Інститут соціології Національної академії наук України
Чередник Галина Юріївна
УДК 316.6:373.5
ІНТЕРАКЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ
22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.
Науковий керівник – доктор філософських наук, професор Суїменко Євген Іванович, Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник.
Офіційні опоненти:
доктор філософських наук Судакова Валентина Миколаївна, Міжнародний Соломонів університет, декан факультету соціальних і гуманітарних наук.
кандидат соціологічних наук Галустян Юлія Марсумівна, Інститут економіки і прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник.
Захист відбудеться „_20_” __червня_________ 2008 р. о _12.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.229.01 в Інституті соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.
Автореферат розісланий „_07_” __травня_______ 2008 р.
| Вчений секретарспеціалізованої вченої ради | Стукало С.М. |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Важливе завдання становлення молодої особистості покладено, в першу чергу, на такі інститути суспільства, як сім’я та освіта. Саме вони мають виконувати соціальне замовлення держави – формувати нових членів суспільства, соціалізувати їх до нових умов життя.
Проте в системі освіти відбувся розрив між навчанням і вихованням, як провідним механізмом соціалізації: зростає число навчально-освітніх закладів, метою яких є тільки навчання – від дитячого садочка до школи. Внаслідок цього виховання виявляється відданим на відкуп асоціальним структурам (серед яких і релігійні секти тоталітарного характеру); маніпулятивним засобам масової інформації. Інститут сім’ї також переживає кризу: зростає кількість розлучень, збільшується темп життя родини й викривляється характер стосунків між різними поколіннями в сім’ї і, як наслідок, остання намагається перекласти свої функції на інші інститути.
Тому, на думку фахівців, зараз існує серйозний дефіцит позитивного впливу на дітей і підлітків усіх інститутів соціалізації – сім’ї, освітніх установ, масмедіа. Дітям не вистачає любові, довіри, поваги з боку дорослих.
Формуючий вплив інституцій суспільства на молоде покоління може відбуватися тільки за умов його постійної взаємодії з контрагентами впливових дій, що робить останню важливим чинником соціалізаційного процесу. Інтенсивні інтеракції молодого покоління з основними агентами соціалізації виступають як механізм оволодіння соціальним досвідом; характер спілкування впливає на творчу активність дітей, їх моральний розвиток, на формування емоційного світу.
Але для того, щоб соціалізація була успішною, а взаємодія – ефективною, необхідно усвідомлювати ті процеси, які відбуваються під час останньої, знати й свідомо використовувати впливові дії, які можуть привести до бажаного результату. Так, в процесі соціалізуючих інтеракцій діють як прямі, так і опосередковані механізми, за допомогою яких агенти інтеракцій впливають на підростаюче покоління з метою його акультурації й вироблення навиків просоціальної поведінки.
Наукова проблема полягає в тому, що проблему ефективності соціалізації й взаємодії неможливо зрозуміти без дослідження інтеракційних механізмів, але на цей час у науці немає чіткої систематизації впливових дій, як і дефініції інтеракційного механізму, зокрема. Крім того, слід зазначити, що сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується актуалізацією з’ясування основних детермінант і закономірностей соціалізуючого впливу на кожному з вікових періодів розвитку індивіда. Адже ті економічні, політичні, соціально-психологічні та інші перетворення, які відбуваються на сьогодні в Україні неможливі без зміни моделі взаємодії агентів соціалізації.
До питань соціалізації звертались в різні часи З. Фрейд, Е. Еріксон, Ж.Піаже, К.Роджерс, А. Маслоу, А. Бандура, У. Бронфенбреннер, Дж. Дьюї, В. Кукартц, Е. Дюркгейм, Т. Шибутані, Л.С. Виготський, А.Б. Залкінд, Б.Г. Ананьєв, М.В. Дьомін, Н.П. Дубінін, О.М. Леонтьєв, А.Ф. Поліс, К.А. Абульханова-Славська, І.С. Кон, які в рамках різних соціально-психологічних концепцій розглядали сутність і зміст соціалізаційного процесу, формулювали й уточнювали поняттєво-категоріальний апарат. В той же час проблемам міжособистісної взаємодії як механізму опанування соціальним досвідом приділялось значно менше уваги. Одними з перших підкреслили роль взаємодії в процесі соціалізації Дж.Г. Мід, Ч. Кулі, Б. Блум, Е. Гоффман. Питання взаємодії розглядались в працях Т. Парсонса, Р. Мертона, Г. Тарда, У. Джеймса, К. Хорні, Г. Блумера, Е. Фромма, М. Куна, А. Шюца, А. Тоффлера, Ю.Хабермаса. Значний вклад в розгляд проблеми взаємодії вніс П. Сорокін. Слід звернути також увагу на роботи Г.М. Андрєєвої, Б.А. Ананьєва, В.М. М’ясищева, М.І. Шевандріна, які розглядали позиції основних агентів в процесі взаємодії.
