Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà | ||
• Активно і постійно відстоював економічні інтереси УРСР. Намагався вивести республіку з-під контролю Зовнішторгу СРСР і всіх зовнішньоторговельних відомств Союзу. Критикував центральні (союзні) управлінські (господарські) структури • Підтримував розвиток українського народного мистецтва, зокрема ансамбль Вірського. Не придушував розвиток інших мистецтв • Підтримував і захищав провідних українських кінорежисерів С. Параджанова і Ю. Іллєнка • Усупереч забороні Москви збудував у Києві Палац «Україна» • Брав активну участь у змові проти М. Хрущова, критикував його політику • Повністю підтримував жорсткий антизахідний курс брежнєвського керівництва, у той же час критикував політику «розрядки», називаючи її «заграванням із Заходом» • Підтримував і сприяв придушенню «Празької весни 1968 р.» • Виступав за відзначення 90-річчя від дня народження Й. Сталіна і встановлення йому погруддя біля Кремлівської стіни (було зроблено в 1970 р.) • Ініціював видання багатотомної «Історії міст і сіл УРСР» • Став ініціатором запровадження Шевченківської премії як найвищої нагороди республіки, яка присуджується лише один раз у житті • Ініціював створення державного заповідника на о. Хортиця • Сприяв створенню музею-заповідника української народної архітектури та побуту в с. Пирогове • Захищав українську мову, хоча в родинному колі спілкувався російською. За П. Шелеста видавалося значно більше україномовної літератури, періодики. На офіційних заходах наполегливо вимагав виголошувати промови українською мовою • Боровся з дисидентським рухом (арешти і судові процеси 1965—1966 рр., процес над В. Чорноволом 1967 р. тощо) • У період його правління кількісний склад КПУ збільшився майже на мільйон — переважно за рахунок етнічних українців, що відкривало їм кар’єрні перспективи | ||
Діяльність П. Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ стала підставою для діаметрально протилежних оцінок істориками, громадськістю його діяльності. П. Шелеста називали «українофілом». Його «українофільство» не було унікальним явищем. Ана- | логічні тенденції простежуються у 1960-ті рр. в Азербайджані, Грузії, Естонії, Литві. Вони відбивали прагнення правлячих еліт національних республік зміцнити свій авторитет, стабільність за рахунок посилення «незалежності», насамперед економічної, від Москви. |
Створення раднаргоспів в УРСР (1957—1965 рр.)
гê | Íàçâà |
1957 | Київський (Київщина, Житомирщина, Чернігівщина, Черкащина і Кіровоградщина), Харківський (Харківщина, Полтавщина, Сумщина), Львівський (Львівська, Волинська, Рівненська, Тернопільська обл.), Вінницький, Ворошиловоградський (Луганськ), Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Сталінський (Донецьк), Станіславський, Херсон ський адміністративні економічні райони |
1960 | Кримський, Черкаський (Черкаська і Кіровоградська обл.) і Полтавський |
1962 | Замість чотирнадцяти економічних адміністративних районів було створено сім економічних районів: Донецький (Донецька і Луганська обл.), Київський (Київська, Житомирська, Черкаська, Чернігівська обл.), Львівський (Львівська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська обл.), Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька обл.), Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградська обл.), Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська), Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кримська обл.) |
Наслідки створення раднаргоспів
Ïîçèòèâí³ | Íåãàòèâí³ |
• Скоротився адміністративно-управлінський апарат • Система управління стала більш раціонально використовувати матеріальні й трудові ресурси • Підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними налагоджувалися взаємовигідні зв’язки, скоротилися безглузді перевезення • Збільшилося виробництво товарів народного споживання • Розширено господарчі права республік та органів місцевого управління | • Невиконання завдань шостої п’ятирічки • Намагання кожним радгоспом налагодити випуск повного переліку продукції, що було нераціонально • Поява «місництва» • Стало підставою для боротьби місцевого партійно-державного керівництва за права республік |
Шестидесятники — молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталінізацію як початок оздоровлення радянського суспільства, вони намагалися зробити якомога більше для | оновлення, олюднення всіх сторін суспільного життя. Організаційною формою руху шестидесятників стали: клуб «Сучасник» (Київ, 1959), клуб «Пролісок» (Львів, 1962); а також творчі осередки в Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську та інших містах. |
Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà |
• «Відлига»: послаблення адміністративного тиску, політики самоізоляції, жвавий культурний обмін, духовне розкріпачення • Нова хвиля «українізації». Знову постало питання про збереження і розвиток української мови • Офіційна ідеологія зосередила свою увагу на «братній дружбі українського і російського народів». Святкування 300-річчя Переяславської ради • Реформа освіти, збільшення фінансування культури, розвиток народної творчості тощо • Повернення в українську культуру незаслужено забутих або репресованих імен • Поява руху шестидесятників • Розгортання НТР |
Розвиток науки в УРСР у 1950—1960-ті рр.
