НД История Украины 10-11 укр (стр. 9 из 44)

* Парцеляція — поділ великих господарств на дрібні.

Перша «Грамота П. Скоропадського до всього українського народу»

(29 квітня 1918 р.)

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

«…тією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України. • Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обґрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України. • Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються. Всі інші урядовці, працюючі в державних Інституціях, зістаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов’язків. • В найближчий час буде виданий закон, установляючий новий порядок виборів до Українського Сойму. • До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами. • Права приватної власности — як фундаменту культури і цівілізації, відбудовуються в повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно тимчасового уряду російського, відміняються і касуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі. • Поруч із цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні на один час не кидали своєї відповідальної праці. • В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватнього підприємства й ініціятиви. Передбачаю всю трудність стаючої переді мною праці і молю Бога дати мені силу, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм обов’язком перед рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час. • Мені далекі і чужі які-б-то не було власні побудження, і головною своєю метою я ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України. В цій свідомости кличу всіх Вас, громадян і козаків України — без різниці національності й віросповідання — помогти мені і моїм працьовникам і співробітникам в нашому загальному велике відповідальному ділі»

Закон про тимчасовий державний устрій України (29 квітня 1918 р.)

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

1. Декларувалося, що влада гетьмана є тимчасовою до обрання і початку роботи Сейму. 2. Закріплювалися виняткові повноваження гетьмана: • одноосібно затверджував склад Ради Міністрів та її Голову, а також інших урядовців; • був головнокомандуючим (Верховний воєвода) української армії і флоту; • визначав зовнішньополітичну лінію; • оголошував окремі райони на воєнному, облоговому або надзвичайному стані; • мав права помилування, засудження, пом’якшення міри покарання, звільнення від судової відповідальності; • усі накази або розпорядження гетьмана мали закріплюватися Головою уряду або відповідним міністром. 3. Проголошувалися права й обов’язки козаків і громадян, а саме: • захист батьківщини; • сплата податків, відбуття повинностей; • гарантованість прав і свобод законом; • проголошувались права на недоторканність особи, житла, свобода пересування і вільного місця проживання, непорушність права на приватну власність, свобода зборів, об’єднань, слова та інше в межах законів. 4. Визначалися права і повноваження Ради Міністрів. 5. Визначалися структура і компетенція судової влади

Закінчення таблиці

Ãàëóçü

Îñíîâí³ çàõîäè

Національнокультурна політика

• Скасування національно-персональної автономії національних меншин • Українізація загальноосвітніх шкіл. На осінь 1918 р. в Україні вже налічувалося близько 150 українських гімназій • Прийняття закону про обов’язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах • Реорганізація народного університету в Києві в державний український університет • Відкриття українського університету в Кам’янці-Подільському. У російськомовних університетах Києва, Харкова, Одеси відкривалися українські кафедри • Створення національної Академії наук, першим президентом якої став академік В. Вернадський • Було започатковано Національну бібліотеку, засновано Національний архів України, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр (керівник П. Саксаганський), «Молодий театр» (керівник Лесь Курбас)

Напрями зовнішньої політики гетьмана П. Скоропадського

Дипломатичні відносини Української Держави

гâåíü â³äíîñèí	Êðà¿íè
На рівні
послів	Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія, Швейцарія, Швеція, Норвегія
дипломатичних представництв	Грузія, Азербайджан, Фінляндія
консулів та інших представництв	Польща, Фінляндія, Англія, Румунія, радянська Росія, Дон, Кубань, Крим
Загалом Міністерство закордонних справ протягом 8 місяців діяло досить активно. Україна мала 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території — 12 дипломатичних і 42 консульських представництва з 24 держав

