групи, системи, а тому такў спўльностў синтезують ўндивўдуальне та за-
гальне, утворюючи "комплекси сил, збўрникўв ∙х, якў ми сприймаїмо як
окремў сполученў, складнў їдностў", котрў називаються колективами, або
соцўальними силами. Соцўальнў сили М.Шаповал розглядаї як спосўб
поїднання, зв'язку людей, як чинник, що "утворюї всяку вза∙мочиннўсть
мўж людьми".
М.Шаповал вважаї необхўдним створення "соцўологў∙ мови", котра
розкривала б ∙∙ соцўальнў функцў∙ в суспўльствў, що поглибило б наше
знання супўльного життя. У цьому ж значеннївому контекстў вўн розглядаї
письмо як знакову систему, що допомагаї закрўплювати нагромадженвй люд-
5;1
- 18 -
ський досвўд, передавати його наступним генерацўям, ў як така вона без-
посередньо впливаї на поведўнку й життїдўяльнўсть людських скупин та на
∙х ўсторичну долю.
Соцўологўчна спадщина М.Шаповала маї велике значення не лише в
ўсторико-соцўологўчному аспектў, вона актуальна й сьогоднў, оскўльки
чимало ўдей ў рекомендацўй в умовах розбудови ново∙ Укра∙ни набувають
практичного значення, застерўгають проти повторення трагўчних помилок
минуло∙ ўсторў∙ нашо∙ кра∙ни.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Ўсторўя розвитку соцўологўчно∙ думки в Укра∙нў вўдтворюї не лише
загальнў закономўрностў становлення системи соцўологўчного знання без-
вўдносно до ўсторичного простору й часу, а й вўддзеркалюї всю склад-
нўсть економўчних, полўтичних, соцўальних, пўзнавально-наукових проце-
сўв, проблем, умов, тенденцўй, що матерўалўзувалися в конкретних ўдеях,
вченнях концепцўях, проблема та уявленнях вўтчизняних мислителўв. Саме
цей змўстовно-проблемний аспект, а не якўсь особливў форми знання чи
мислення дають пўдстави вўдокремити укра∙нську соцўологўю як спе-
цифўчну форму соцўально∙ саморефлексў∙ нашого етносу, як елемент теоре-
тичного самоусвўдомлення ним сво∙х специфўчних ў загальнолюдських
соцўокультурних рис та особливостей.
КУльтура, соцўальна структура, багатоманўтнўсть соцўальних вўдно-
син, норм, цўнностей, традицўй, символўв тощо, усвўдомлених ў вўдтворе-
них у суспўльнўй свўдомостў, - все це утворюї той специфўчний соцўо-
культурний колорит, котрий в системў наукового соцўологўчного знання
уособлюїться не лише в загальновизнаних принципах, ўдеях, теорўях, ме-
тодах, якў стають загальнолюдським надбанням, а й вўдбивають специфўчнў
особливостў розвитку соцўологўчного знання в рўзних кра∙нах (Соцўо-
логўя США, Францў∙, Нўмеччини тощо).
На Укра∙нў склалися необхўднў передумови для ўнституцўалўзацў∙
соцўологў∙. Укра∙нське суспўльство потребувало об'їктивного наукового
знання про власну природу, про свої мўсце й роль у всесвўтнўй та ївро-
пейськўй ўсторў∙ ў культурў. Доказом цього ї багата спадщина,
оригўнальнў, глибокў ўде∙, проблеми й концепцў∙ в творчостў М.Костома-
5;1
- 19 -
рова, М.Драгоманова, Ў.Франка, М.Грушевського, Б.Кўстякўвського, М.Ша-
повала та ўн.
Ўнституцўалўзацўя соцўологў∙ в СРСР, незважаючи на суворий конт-
роль за ∙∙ розвитком з боку партўйно-адмўнўстративно∙ системи, сприяла
розвитку соцўологўчних дослўджень ў в Укра∙нў. Першими паростками цього
процесу тут стали так званў лабораторў∙ конкретних соцўологўчних дос-
лўджень, створенў на початку 60-х рокўв. Така лабораторўя почала фун-
кцўонувати в 1961 р. в Ки∙вському державному унўверситетў ўм.Шевченка
при кафедрў фўлософў∙. Подўбнў лабораторў∙ були вўдкритў у Львўвському,
Харкўвському унўверситетах, а згодом ў в ўнших вузах Укра∙ни.
Ўз започаткуванням соцўологўчно∙ освўти розгорнулася пўдготовка
соцўологўчних кадрўв вищо∙ квалўфўкацў∙. Було вўдкрито набўр до аспў-
рантури зў спецўальностў "соцўологўя". В груднў 1979 р. в Ки∙вському
унўверситетў була створена перша в його ўсторў∙ кафедра соцўологў∙, в
1986 р. - вўддўлення соцўологў∙, а з квўтня 1991 р. - факультет соцўо-
логў∙. Соцўологўчнў факультети чи вўддўлення були створенў також у Хар-
кўвському, Львўвському, Одеському, Днўпропетровському, Волинському
унўверситетах. В Укра∙нў в 1968 р. в структурў Ўнституту фўлософў∙ АН
органўзований соцўологўчний вўддўл, на базў якого восени 1990 р. ство-
рено Ўнститут соцўологў∙ Академў∙ наук Укра∙ни.
Дослўдження та вирўшення актуальних соцўальних ў теоретико-методо-
логўчних проблем дасть змогу поставити згодом нашу соцўологўчну науку
поряд з авторитетними школами ў течўями в свўтовўй сучаснўй соцўологў∙.
5;1
- 20 -
ВИКОРИСТАНА ЛЎТЕРАТУРА
1. Шаповал М. "Укра∙нська соцўологўя"
Прага, 1927 р.
2. Шаповал М."Соцўологўя укра∙нського вўдродження"
Ки∙в, 1994 р.
3. Грушевський М. "На порозў ново∙ Укра∙ни"
Ки∙в, 1991 р.
4. Довгич В.А. "Укра∙нська ўдея в полўтичнўй теорў∙ М.Драгоманова"
Ки∙в, 1991 р.
5. Франко Ў. "Мислў о еволюцў∙ в ўсторў∙ людьськостў"
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.
6. Франко Ў. "Найновўшў напрямки в народознавствў"
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.
7. Франко Ў. "Потреби аграрно∙ статистики"
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.
8. Франко Ў. "Наука ў ∙∙ становище щодо працюючих класўв"
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.
9. Франко Ў. "Лист до Ольги Рошкевич 20 вересня 1878р."
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.20.
10. Кистяковский Б.А. "В защиту права (Интеллигенция и правосознание)"
Вехи М.,1991 г.
11. Депенчук Л.П. "Кистяковский: жизненный путь и философия"
Филос. и социол. мысль. М.,1992. N 1.