Íàóêîâ³ çäîáóòêè óêðà¿íñüêèõ ó÷åíèõ | ||
• Проектування і будівництво цифрової машини «Київ» (1960 р.), першої в СРСР ЕОМ «Дніпро» (1961 р.) та більш потужних «Промінь» (1962 р.), «Мир» (1964 р.) та ін. (В. Глушков) • Створення штучних алмазів (1961 р.) • Будівництво і запуск найбільшого у світі прискорювача електронів (1964 р.) • Нові методи електрозварювання (Б. Патон) • Розроблені нові методи квантової теорії поля та статичної фізики. Це дало можливість обґрунтувати теорію надтекучості та надпровідності (М. Боголюбов) | ||
Галузі науки, у яких українські вчені досягли вагомих результатів: кібернетика, математика, фізика, фізика твердого тіла, матеріалознавство, електрозварювання, | біофізика, астрофізика, хірургія. Проте УРСР залишалася науковою периферією СРСР. Талановиті вчені переважно переїздили до Москви та Новосибірська. |
Шестидесятники
Ïðåäñòàâíèêè | Òâîðè |
Поети і письменники | |
О. Довженко | Автобіографічна повість «Зачарована Десна» |
Б. Антоненко-Давидович | Роман «За ширмою» |
Г. Тютюнник | Роман «Вир» |
Л. Первомайський | Збірка новел «Материн солодкий хліб», роман «Дикий мед» |
В. Симоненко | Збірки поезії «Тиша і грім», «Земне тяжіння» |
Л. Костенко | Збірки поезії «Проміння землі», «Мандрівне серце» |
І. Світличний | Вірші |
І. Драч | Вірші |
М. Вінграновський | Вірші |
В. Шевчук | Вірші, новели |
Художники | |
Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Зарецький, А. Горська, Л. Семикіна, Г. Севрук, П. Заливаха, В. Кушнір | |
Композитори | |
Б. Лятошинський | Третя симфонія |
Г. Майборода | Опера «Мілана» |
Ю. Мейтус | Опера «Украдене щастя» |
П. Майборода, А. Філіпенко, А. Штогаренко, І. Шамо | Пісні |
Óêðà¿íà â ïåð³îä çàãîñòðåííÿ êðèçè ðàäÿíñüêî¿ ñèñòåìè
Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку
Ñêëàäîâ³ | Ïðîÿâè |
Економічна | • Дефіцит товарів • Відмова або повільне запровадження нових технологій • Невисока якість більшості товарів • Продовольча криза, хронічна криза сільського господарства • Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати) • Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки • Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції |
Політична | • Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо) • Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. «Старіння» керівництва • Недієздатність законодавчих органів • Утрата динамічності в розвитку радянської моделі й, відповідно, її привабливості для інших країн • Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв’язків, особистої відданості • Посилення репресій проти інакомислячих |
Ñêëàäîâ³ ïîë³òèêè |
• Цілковито підтримував політичний курс Л. Брежнєва • Не противився обмеженню прав України • Вів запеклу боротьбу із дисидентським рухом, який фактично був розгромлений • Сприяв процесам русифікації і «злиття націй» • Не підтримав перебудову, започатковану М. Горбачовим • Дозволив будівництво в УРСР низки атомних електростанцій, зокрема Чорнобильської. Під час аварії на останній у перші дні намагався приховати трагедію • Сприяв докорінній технічній модернізації легкої і харчової промисловості УРСР • Розробка і прийняття нової конституції УРСР (1978 р.) • Будівництво меморіального комплексу «Український музей історії Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр.». Був відкритий 9 травня 1981 р. • Будівництво монументу на Жовтневій площі (тепер Майдан незалежності), присвяченого більшовицькій революції 1917 р. у Києві. Реконструкція Хрещатика • Будівництво музею В. І. Леніна (тепер Український дім), хоча Ленін ніколи не був у Києві • Підтримував розвиток спорту, особливо футбольний клуб «Динамо» |