Зовнішня політика гетьмана П. Скоропадського

Íàïðÿìè ïîë³òèêè	Çì³ñò, õàðàêòåðèñòèêà
Німеччи- на та інші країни Четвертного союзу	Відносини з Німеччиною були пріоритетними. Були встановлені дипломатичні відносини з країнами Четвертного союзу, основний зміст яких обертався навколо положень Брестського договору. Наявність німецької та австро-угорської окупаційної влади перетворювало владу П. Скоропадського на маріонеткову. Німці активно втручалися у внутрішнє життя і зовнішню політику Української Держави. Для розв’язання багатьох проблем (фінансова, торговельна, створення масової армії тощо) у вересні 1918 р. П. Скоропадський зустрівся з кайзером Вільгельмом ІІ
Польща	Відносини з Польщею (Регентською радою) обертались навколо державної приналежності Холмщини і Підляшшя. Ці землі були окуповані німецькими і австроугорськими військами, а за умовами Брестського миру вони мали відійти до України. Проте реально українська адміністрація змогла утвердитися лише на тій частині земель, що були окуповані Німеччиною. В австрійській зоні окупації утвердилася польська адміністрація. Усі переговори про визначення кордону зайшли у глухий кут. Поляки наполягали на кордоні по р. Буг
Румунія	Відносини з Румунією оберталися навколо бессарабського питання. Гетьманський уряд запровадив проти Румунії, яка захопила Бессарабію, торговельні санкції. Із виникненням потреби у встановленні дипломатичних відносин з країнами Антанти (на території Румунії були дипломатичні представництва Англії, Франції та ін.). П. Скоропадський дав згоду на укладення тимчасового торговельного договору. Розв’язання бессарабського питання було відкладено до завершення Першої світової війни
Радянська Росія	За умовами Брестського миру радянська Росія зобов’язувалася визнати незалежність України та укласти з нею мирний договір. Переговори почалися у травні 1918 р. Радянську делегацію очолював Х. Раковський. 12 червня 1918 р. було підписано прелімінарний (попередній) договір про припинення стану війни між Україною і Росією, відновлення залізничних, поштово-телеграфних комунікацій. Українській державі надавалося право заснувати консульства в багатьох містах Росії. Найскладнішим питанням переговорів була програма кордонів. На початку жовтня переговори перервалися. За домовленістю сторін чинними залишилися прелімінарні умови миру. Також радянська делегація мала контакти з антигетьманською опозицією, яка готувала повстання. Радянська делегація зобов’язувалася визнати самостійність відновлюваної УНР
Уряди Дону, Кубані, Криму	Всевелике Військо Донське. 8 серпня 1918 р. було укладено договір, який проголошував взаємне визнання суверенітету, установлював спільні кордони та взаємовигідний товарообмін. Передбачалося розроблення окремих угод щодо вільного транзиту, товарообігу, митних і фінансових відносин. Кубань. Відносини теж розвивалися у руслі взаємовигідності. Україна надала допомогу зброєю Кубані в боротьбі з більшовизмом. Обговорювалося питання входження Кубані до складу України на правах автономії. Але проти цього заперечував уряд Денікіна, що фактично встановив контроль над Кубанню. Крим. Утворений у червні 1918 р. уряд генерала С. Сулькевича відмовлявся вступати у відносини з українським урядом. П. Скоропадський запровадив економічну блокаду щодо Криму. Це примусило кримський уряд у жовтні 1918 р. підписати попередню угоду, згідно з якою Крим мав увійти до складу України на правах автономії
Країни Антанти	Були ускладнені у зв’язку з тісними відносинами з Німеччиною. Тільки після поразки останньої П. Скоропадський взяв курс на пошук порозуміння з країнами Антанти, проте останні підтримували ідею «єдиної і неподільної Росії», заперечуючи незалежність України. Навіть видання гетьманом грамоти від 14 листопада 1918 р. про федеративний зв’язок з майбутньою небільшовицькою Росією не змінило становище. Незабаром антигетьманська опозиція підняла повстання

Грамота гетьмана П. Скоропадського 14 листопада 1918 р.