Колабораціонізм — явище, притаманне періоду Другої світової війни. | Співробітництво урядів або окремих осіб з окупаційною владою. | |
Ïðè÷èíè êîëàáîðàö³îí³çìó | ||
• Бажання помститися радянській владі за всі заподіяні кривди (репресії, розкуркулення тощо); в окупаційній адміністрації, поліції така категорія складала 25—30 % осіб • Ідеологічне неприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм • Страх за своє життя і життя близьких |
* Українці також брали активну участь в антинацистському русі Опору в країнах Європи (Франції, Італії, Югославії).
Ïðè÷èíè êîëàáîðàö³îí³çìó |
• Кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя • Позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками • Обман нацистської пропаганди • Прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України |
Íàçâà | Õàðàêòåðèñòèêà |
Легіон українських націоналістів | Складався із двох батальйонів «Роланд» (командир Є. Побігущий, 350 стрільців) і «Нахтігаль» (командир Р. Шухевич, 330 стрільців). «Роланд» так і не взяв участь у боях в Україні. Після розформування вказаних батальйонів із них було створено 201-й батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня 1942 р. в Білорусії, ведучи боротьбу з партизанами. Після розформування батальйону його особовий склад було розпущено, а командний — ув’язнено у Львові. Кільком командирам, і зокрема Р. Шухевичу, вдалося втекти з ув’язнення |
Дивізія вафен СС «Галичина» (14-та гренадерська дивізія СС) (9—12 тис. солдатів) | Про утворення дивізії було оголошено 28 квітня 1943 р. За деякими джерелами бажаючих вступити до дивізії було від 62 до 84 тис. осіб. Медичну комісію пройшли 52 тис. Згідно з наказом Гімлера стосовно дивізії «Галичина» заборонялося говорити, як «про українську дивізію чи про українську націю». Наприкінці війни дивізія була перейменована в 1-шу Українську дивізію Української національної Армії (УНА). У березні 1945 р. було створено 2-гу українську дивізію УНА (фактично полк) |
Допоміжна поліція (Українська допоміжна поліція) | Збройні формування, що були утворені гітлерівцями з метою підтримки «нового порядку» на території України (створена 27 липня 1941 р.). Брала активну участь в акціях окупантів проти партизанів та мирного населення. Частина підрозділів Допоміжної поліції у 1943 р. перейшла на бік УПА (близько 5 тис. осіб) |
Охоронна поліція | У лютому 1942 р. були створені українські підрозділи для боротьби з партизанами (загалом 50 батальйонів) |
Висновок. Крім названих окремих частин українці були у складі й інших частин німецької армії, але не утворювали національних формувань. У складі німецької армії на 1944 р. воювало 220 тис. українців. На співробітництво з окупантами погодилося близько 1 % населення України |
Операції радянських військ по звільненню Лівобережної України і висадка в Криму (1943 р.)
Äàòà | Íàçâà |
Грудень 1942 р. | Звільнення першого населеного пункту на території УРСР с. Півнівка Міловського району Ворошиловоградської (тепер Луганської) області |
29 січня — 18 лютого 1943 р. | Наступ Південно-Західного і Південного фронтів. Звільнення північної частини Донбасу |
2 лютого — 6 березня 1943 р. | У результаті наступу Воронезького і Центрального фронтів було звільнено Харків та східну частину Донбасу |
19 лютого — 25 березня 1943 р. | У результаті контрнаступу німецьких військ утрачено Харків і північно-східну частину Донбасу |
Закінчення таблиці
Фронти радянських військ, що діяли на території України в 1943—1944 рр.Співвідношення сил напередодні битви за Дніпро
Операції радянських військ по звільненню Правобережної України, Криму
Äàòà | Íàçâà | ||
Березень 1944 р. | Одеська операція | ||
Початок 8 квітня 1944 р. | Кримська операція | ||
Початок 13 липня 1944 р. | Львівсько-Сандомирська операція | ||
Початок 20 серпня 1944 р. | Ясько-Кишинівська операція | ||
Жовтень 1944 р. | Карпатсько-Ужгородська операція | ||
У результаті проведених у січ- ні —жовтні 1944 р. чотирма Українськими фронтами операцій територія українських земель була остаточно звільнена від гітлерівських загарбників. 8 жовтня 1944 р. було визволено останній населений пункт УРСР | в межах кордонів 1941 р. (ст. Лавочне). 14 жовтня 1944 р. відбулося урочисте засідання у Києві з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. визволення Ужгорода — останнього населеного пункту в межах сучасних кордонів України. |
Íàðîä | ʳëüê³ñòü äåïîðòîâàíèõ, òèñ. îñ³á | |
Кримські татари | 238,5 | |
Греки | 14,7 | |
Болгари | 12,4 | |
Вірмени | 8,5 | |
Наказ № 0078 / 42 по НКВС і Наркомату оборони (22 червня 1944 р.) | ||
Останнім часом в Україні, особливо в Київській, Полтавській, Вінницькій, Рівненській та інших областях, спостерігаються відверто ворожі настрої українського населення проти Червоної армії і місцевих органів Радянської влади. В окремих районах і областях українське населення вороже противиться виконувати заходи партії і уряду по відновленню колгоспів і здачі хліба для потреб Червоної армії, хліб закопується в ями. У багатьох районах ворожі українські елементи, переважно з осіб, що ухиляються від мобілізації в Червону армію, організували в лісах «зелені» банди, які не тільки зривають воєнні ешелони, а і нападають на невеликі воєнні частини, а також вбивають місцевих представників влади. Окремі червоноармійці і командири, потрапивши під вплив напівфашистського українського населення і мобілізованих українців з визволених областей України, стали розлагатись і переходити на бік ворога. З вище наведеного видно, що українське населення стало на шлях відкритого саботажу Червоної армії і Радянської влади і прагне до повернення німецької окупації. Тому, з метою ліквідації і контролю над мобілізованими червоноармійцями і командирами звільнених областей України, вислати у віддалені краї Союзу РСР усіх українців, що проживали під владою німецької окупації Виселення здійснювати: а) у першу чергу українців, які працювали і служили у німців; б) у другу чергу вислати всіх остальних українців, які знайомі з життям під час німецької окупації; в) виселення почати після того, як буде зібраний урожай і зданий державі для потреб Червоної армії; г) виселення здійснювати лише вночі й раптово, щоб не дати можливості сховатися одним і не дати знати членам його сім’ї, що знаходяться у Червоній армії. Над червоноармійцями і командирами з окупованих областей встановити наступний контроль… | ||
Наказ був виконаний частково. До 1952 р. з УРСР (переважно із | Західної України) було депортовано близько 1 млн осіб. |
Радянські партизанські загони і з’єднання у 1944 р.