| гê | Ïî䳿 |
| 1967 | З. Красивський був засуджений на 5 років ув’язнення і 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Я. Лесів — 6 років таборів суворого режиму, Н. Квецько — 15 років (із них 5 років в’язниці та 10 років таборів і заслання), М. Дяк — 12 років (із них 5 років в’язниці та 7 років таборів і заслання). 15 листопада. У Львові проходив суд над В. Чорноволом. Його листи до державних і партійних установ кваліфікувалися як брехливі. Був засуджений на 3 роки таборів загального режиму. Строк було зменшено наполовину у зв’язку з амністією на честь 50-річчя Жовтневої революції |
| 1968 | 29 вересня. За ініціативою В. Некрасова пройшов перший стихійний мітинг у Бабиному Яру в Києві, у якому брали участь 50—70 осіб. 5 листопада. Самоспалення українського вчителя з Дніпропетровськой області В. Макухи (50 років, боєць УПА, політв’язень сталінських таборів, батько 2 дітей). Він вийшов у Киє ві на Хрещатик, облив себя бензином, підпалив і побіг уздовж вулиці, вигукуючи «Хай живе вільна Україна!» |
| 1969 | 10 лютого. У Києві спробував спалити себе М. Бреславський (45 років, учитель з Бердянська, боєць УПА, політв’язень сталінських таборів, батько 3 дітей). Був урятований, а потім засуджений на 2,5 року таборів суворого режиму. 29 вересня. Стихійний мітинг у Бабиному Яру в Києві (поряд з офіційним), у якому брало участь 300—400 осіб |
| 1970 | Напередодні виборів до Верховної Ради СРСР у Закарпатті було поширено листівки від імені Партії національного відродження Підкарпатської Русі, яка закликала голосувати не за офіційних кандидатів, а за Кампова. На виборах багато виборців уписали ім’я Кампова у бюлетень, після чого він був заарештований і засуджений на 6 років таборів і 5 років заслання (достроково звільнений у 1977 р. через хворобу). Січень. Почав виходити «Український вісник». Упродовж 1970—1972 рр. вийшло 6 но мерів. Перші номери мали інформаційний характер, головним редактором став В. Чорновіл, до редколегії входили М. Косів і Я. Кендзор, шостий номер підготували В. Лісовий і Є. Пронюк. У самвидаві вийшла книга В. Мороза «Хроніка Опору». 23 січня. Був засуджений С. Караванський до 5 років ув’язнення і заслання. Йому ставилися у провину статті про примирення Заходу і Сходу та історія про розстріл польських офіцерів у 1940 р. в Катині. На його захист було написано листа від імені 16-ти колишніх політв’язнів, серед них — В. Чорновіл, В. Мороз, Б. Горинь. 29 вересня. Масовий стихійний мітинг у Києві в Бабиному Яру (поряд з офіційним), у якому брали участь 700—800 осіб 18 листопада. В Івано-Франківську відбувся суд над В. Морозом. Його було визнано рецидивістом і засуджено на 6 років ув’язнення, 3 роки таборів суворого режиму, 5 років заслання за зберігання забороненої літератури. 28 листопада. Убито відому київську художницю А. Горську. Її знайшли мертвою у підвалі на дачі І. Зарецького, її свекра. За офіційною версією її убив саме І. Зарецький, після чого наступного дня кинувся під електричку. Але обставини загибелі й перебіг слідтва громадськість поставила під сумнів, уважаючи це справою рук КДБ. На похоронах виступили її друзі І. Гель, Є. Сверстюк, О. Сергієнко. Через рік їх було заарештовано |
| 1971 | 22 травня. «Шевченківський семінар» на квартирі. Є. Сверстюк прочитав статтю «Шевченко — співець християнського всепрощення», І. Дзюба — про стосунки між Шевченком і російськими слов’янофілами, Л. Плющ — про «Молитву» Шевченка, М. Коцюбинська — дослідження про мову і образи в поезії Шевченка. 28 травня. Заарештовано А. Лупиніса за читання віршів біля пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві 22 травня. 8 грудня. Заарештовано Н. Строкату, дружину С. Караванського. Створено комітет на її захист, який підготував два інформаційні бюлетені (перша спроба створити легальну організацію на зразок московської Ініціативної групи) |