Серед сучасних українських соціологів до проблем соціалізації, впливових дій в її процесі звертались Л.О. Аза, І.О. Мартинюк, Н.І. Соболєва. Питання взаємодії й взаєморозуміння крім того розглядались Е.І. Головахою, Н.В. Паніною.
Аналіз наукового стану окресленої проблеми показав, що зазначені вище підходи зосереджуються, в основному, на значеннєвій стороні взаємодії в процесі соціалізації, коли звертається увага лише на окремі, провідні інтеракційні механізми – способи впливових дій. Відсутні систематизовані знання про те, як саме інтеракційні механізми спрямовують соціалізацію у конструктивному, суспільно значимому напряму: як, якою мірою „спрацьовують” ті чи інші механізми, яку вони роль відіграють, як виявляється їх специфіка і в якому обсязі виступає той чи інший механізм.
Слід також зауважити, що учні не є домінуючим об’єктом уваги соціологічних досліджень (з багатьох причин, серед яких чільне місце посідає проблема фінансового забезпечення подібних досліджень). Але отримати такі факти було б цікаво ще й тому, що учнівська молодь є досить численною людською спільнотою.
Актуальність і недостатня розробленість зумовили вибір здобувачем теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов’язана з науковими планами, програмами, темами.
Мета й завдання дослідження. Головною метою дослідження є визначення специфіки дії інтеракційних механізмів соціалізації в середовищі учнів середньої школи України, їх значущості, характеру впливу на шкільну молодь.
Для досягнення мети дисертації треба було розв’язати такі завдання:
- дослідити, які провідні інтеракційні механізми використовуються кожним з агентів;
- рангувати соціалізуючі функції тих чи інших соціальних агентів за їх впливовим значенням;
- здійснити аналіз впливових дій агентів соціалізації на учнівську молодь за їх характерними ознаками;
- дослідити вплив соціально-демографічних, соціально-статусних та соціально-психологічних чинників на процес взаємодії учнівської молоді з агентами соціалізації;
- з’ясувати залежність впливових дій агентів взаємодії на учнівську молодь від матеріального стану родини та соціокультурного статусу батьків (рівня освіченості);
- здійснити порівняльний аналіз ставлення учнівської молоді до різних за віком агентів впливових дій і, відповідно, ставлення до них тих чи інших агентів;
- дослідити вікову динаміку вияву самостійності учнів школи в опануванні соціальним досвідом;
- дослідити взаємовплив характеру стосунків учнівської молоді з агентами взаємодії на авторитет та значущість останніх.
Об’єкт дослідження - учні 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України.
Предмет дослідження - взаємодія учнів середньої школи з агентами соціалізуючого впливу.
Методи дослідження. Для здійснення теоретичних завдань дослідження застосовувались загальнонаукові методи, а саме: метод аналізу для ознайомлення із станом наукової проблеми та виділення складових елементів інтеракційного механізму і метод синтезу для формулювання дефініції інтеракційний механізм, метод порівняння для співставлення поглядів представників різних наукових течій на провідні інтеракційні механізми, що використовуються в процесі соціалізації, методи класифікації та типологізації для систематизації опосередкованих впливових дій, метод системного аналізу для виділення структурних елементів взаємодії в процесі соціалізації й встановлення їх зв’язків та взаємозалежностей. Основним емпіричним методом, який було використано для збору первинної соціологічної інформації, є опитування.
Емпіричну базу роботи становить соціологічне дослідження інтеракційних механізмів соціалізації учнівської молоді, проведене в лютому-березні 2006 р. за безпосередньої участі здобувача. У вибіркову сукупність увійшли 12 учбових закладів Київської, Дніпропетровської, Вінницької й Полтавської областей (n=1053). Враховуючи масштабність генеральної сукупності, була проведена стратифікація за географічною локалізацією респондентів (районування). Так, південь представлений Дніпропетровською областю, північ – Київською, схід – Полтавською та захід – Вінницькою. Слід зазначити, що обрані області є центральними для названих регіонів і тому усереднюють картину в цілому по Україні, з урахуванням географічних та господарчих характеристик цих регіонів. Була використана багатоступенева районована вибірка типових гнізд (9-11 класів загальноосвітніх шкіл). Вибірка розраховувалась за трьома ознаками: 1) тип регіону: індустріальний, аграрний, змішаний; 2) поселенський тип школи: школи обласного центру; школи міста чи СМТ обласного підпорядкування; сільські школи; 3) академічний рівень школи: школи високого рівня, школи середнього рівня, школи низького рівня (головним пріоритетом рівня школи ми вважали середньовиважену успішність учнів старших класів). Помилка вибірки за кожною з цих ознак варіювалась в межах 1,7% - 2,7%.