НД История Украины 10-11 укр (стр. 7 из 44)

Çîâí³øíüîïîë³òè÷íèé òèñê. Çáðîéíà àãðåñ³ÿ

•

Ультиматум Раднаркому Росії за підписом В. Леніна і Л. Троцького від 17 (4) грудня 1917 р.

• Спрямування більшовицьких військ в Україну під командуванням В. Антонова-Овсієнка, безпосереднє командування здійснював М. Муравйов (наступ здійснювали три групи під командуванням П. Єгорова,

Р. Берзіна, С. Кудинського)

• Відповіддю на ультиматум стало відкидання всіх звинувачень

•

Наступ більшовицьких військ відбувався швидко, переважно вздовж залізниць. Опір нечисленних українських військ був незначним. Найбільш жорстокі бої розгорнулися на підступах до Києва (символом опору більшовицьким військам, самопожертви за незалежність України став бій під Крутами). На середину лютого більша частина території України була захоплена більшовицькими військами

Ультиматум Раднаркому Росії та відповідь на нього УЦР

Óëüòèìàòóì Ðàäíàðêîìó	³äïîâ³äü ÓÖÐ íà óëüòèìàòóì
17 (4) грудня 1917 р., В. Ленін, Л. Троцький	20 (7) грудня 1917 р., В. Винниченко, С. Петлюра
• «Відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту (йшлося про утворення Українського фронту) • Не пропускати військові частини з фронту на Дон або в інші райони з ворожими Раднаркому урядами • Пропускати революційні (більшовицькі) війська на Південний фронт (для боротьби з О. Каледіним) • Припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійських загонів • У разі невиконання цих вимог Раднарком оголосить війну УЦР»	• «Неприпустимість утручання Раднаркому у внутрішні справи України • Генеральний Секретаріат не збирається повторювати досвід Раднаркому на території України, поширюючи анархію і розруху • Роззброєння і висилка більшовицьких загонів була продиктована прагненням уникнути громадянської війни, наданням росіянам можливості «задовольнити свої національні почуття» на батьківщині • В умовах повної дезорганізації фронту з країнами Четвертного союзу українізовані частини, що ще зберегли боєздатність, не в змозі утримувати всю лінію фронту і намагаються врятуватися • Генеральний Секретаріат виступає за право кожної нації на самовизначення, а підтримувати нав’язування одній області свого розуміння політичного управління іншій не збирається, тому і надалі буде пропускати на Дон і Кубань ті підрозділи, які повертаються додому • Генеральний Секретаріат виступає проти більшовицьких методів установлення і формування влади • Генеральний Секретаріат надалі буде роззброювати більшовицькі частини, якщо вони становитимуть загрозу існуючій владі»

І Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові 24—25 (11—12) грудня 1917 р.

Обласний з’їзд рад Донбасу 127 делегатів Всеукраїнського з’їзду рад у Києві на чолі з В. Затоні Криворіжжя (грудень 1917 р.) с ьким, що були прибічниками більшовицької платформи

І Всеукраїнський з’їзд рад робітничих, солдатських і селянських депутатів у Харкові 24—25 (11—12) грудня 1917 р.

(200 делегатів від 82 рад — третина від загальної кількості)

Основні рішення з’їзду

• Проголошення радянської влади в Україні

• Проголошення України Республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів — Українська Народна Республіка (УНР)

•

Обрання Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК), який проголошувався вищою державною владою в Україні. Склад ВУЦВК: 35 більшовиків, 4 лівих есери, 1 лівий український соціал-демократ, 1 меншовик-інтернаціоналіст. Його очолив український лівий соціал-демократ Ю. Медведєв (із березня 1918 р. — В. Затонський)

• ВУЦВК затвердив перший радянський уряд — Народний секретаріат, до якого увійшли:

Є. Бош — міністр внутрішніх справ, С. Бакинський — міністр міжнародних справ, Ф. Сергеєв

(Артем) — міністр торгівлі та промисловості, Е. Лугановський — міністр продовольчих справ,

В. Ауссем — міністр фінансів, В. Затонський — міністр освіти, М. Скрипник — міністр праці, Є. Терлецький — міністр земельних справ, В. Шахрай — міністр військових справ, В. Люксембург — міністр юстиції, Г. Лапчинський — керівник справ Народного Секретаріату. Усі, крім

Є. Терлецького (український лівий есер), були членами більшовицької партії

Закінчення таблиці

Ïîñàäà	Ïð³çâèùå
Народний міністр продовольчих справ	М. Ковалевський
Народний міністр шляхів сполучення	В. Єщенко
Народний міністр пошти й телеграфу	М. Шаповал
Народний міністр морських справ	Д. Антонович
Народний міністр освіти	І. Стешенко
Народний міністр торгівлі й промисловості	В. Голубович
Народний міністр великоруських справ	Д. Одинець
Народний міністр польських справ	М. Міцкевич
Народний міністр єврейських справ	М. Зільберфарб
Народний заступник міністра фінансів	О. Золотарьов
Народний державний писар	І. Мірний
Від 31 (18) січня 1918 р. головою уряду став В. Голубович. До 29 квітня 1918 р. відбулося декілька реор-	ганізацій уряду (у лютому—березні 1918 р. кількість міністрів в уряді було значно скорочено).

Соціально-економічна політика УЦР

За своєю суттю соціально-економічна політика УЦР була соціалістичною. Основні її положення були викладені в Платформі української делегації на Демократичній нараді, ІІІ Універсалі та роз’ясненні до ньо-	го, ІV Універсалі, аграрному законі від 13 лютого (31 січня) 1918 р., постановах та рішеннях Генерального Секретаріату та Ради народних міністрів.
Îñíîâí³ çàñàäè
• Не передбачалася конфіскація земель у землевласників, які мають менше 40 десятин • Не підлягали поділу площі під виноградниками, хмелем та господарства з високою агрокультурою • Не передбачалася націоналізація промисловості

Зовнішня політика УЦР

Äàòà	Ïîä³ÿ
У січні (грудні 1917 р.) 1918 р.	Англія та Франція визнали уряд УНР
Вересень—грудень 1917 р.	Установлення відносин з крайовими урядами Кубані, Дону, Сибіру, Криму, Молдавії
Січень—лютий (січень) 1917 р.	Переговори УНР з країнами Четвертного союзу. Визнання Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією незалежності УНР. Підписання Брестського мирного договору 9 лютого (27 січня) 1918 р.

Здобутки і прорахунки УЦР. Історичне значення УЦР

Заходи з радянізації України (січень—березень (квітень) 1918 р.)

Закінчення таблиці