| гê | Ïî䳿 |
| 1972 | Під час обшуків лише у Львовській області було конфісковано близько 3 тис. примірників самвидаву. Заарештовано 89 осіб по всій Україні. 4 січня. Було заарештовано туриста з Бельгії Я. Добоша, який став у матеріалах КДБ «емісаром іноземних центрів», і в його справі було заарештовано близько 20 осіб. 12—15 січня. Арешти в Києві та Львові: І. Світличний, Л. Плющ, Є. Сверстюк, В. Стус, З. Антонюк, Л. Селезенко, Л. Середняк, В. Георгієнко, М. Плахотнюк, Д. Шумук, В. Чорновіл, М. Осадчий, С. Шабатура, І. Гель, І. Стасів, М. Коваленко. Усі проходили по справі Я. Добоша. Квітень. Арешт Н. Світличної (сестра І. Світличного). Засуджена на 4 роки таборів з подальшим засланням. Її дворічного сина, незважаючи на протести родичів, віддали до дитбудинку. Згодом повернули родичам |
| 1973 | 25—29 січня. У Києві проходив суд над Л. Плющем. За рішенням суду його було визнано психічно хворим, який особливо небезпечні злочини здійснив у стані неосудності. 16 березня. У Києві було засуджено І. Дзюбу на 5 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Єдиний пункт звинувачення — написання і поширення роботи «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Залишено в Києві. 16—24 квітня. Проходив суд над Є. Сверстюком. Був звинувачений за статті та «антирадянські розмови» із сусідами. Засуджений на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 19—27 квітня. Засудження в Києві І. Світличного на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання за зберігання невиданої літератури українською мовою і власних рукописів. Листопад. У Києві відбувся суд по справі В. Лісового, Є. Пронюка, В. Овсієнка. Їм інкримінувався лист до ЦК КПРС, участь у підготовці двох номерів «Українського вісника». Вирок: В. Лісовому — 7 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання; Є. Пронюку — 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання; В. Овсієнку — 4 роки таборів суворого режиму. Вийшов на волю І. Дзюба, погодившись написати статтю, у якій засуджував свої попередні погляди. Був помилуваний, бо «чистосердечно визнав вину». У газеті «Літературна Украї на» було надруковано лист, у якому він засудив написання праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?» |
| 1974 | Створення у Москві радянської секції Міжнародної Амністії. До неї увійшов і М. Руденко. 10 грудня. Політв’язні-українці зажадали офіційного визнання за ними статусу політв’язнів |
| 1975 | Постійні голодування та інші акції протесту політв’язнів у таборах |
| 1976 | 9 січня. 178 осіб із 16 міст СРСР (у тому числі з Києва, Харкова, Донецька та Криму) виступили із заявою на захист С. Ковальова. 12 січня. Українці-політв’язні мордовських таборів провели голодування у зв’язку з четвертою річницею початку масових репресій в Україні (1972 р). 9 листопада. Створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ) на чолі з М. Руденком. Оголошення Декларації УГГ. 6 грудня. Оголошення меморандуму про вплив Гельсінської Наради на розвиток правосвідомості в Україні (частина 1) |
| 1977 | 186 мешканців Києва надіслали радянському уряду петицію з вимогою знову відкрити монастир у Києво-Печерській лаврі. 20 січня. УГГ оголосила меморандум (частина 2) про участь України в Бєлградській нараді. 5 лютого. Заарештовано М. Руденка і О. Тихого. Керівником УГГ став О. Бердник. Лютий. Оголошено Лист (частина 2) УГГ до урядів УРСР, СРСР і країн — учасниць Гельсінської угоди про стан в Україні. Упродовж року було оголошено дев’ять різних документів УГГ. 29 вересня. Влада зірвала мітинг у Бабиному Яру (учасників було затримано або не допущено до мітингу). 10 грудня. Створено Співтовариство політичних в’язнів (засновники — М. Осадчий, Б. Ребрик, В. Романюк, В. Чорновіл, Д. Шумук та ін.) |
