5;1
- 14 -
Згўдно з цим Кўстякўвський дўлить свою монографўю "Соцўальнў науки ў
право" на чотири великў роздўли: "Суспўльство", "Право", "Держава",
"Культура".
Другою важливою умовою ї застосування причинних вўдносин у сферў
соцўальних явищ. Застосування поняття причинностў вимагаї вирўшення пи-
тань про необхўднўсть ў випадковўсть соцўальних процесўв, можливўсть ў
дўйснўсть. У сферў явищ важливо визначити рўвень аналўзу, на якому мож-
на простежити причиннў й необхўднў зв'язки.
Третьою умовою, що даї змогу вирўшити питання про науково строгу
соцўальну науку, ї проблема цўнностей. Кўстякўвський визначаї ∙∙ як
проблему норм. Норми, за Кўстякўвським, - це певнў цўннўснў регулятиви,
що впливають на соцўальне життя.
На переконання Кўстякўвського, соцўальна наука може працювати ли-
ше при певному рўвнў рўвнў узагальнення дўйсностў, який фўксуїться в
науково-соцўальних поняттях.
У працў "Соцўальнў науки ў право" Кўстякўвський не вўдокремив кри-
тику соцўологўчних понять у самостўйний роздўл. Як зазначив сам учений,
"мої завдання не побудувати систему, а пўдготувати шляхи ў засоби, якў
допоможуть здобувати ў створювати наукове знання".
У вченнў про право, найбўльш опрацьованўй частинў теоретично∙
спадщини Кўстякўвського, конкретизуються тў принципи пўзнання
соцўальних явищ, якў вўн виробив, дослўджуючи загальнў питання соцўо-
логў∙.
Дво∙ста природа права: з одного боку, це сфера чисто∙ належностў,
зовнўшня форма ўснування справедливостў ў свободи, з ўншого - воно на-
лежить до сфери соцўальних вўдносин, вўдносин мўж окремими ўндивўдами ў
соцўальними групами, являючи собою суму норм, що встановлюють ком-
промўс мўж рўзними вимогами, - вимагаї вўд учених дво∙стого методу,
своїрўдного методологўчного плюралўзму в дослўдженнў.
З точки зору Кўстякўвського, неправильнў тў вчення про право, якў
розглядають його лише з одного боку; так, соцўологўчний пўдхўд до пра-
ва забуваї про його цўннисний характер, але цўннисний пўдхўд також маї
пам'ятати про те, що ўдея права завжди втўлюїться в конкретному
суспўльствў, яке складаїться з певних соцўальних груп з рўзними, часто
суперечливими ўнтересами. Згўдно з такою сутнўстю права Кўстякўвський
видўляї чотири пўдходи до його аналўзу: соцўологўчний, психологўчний,
5;1
- 15 -
догматичний ў нормативний. Першў два пўдходи розглядають право як
реальне причиново-зумовлене явище, яке входить в структуру ўснуючих
соцўальних зв'язкўв. Якщо соцўологўчний пўдхўд спрямований на аналўз
права як явища природного порядку, на вивчення законўв його розвитку й
виникнення, то психологўчний пўдхўд пов'язаний з вивченням того, що в
сучаснўй термўнологў∙ описуїться поняттям правосвўдомостў.
Догматичний (юридичний) пўдхўд до права вивчаї систему правових
норм або правовий порядок, що дўї в ўсторично визначеному суспўльствў.
Останнўй пўдхўд до вивчення права - нормативний або телеологўчний
- припускаї, що в правў реалўзуються "трансцендентальнў" цўлў: рацўо-
нальнў та етичнў. Рацўональна мета в правў полягяї в тому, що ∙й зав-
жди притаманне прагнення до максимально∙ повноти логўчно завершеного
цўлого, позбавленого суперечностей. Етична природа права, на думку
Кўстякўвського, полягаї в його спроможностў висловлювати ўде∙ свободи ў
справедливостў. Право - це справедливўсть ў свобода в ∙х зовнўшнўх, зу-
мовлених суспўльним середовищем формах. "Право рухаїться ў зумов-
люїться рўзними етичними цўлями: воно ї одночасно носўїм свободи ў
справедливостў. Право прагне втўлити в собў свободу ў справедливўсть
якомога повнўше ў досконалўше".
Серед властивого росўйськўй ўнтелўгенцў∙ на рубежў столўть право-
вого нўгўлўзму дўяльнўсть Кўстякўвського як фўлософа ў теоретика права
важко переоцўнити. В сво∙х працях ў публўчних виступах вўн закликав
кожного громадянина до участў в створеннў, застосуваннў ў втўленнў пра-
ва, пўдпорядковуючи цьому завданню творче натхнення, запити розуму,
напруження почуттўв ў зусилля волў.
В ўсторў∙ соцўологўчно∙ думки Укра∙ни до недавнього часу було
невўдомим ўм'я одного з видатних ∙∙ представникўв, котрий чимало зро-
бив як для ўнституцўалўзацў∙ укра∙нсько∙ соцўологў∙, так ў для ∙∙ роз-
витку - Микити Шаповала. Головною причиною замовчування його наукового
доробку була примўтна роль цього вўдомого полўтичного дўяча в ўсторў∙
укра∙нсько∙ держави - Центральнўй Радў та УНР.
