Смекни!
smekni.com

НД История Украины 10-11 укр (стр. 19 из 44)

Åòàïè, ðîêè

Õàðàêòåðèñòèêà

І етап. 1917—1918 • Скасування приватної власності на землю, націоналізація • Муніципалізація землі — передача її в розпорядження місцевим (губернським, повітовим) радам • Розподіл поміщицьких земель, передача їх селянам без викупу • Соціалізація землі — зрівнювальний розподіл землі за споживацькими та трудовими нормами; періодичний переділ землі • Заборона оренди і найманої праці
ІІ етап. 1919—1920 • Створення великих колективних підприємств на основі колишніх поміщицьких маєтків (радгоспів, колгоспів) — колективізація • Зрівняльний розподіл землі між селянами; відновлення общинних форм землекористування • «Воєнний комунізм» на селі, продрозкладка
ІІІ етап. 1921—1928 • Кооперація — добровільні колективні форми обробітку землі, збуту, переробки сільгосппродукції • Добровільна колективізація — створення на добровільних засадах великих колективних підприємств (ТОЗи, артілі, комуни) • Дозвіл оренди і найманої праці
ІV етап. 1929—1933 • Суцільна насильницька колективізація (до кінця 1930-х рр. було колективізовано 97 %); створення колгоспно-радгоспної системи • Ліквідація дрібного селянського господарства; перехід до великого товарного виробництва. Проте не було ліквідовано дрібнотоварну форму господарювання — присадибне господарство, яке давало значну частку продукції (молоко, м’ясо, яйця, овочі, фрукти) • Розселянювання — знищення працьовитих господарів землі (протягом 1929— 1934 рр. в Україні було знищено понад 200 тис. «куркульських» господарств (1,2—1,4 млн осіб) • Відчуження засобів праці та її результатів від самого робітника

Колективізація в УСРР (УРСР)

Колективізація — створення колективних селянських господарств, яке на практиці призвело до відчуження селян від власності на землю і від результатів своєї праці. Рішення про проведення колективізації було прийнято на ХV з’їзді ВКП(б).
Мета • Забезпечення міста коштами на потреби індустріалізації • Ліквідація «аграрного перенаселення» • Поширення контролю держави за приватним сектором сільського господарства (повне одержавлення економіки) • Ліквідація куркульства як класу • Збільшення товарності сільського господарства; спроба налагодити ефективне сільськогосподарське виробництво
Термін • 1929—1937 рр.
Основні заходи • Насильницьке створення колгоспів • Розкуркулення • Обмеження переселення селян до міст (1932—1933 рр. — запровадження паспортів, які видавалися лише мешканцям міст. 17 березня 1937 р. — селянам не дозволялося залишати колгоспи без підписання адміністрацією угоди з майбутнім роботодавцем)

Закінчення таблиці

Результат • Держава отримала хліб і вже не залежала від індивідуальних господарств у хлібозаготівлі • Держава отримала засоби для індустріалізації • Село втратило третину робочої сили • Завершення одержавлення економіки • Ліквідація індивідуального селянського господарства, проте, зберігалося присадибне господарство, яке впродовж існування СРСР давало значну частку молока, м’яса, овочів і фруктів • Злам устоїв селянського життя • Формування історично нової системи господарювання, що заснована на жорсткій трудовій дисципліні, примусовій праці, прикріплення до колгоспу (радгоспу), натуральній оплаті праці тощо • Відчуження засобів праці та її результатів від самого робітника • Зруйнування сільського господарства, поступовий його занепад • Голодомор 1932—1933 рр.
Голодомор — цілеспрямована політика влади на створення штучного голоду.

Етапи колективізації в УСРР (УРСР)
Перший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи буде об’єднано 30 % селянських господарств. Але вже на листопадовому 1929 р. пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на суцільну прискорену колективізацію. Резолюція пленуму «Про сільське госпо- дарство України і про роботу на селі» передбачала найвищі темпи колективізації в Україні порівняно з іншими союзними республіками. У січні 1930 р. Україну віднесли до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити протягом осені 1931 р. — весни 1932 р.

Åòàï

Õàðàêòåðèñòèêà

1929—1930 рр. Час прискореної колективізації, яка перетворилася по суті в комунізацію. Село поринуло у вир самознищення: селянство почало продавати або забивати худобу, ховати або псувати реманент. У 1928—1929 рр. в Україні було знищено до 50 % поголів’я худоби
1930 р. Маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи (стаття Й. Сталіна на початку березня 1930 р. «Запаморочення від успіхів», постанова ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 р. «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі»). Почався масовий вихід з колгоспів
1931—1933 рр. Новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основному колективізації в Україні (було об’єднано 70 % селянських господарств)
1934—1937 рр. Завершальний етап колективізації. У 1937 р. колгоспи об’єднували 96,1 % посівних площ

Голодомор 1932—1933 рр. в Україні

Радянська політична система в 1930-ті рр.

Керівництво УСРР (УРСР) у 1920—1930-ті рр.

Репресивно-каральні органи СРСР (УСРР (УРСР))

Ðîêè ³ñíóâàííÿ

Íàçâà

Àáðåâ³àòóðà

1917—1922

Всеросійська надзвичайна комісія ВНК (рос. ВЧК)

1922—1934

Об’єднане державне політичне управління ОДПУ (рос. ОГПУ)

1934—1941

Народний комісаріат внутрішніх справ НКВС (рос. НКВД)

1941—1946

Народний комісаріат державної безпеки НКДБ (рос. НКГБ)

1946—1953

Міністерство державної безпеки МДБ (рос. МГБ)

1953—1954

Міністерство внутрішніх справ МВС (рос. МВД)

1954—1991

Комітет державної безпеки КДБ (рос. КГБ)

Сталінські репресії в УСРР (УРСР) наприкінці 1920-х — у 1930-ті рр.

Ìåòà

Ñïîñîáè òà ìåòîäè çä³éñíåííÿ ðåïðåñèâíèõ çàõîä³â

• Знищення будь-якої, навіть потенційної опозиції • Придушення національно-визвольного руху • Знищення старої «партійної гвардії», усіх, хто міг пролити світло на минуле Й. Сталіна • Переслідування і знищення всіх представників колишніх політичних партій, заможних верст населення • Зняття соціальної напруги в суспільстві, знищення «стрілочників» — представників бюрократичного і партійного апарату, на яких перекладали відповідальність за прорахунки Сталіна та його оточення • Показові політичні процеси; позасудові переслідування; створення особливих нарад для спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу» і членів їхніх сімей; застосування на практиці органами НКВС методів фізичного впливу на «ворогів народу» тощо

Найбільші судові процеси і справи