Продовження таблиці
| гê | Ïî䳿 |
| 1978 | В. Клебанов, який не раз зазнавав репресій від влади за свою діяльність, зробив спробу утворити на своїй шахті незалежну групу із захисту прав робітників — Асоціацію вільної профспілки по захисту робітників. Оголошено чотири документи УГГ. Травень. В. Стус отримав відомості, що його батько був при смерті. На прохання відвідати батька йому відмовили. А. Сахаров, В. Чорновіл, С. Шабатура, І. Стасів-Калинець направили у вищі інстанції протест; крім А. Сахарова всі оголосили голодування. В. Стусу дозволили відвідати батька (7 червня). 20 вересня. М. Антонюк, В. Огурцов, В. Марченко, М. Грабанс і Н. Квецько надіслали міністру охорони здоров’я Петровському лист із вимогою сприяти в наданні їм елементарної медичної допомоги |
| 1979 | Викрито організацію Український національний фронт-2 (УНФ-2), до якої входило близько 40 осіб. Організація діяла з 1975 р. Було видано 10-й і 11-й номери «Українського вісника», два томи літературного альманаху «Прозріння». Лютий. Членами УГГ стали С. Караванський (ув’язнений), О. Попович (ув’язнений), Б. Ребрик (ув’язнений), В. Романюк (у засланні), І. Сенік (у засланні), С. Шабатура (у засланні), Д. Шумук (ув’язнений), Ю. Шухевич (ув’язнений), В. Чорновіл (у засланні). 9—10 березня. М. Мельник наклав на себе руки (під час обшуку було вилучено 15 папок його наукових і літературних праць — усе, що в нього було). 22 травня. У Львові відбувся похорон 25-річного поета і композитора В. Івасюка. Він зник наприкінці квітня. Останній раз його бачили в консерваторії, коли він з якоюсь людиною виходив звідти. Напередодні В. Івасюка декілька разів викликали до КДБ. 18 травня його знайшли мертвим у лісі. Похорон популярного виконавця вилився у багатолюдну демострацію (10 тис. осіб). 12 червня під час свята Трійці біля могили В. Івасюка відбувся мітинг, учасники якого скандували: «Слава Україні!» 17 вересня. Міліція затримала І. Мандрика (м. Болехов, Івано-Франківська обл.), активного участника УНФ. 20 вересня його дружині повідомили, під час нападу шизофренії Мандрик викинувся з вікна готелю і загинув. Жовтень. Членами УГГ стали Й. Зісельс, Я. Лесів, З. Красівський, П. Разумний, В. Стус. 6 жовтня. УГГ звернулася до гельсінських груп СРСР і США, до правозахисних груп Польщі та Чехословаччини у справі переслідування УГГ. УГГ оголосила Меморандум у справі УГГ і її ставлення до подій в Україні та світі. Побито на вулиці в Києві діда політв’язня В. Марченка професора М. Марченка. Побито в Києві дружину І. Світличного |
| 1980 | 21 січня. У Києві засуджено М. Горбаля на 5 років таборів суворого режиму. Став членом УГГ. Березень. УГГ оголосила про випуск 2-го номера (за 1980 р.) «Інформаційного бюлетеня». 11 квітня. Заарештовано І. Сокульського (Дніпропетровськ), члена УГГ. Засуджено на 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 14 травня. Заарештовано В. Стуса, члена УГГ. 4—6 червня. У м. Мирному проходив суд над В. Чорноволом, якого звинувачували у спробі зґвалтування. Був засуджений на 5 років таборів суворого режиму. Під час слідства і суду держав голодування, протестуючи проти неправого суду. Вересень. Група ув’язнених членів УГГ оголосила лист до Л. Брежнєва «Проявіть великодушиє». Група ув’язнених членів УГГ і Московської Гельсінської групи оголосили спільний відкритий лист до Мадридської Наради «Роззброєння — у серці». 2 жовтня. В. Стуса засуджено на 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Його звинувачували в написанні листів до інших правозахисників і передавання інформації за кордон. 13 жовтня. Госпіталізовано 70-річну О. Мешко. Наприкінці листопада переведена до слідчого ізолятора КДБ. 10 грудня. М. Руденко (УГГ) оголосив безстрокове голодування, протестуючи проти виходу на роботу (він інвалід війни ІІ групи) і заборони листування. 23 грудня потрапив до лікарні, де й був прооперований |
| гê | Ïî䳿 |
| 1981 | 6 січня. О. Мешко засуджена на 6 місяців ув’язнення і 5 років заслання. 11 січня. У Києві заарештовано 5 осіб за розклеювання листівок: «Співвітчизники! 12 січня — День українського політв’язня. Підтримайте його». Згодом їх було засуджено. 26—31 березня. У Харкові відбувся суд над Г. Алтуняном, якого засудили на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання за зберігання і розповсюдження роману О. Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» і декількох випусків «Хроніки поточних подій». Кінець березня — початок квітня. Два страйки на Київському дослідно-конструкторському заводі НДІ тваринницького машинобудування. Перша була зумовлена підвищенням норм виробітку (були повернуті старі); друга — відсутністю упродовж тривалого часу водопостачання (терміново відновлено). Після чого відбулися кадрові зміни на підприємстві. У м. Прип’ять (Київська обл.) відбувалися народні виступи, викликані відсутністю продуктів у магазинах. Продукти завезли, але було заарештовано 30 осіб. Квітень. Страйк на Київському залізобетонному заводі через підвищення норм виробітку (норми відновлено). Травень. Страйк робітників Київського БМУ № 27 (15 осіб.). Їм заднім числом знизили розцінки за вже виконану роботу, робітники домоглися свого. Червень. Страйк на Київському станкозаводі у відповідь на зниження розцінок. Спеціальна комісія з Москви шляхом залякування робітників домоглася відновлення роботи. 21—29 червня. У Києві відбувся суд над С. Набокою, Л. Мілявським, Л. Лохвицькою, І. Чернявською, яких було засуджено на три роки таборів за розклеювання листівок 11 січня. Із П. Кампова знято інвалідність, засуджений на 10 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання за «незаконне отримання пенсії по інвалідності». 11 вересня. У Києві відбувся суд над Р. Руденко, яку засудили на 3 роки таборів за поширення самвидаву, передавання інформації за кордон, отримання незаконним шляхом листів від ув’язненого чоловіка |
| 1982 | Березень. Другу групу інвалідності, дану М. Руденкові, змінено на третю, і він був змушений працювати 8 годин на добу замість 4. Відмовився виконувати це розпорядження. 24 червня. У Львові засуджено М. Гориня на 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 25 жовтня. З. Антонюка засуджено на 1 рік ув’язнення за «дармаїдство» |
| 1983 | У Кривому Розі відбулися страйк і вуличні мітинги на знак протесту з приводу відсутності продуктів харчування у магазинах. Продукти завезли. 1—3 березня. Суд засудив І. Ратушинську до 7 років таборів і 5 років заслання за збірку її віршів, яку вона поширювала у вигляді самвидаву. 12 березня. О. Гейко-Матусевич, у якої закінчувався термін ув’язнення, привезли в Одесу, де запропонували написати заяву про покаяння і «припинення діяльності». Після відмови її звинуватили в передаванні інформації з табору і засудили на 3 роки таборів суворого режиму. 13 жовтня. Суд над О. Гейко-Матусевич, яку звинуватили в «антирадянських розмовах», написанні віршів тощо. 24 жовтня. У Києві заарештовано В. Марченка |
| 1984 | Березень—квітень. На деяких підприємствах Харкова прокотилися хвилі виступів робітників проти незадовільних умов праці. Влада звинуватила в підбурюванні цих виступів групу польських робітників, яких вислали з СРСР. 13—14 березня. У Києві відбувся суд над В. Марченком, якого звинуватили у написанні й опублікуванні на Заході статей і заяв. Вирок: 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 6 травня. У табірній лікарні помер А. Тихий. 5 вересня. У таборі помер Ю. Литвин. 7 жовтня. У ленінградській лікарні для в’язнів помер В. Марченко |
Закінчення таблиці