Микита Шаповал як полўтичний дўяч ў учений один з перших ук-
ра∙нських науковцўв зрозумўв практичне значення соцўологў∙ як науки,
без теорў∙ ў методўв яко∙ неможливо вирўшувати прагматичнў соцўальнў,
економўчнў, полўтичнў та ўншў проблеми, що постають перед Укра∙ною у
5;1
- 16 -
зв'язку з потребами ∙∙ вўдродження пўсля втрати незалежностў. Виходячи
з глибокого переконання про тўсний зв'язок "науки ў життя", М.Шаповал
пўдкреслюї, що "полўтика може наукою стати лише на грунтў соцўологў∙ ў
соцўографў∙", бо вўдродження укра∙нського народу неможливе без "серйоз-
но∙ органўзацў∙ соцўологўчних студўй", оскўльки народ, що "йтиме помац-
ки, що не бачитиме перспектив, що не розбиратиметься в супўльних спра-
вах, впаде жертвою могутньо∙ механўки мўжнародного й суспўльного життя".
Задум створення Укра∙нського ўнституту громадознавства в Празў ви-
никаї у його засновника з внутрўшнього переконання в необхўдностў "гли-
бокого аналўзу" соцўальних процесўв, чого не може дати зовнўшнї ∙х
спостереження та описання. У зв'язку з цим Шаповал розробляї план ор-
ганўзацў∙ соцўологўчного ўнституту, котрий займався б глибоким дос-
лўдженням соцўальних явищ ў процесўв насамперед укра∙нського життя.
Ўнститут громадознавства був створений у Празў при пўдтримцў уря-
ду ЧСР в листопадў 1924 р. В ньому ўснували три вўддўли: народознав-
ства, господарства ў технўки, соцўологў∙ ў полўтики. Вўддўл народо-
знавства займався загальними проблемами народознавства, дослўдженням
розвитку форм "людських органўзацўй" (суспўльств, народўв), вивченням
витворўв духовно∙ дўяльностў, суспўльно∙ свўдомостў та ўн. Вўддўл гос-
подарства (економўки) ў технўки провадив дослўдження економўчних стру-
ктур ў процесўв, вивчав економўку Укра∙ни та ∙∙ сусўдўв, систему еко-
номўчних зв'язкўв тощо, а вўддўл соцўологў∙ й полўтики зосередився на
дослўдженнях соцўально∙ статистики, рўзноманўтних форм життїдўяльностў
суспўльств ў соцўальних процесўв, аналўзў процесўв виникнення ў розвит-
ку суспўльних форм органўзацў∙ та управлўння суспўльним життям та ўн.
У липнў 1927 р. при Ўнститутў було вўдкрито Укра∙нський робўтни-
чий унўверситет. Тут викладався курс громадознавства (теоретична соцўо-
логўя), студенти набували знання з "суспўльно∙ полўтики" (про соцўальнў
процеси, суспўльнў чинники, соцўальну генетику), оволодўвали ўсторўїю
соцўологў∙, соцўальною педагогўкою, концепцўями соцўального контролю та
ўн. Читалися лекцў∙ з укра∙нознавства та соцўографў∙ Укра∙ни, де
всебўчно висвўтлювались питання географў∙, населення, ўсторў∙ укра-
∙нського письменства, мистецтва, господарства, вўдродження, революцў∙.
Програма з проблем сучасно∙ политики включала такў питання, як робўтни-
ча, земельна, селянська, нацўональна, вўйськова справи, свўтове госпо-
дарство, взаїмовўдносини Росў∙ й Укра∙ни та ўн. Спўвпрацўвниками цього
5;1
- 17 -
ўнституту було опублўковано або пўдготовлено до друку багато цўкавих
праць, бўльша частина котрих мало або зовсўм невўдома в Укра∙нў сьо-
годнў. Серед виданих були працў С.Бородаївського "Ўсторўя кооперацў∙",
М.Ю.Шаповала "Вўйсько з соцўологўчного погляду", "Органўзацўя укра-
∙нських соцўологўчних студўй", "Укра∙нська соцўологўя", а серед пўдго-
товлених до друку наприкўнцў 1927 р. були працў Л.Бўлецького "Соцўо-
логўчний метод в лўтературнўй критицў", Т.Гриба "Соцўологўчна теорўя
нацў∙", В.Петрўва "Соцўологўчна теорўя оборони нацў∙" та ўн.
Микитў Шаповалу належить прўоритет в укра∙нськўй соцўологў∙ у
розробцў системи загально∙ соцўологўчно∙ теорў∙. Мова йде про його фун-
даментальну працю "Загальна соцўологўя", написану як курс лекцўй для
студентўв Укра∙нського робўтничого унўверситету при Ўнститутў громадо-
знавства в Празў. Учений розглядаї тут соцўологўю як практичну науку
про життя суспўльства, котру потрўбно знати, щоб "не блукати потемки в
громадських справах, а свўдомо розбўратись в ∙х ў керувати ними", бо
укра∙нцям "нема ўншого виходу, як взятися до вивчення суспўльства: або
ми пўзнаїмо його науково ў станемо активними, дўяльними, творчими, або
... будемо лише скўглити вўд болю рабства ў не зрушимось з мўсця, не
визволимось з неволў". Усвўдомлення ролў ў значення наукового розумўння
суспўльства на основў глибокого знання законўв його розвитку та фун-
кцўонування червоною ниткою проходить крўзь усў соцўологўчнў працў
М.Шаповла.
Предметом спецўального аналўзу в соцўологў∙ М.Шаповала ї характе-
ристика складних соцўальних чинникўв, котрў детермўнують ўндивўдуальну
ту групову дўяльнўсть. Ўндивўд дўї не сам по собў, а в об'їднаннў з
ўншими. Така взаїмодўя утворюї новў об'їднання людей, новў соцўальнў