацію у вартості інвестиційної власності. Такі витрати відбиваються в звіті про прибутки і збитки в міру їхнього виникнення.
Витрати на обслуговування, насамперед , включають витрати на оплату праці, сировина і матеріали, а також можуть включати витрати на запасні частини.
Компанія визнає витрати на заміну конструктивних елементів об'єкта інвестиційної власності в момент виникнення таких витрат.
Вартість замінених елементів списується з балансу.
Об'єкт інвестиційної власності спочатку оцінюється по витратах на його придбання.
Вартість інвестиційної власності включає ціну покупки і всі прямо зв'язані з придбанням витрати.
Вартість спорудженого компанією об'єкта інвестиційної власності визначається на момент завершення чи будівництва реконструкції. До моменту завершення будівництва компанія для обліку об'єкта застосовує МСФО 16. З настанням цього моменту об'єкт переводиться до складу інвестиційної власності і до нього починає застосовуватися МСФО 40.
Приклади витрат, що повинні відбиватися як витрати і не можуть бути капіталізовані:
(і) витрати, зв'язані з пуском підприємства (за винятком ситуацій, коли існує необхідність приведення об'єктів у стан, при якому вони можуть функціонувати у виробничому режимі, обумовленим керівництвом компанії),
(іі) експлуатаційні витрати, що виникли до того, як об'єкти інвестиційної власності досягли запланованих експлуатаційних характеристик,
(ііі) наднормативна величина матеріальних витрат, витрат на оплату праці, інших ресурсів, використовуваних у чи будівництві реконструкції об'єктів власності.
Якщо продавцем надається розстрочка платежу за об'єкт інвестиційної власності, його вартість визнається в обліку покупця за ціною, що не включає відсоток за розстрочку. Різниця між загальним обсягом виплат і погодженою ціною визнається протягом періоду розстрочки платежу як витрати на виплату відсотків.
Первісні витрати на сплату відсотків по орендованих об'єктах, класифікованим як інвестиційну власність, враховуються як витрати на фінансову оренду відповідно до МСФО 17. Об'єкти враховуються по найменшій оцінці зі справедливої вартості і поточної вартості мінімальних орендних платежів. Сума, еквівалентна встановленій оцінці об'єкта, визнається як зобов'язання.
Вартість об'єкта інвестиційної власності, придбаного в обмін на негрошовий (немонетарний) актив, оцінюється по справедливій вартості переданого активу, за винятком наступних ситуацій:
(1) передача об'єкта здійснюється на безоплатній основі; або справедлива вартість отриманого/переданого активу може бути надійно визначена.
Отриманий актив оцінюється приведеним вище способом, навіть якщо компанія не може негайно списати переданий актив.
Якщо придбаний актив не оцінюється по справедливій вартості, його вартість виміряється по балансовій вартості переданого активу.
В обліковій політиці компанія повинна вибрати або спосіб обліку по справедливій вартості, або спосіб обліку по витратах на придбання (будівництво) у відношенні об'єктів інвестиційної власності.
Перехід від обліку по фактичних витратах до обліку по справедливій вартості може сприяти кращому представленню інформації у фінансовій звітності. Дуже малоймовірно, що зворотний перехід приведе до представлення більш достовірної інформації.
МСФО40 вимагає, щоб усі компанії визначали справедливу вартість інвестиційної власності, або як бухгалтерську оцінку (якщо компанія використовує облік по справедливій вартості) або для розкриття інформації в звітності (якщо компанія використовує облік по фактичних витратах).
Справедлива вартість повинна визначатися незалежним оцінювачем, що має:
- відповідну професійну кваліфікацію, а також,
- свіжий досвід оцінки об'єктів, що відносяться до відповідного типу інвестиційної власності.
Після первісного визнання об'єктів власності в сумі витрат на їхнє придбання (будівництво), компанія, що веде облік по справедливій вартості, оцінює усі свої об'єкти інвестиційної власності по справедливій вартості.
Орендар повинний застосовувати оцінку по справедливій вартості у відношенні інвестиційної власності, отриманої за договором операційної оренди.
Прибуток/збитки від зміни справедливої вартості відбиваються в звіті про прибутки і збитки в періоді їхнього виникнення.
Визначення справедливої вартості припускає одночасну передачу об'єкта власності при продажі і його оплаті покупцем.
Справедлива вартість об'єкта інвестиційної власності визначається без обліку витрат, що виникають при його продажі.
Справедлива вартість об'єкта інвестиційної власності відбиває стан ринкових цін за станом на звітну дату. Оскільки ринкові умови можуть мінятися, сума, представлена як справедливу вартість, також підлягає зміні.
Справедлива вартість інвестиційної власності відбиває поточний доход від здачі її в оренду, а також економічно обґрунтовані припущення про величину орендного доходу і передбачуваних платежів у зв'язку з майбутньою передачею в оренду.
Визначення справедливої вартості відноситься до "обізнаних сторін", що означає, що покупець і продавець мають інформацію, що включає:
- технічні характеристики об'єкта інвестиційної власності,
- існуючі і потенційні можливості експлуатації об'єкта, а також
- ринкові ціни на аналогічні об'єкти за станом на звітну дату.
Справедлива вартість відрізняється від вартості використання.
Зазначені поняття розкриваються в МСФО 36 „Знецінення активів".
Справедлива вартість відбиває ціну об'єкта інвестиційної власності на відкритому ринку.
Вартість використання відбиває розрахунки компанії щодо вартості об'єкта інвестиційної власності, що можуть бути не застосовні при наявності відкритого ринку. У зв'язку з цим, справедлива вартість не відбиває наступних факторів, що недоступні обізнаним, бажаючим здійснити угоду покупцям і продавцям:
(1) додана вартість, створена в результаті формування портфеля інвестиційної власності, що має різне місцезнаходження;
(2) синергії (об'єднання) інвестиційної власності й інших активів;
(3) юридичні права або юридичні обмеження, характерні тільки для дійсного власника власності; а також
(4) податкові привілеї чи податкові витрати, характерні для дійсного власника.
При визначенні справедливої вартості інвестиційної власності компанія враховує конструктивно зчленовані предмети (основні засоби) у складі інвестиційної власності.
Справедлива вартість об'єктів інвестиційної власності: