НД История Украины 10-11 укр (стр. 18 из 44)
| Íàïðÿìîê | Òâîð÷å îá’ºäíàííÿ | Ïðåäñòàâíèêè |
| Соціалістичний реалізм | — | М. Ревуцький, К. Богуславський |
| Модернізм | Товариство ім. П. Леонтовича, Всеукраїнське товариство революційної музики (ВУТУРМ) | М. Вериківський, В. Косенко, Б. Лятошинський |
| Народна пісня, танці | Капела «Думка», народні хори, ансамблі | М. Городовенко, Г. Верьовка |
Театр
| Íàïðÿìîê | Òåàòð | Ìèòö³ |
| Реалізм | Перший державний театр ім. Т. Шевченка Державний драматичний театр ім. І. Франка | О. Загаров, Г. Юра |
| Авангард | «Березіль», Український експериментальний театр під керівництвом М. Терещенка | Лесь Курбас, М. Куліш, М. Терещенко |
| Загалом на середину 1920-х рр. в УСРР нараховувалося 45 професійних театрів | ||
Релігійне життя в 1920-ті рр. | Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà |
| • На початку ХХ ст. разом із боротьбою за українську державнiсть в Українi почався рух за автокефалiю Української православної церкви. У 1919 р. автокефалiю Української православної церкви було проголошено. Богослужiння в українських храмах стало вiдправлятися українською мовою. У 1921 р. в Києвi в соборi Святої Софiї вiдбувся Всеукраїнський православний собор, який проголосив Українську православну церкву автокефальною. Спочатку радянська влада підтримувала Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ) із метою послабити позиції Російської православної церкви (РПЦ). А згодом радянська влада стала боротися проти неї i в 1930 р. лiквiдувала • У 1921—1923 рр. під приводом боротьби з голодом відбулося відкрите пограбування храмів, вилучення цінностей • Протягом 1920-х рр. держава проводила агресивну антицерковну та атеїстичну пропаганду |
Ðàäÿíñüêà ìîäåðí³çàö³ÿ Óêðà¿íè (1929—1938 ðð.)
| Ñêëàäîâ³ ðàäÿíñüêî¿ ìîäåðí³çàö³¿ Óêðà¿í | è | |||||||
| Індустріалізація | Колективізація | Масові репресії | «Культурна революція» | |||||
Утвердження сталінської диктатури
| Ðîêè | ˳äåðè óãðóïîâàíü (ïàðò³éíèõ ôðàêö³é), ùî âåëè ì³æ ñîáîþ áîðîòüáó | Ïîë³òè÷í³ ïèòàííÿ, ÿê³ ìàñêóâàëè áîðîòüáó çà âëàäó | |
| 1923— 1924 | Й. Сталін , Г. Зінов’єв, Л. Каменєв | Л. Троцький («Ліва опозиція») | «Платформа» Троцького: дрібнобуржуазне селянство потрібно «утримувати пролетарською диктатурою»; для успіху соціалістичного будівництва у відсталій селянській країні необхідна підтримка з боку світового пролетаріату і світової революції; потрібно розвивати важку промисловість, установити її «диктатуру» в економіці; йде бюрократизація партії, не можна допускати підміну диктатури пролетаріату диктатурою партії, потрібно переглянути кількісний склад апарату, омолодити кадри, допустити свободу фракцій |
Закінчення таблиці | Ðîêè | ˳äåðè óãðóïîâàíü (ïàðò³éíèõ ôðàêö³é), ùî âåëè ì³æ ñîáîþ áîðîòüáó | Ïîë³òè÷í³ ïèòàííÿ, ÿê³ ìàñêóâàëè áîðîòüáó çà âëàäó | |
| 1925 | Й. Сталін, М. Бухарін, А. Риков | Г. Зінов’єв, Л. Каменєв («Нова опозиція») | «Наш генеральний секретар не є тією фігурою, яка може об’єднати навколо себе старий більшовицький штаб» (Л. Каменєв) |
| 1927 | Й. Сталін, М. Бухарін, А. Риков | Г. Зінов’єв, Л. Каменєв, Л. Троцький («Об’єднана опозиція») | Платформа «блоку»: потрібні високі темпи індустріалізації — «надіндустріалізація», значне збільшення податків на селян; триває бюрократизація партії і переродження держави, таким чином треба відновити внутрішньопартійну демократію. Почалося створення підпільної партії |
| 1928— 1929 | Й. Сталін | М. Бухар ін, А. Риков, М. Томс ький («Правий ухил») | Опозиція виступає проти згортання непу і застосування надзвичайних методів в економіці, проти теорії «загострення класової боротьби у міру просування до соціалізму» |
| 1929 рік став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі проти ленінських соратників за владу. Він же став роком початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР | |||
| Ïðè÷èíè âñòàíîâëåííÿ ðåæèìó îñîáèñòî¿ âëàäè É. Ñòàë³íà | |||
| • Відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод • Низький рівень політичної культури населення СРСР • Зосередження політичної влади в руках однієї партії • Невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП(б), обмеженість його політичної культури • Низький освітній рівень низових керівників і рядових членів ВКП(б) • Сакральний характер менталітету суспільства (наповнення релігійним змістом громадських інститутів) • Внутрішня природа радянської влади, яка являла собою диктатуру класу, що переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи • Наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого залежав від збереження командно-адміністративної системи | |||
| • Основним методом встановлення і підтримки існування такого режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Керівною і спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, яка своєю ідеологію визнавала марксизм-ленінізм. Таким чином, у Радянському Союзі складався тоталітарний режим | |||
Індустріалізація в УСРР (УРСР)
| Індустріалізація — процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості. Імпортозамінна індустріалізація — створення промислової бази, яка забезпечила умови для заміни імпортної промислової продукції продукцією власного виробництва. Політика індустріалізації — політика, спрямовани на створення важкої промисловості. Уперше була схвалена більшовиками в 1925 р. на | ХІV партійній конференції. Вони вважали, що для побудови соціалізму необхідне створення якісно нових виробничих сил, важливою частиною яких повинна стати промисловість. Розвиток останньої розглядався ними як засіб подолання відсталості, ліквідації залежності від імпорту машин з ворожих капіталістичних країн і створення армії. Індустріалізація була головним завданням перших п’ятирічних планів. Акцент робився на розвиток гірничодобувної, металургійної, |
| машинобудівної і хімічної промисловості. До кінця 1930-х рр. завдяки індустріалізації СРСР перетворився на індустріально-аграрну країну, посівши друге місце у світі | і перше в Європі за обсягами виробництва. Рішення про проведення індустріалізації було прийнято на ХІV з’їзді ВКП(б). | ||||||||||
| Мета | • Подолання економічної відсталості • Забезпечення економічної незалежності • Створення економічної бази для зміцнення обороноздатності країни • Створення економічної бази побудови комунізму (соціалізму) | ||||||||||
| Термін проведення | • 1927/1928 — кінець 1930-х рр. (перша, друга і третя п’ятирічки) | ||||||||||
| Характер | • Імпортозамінна | ||||||||||
| Джерела | • Доходи державного сектору економіки • Доходи від державної монополії на зовнішню торгівлю. Збільшення експорту сировини і сільгосппродукції за кордон • «Ножиці цін» між промисловою продукцією і сільгосппродукцією • Націоналізація промисловості. Ліквідація приватного сектору економіки (згортання непу) • Скасування конвертації червінців. Інфляція • Збільшення норм виробітку при збереженні існуючих зарплат • Подовження робочого дня • Колективізація. «Розкуркулення» • Примусові державні позики • Праця в’язнів • Трудовий ентузіазм. Стаханівський рух • Підвищення цін на винно-горілчані напої • Продаж за кордон національно-культурних цінностей • Антирелігійна кампанія. Пограбування церков • Збільшення прямих і непрямих податків • Запровадження карткової системи розподілу продуктів і предметів першої необхідності. Зниження життєвого рівня населення | ||||||||||
| Економічні | Соціальні | ||||||||||
| • Перекачування коштів із села в місто • Ліквідація куркульства • Одержавлення сільськогосподарського виробництва • Ліквідація «аграрного перенаселення» | • Відволікання величезних коштів від розвитку сільськогосподарського виробництва • Укріплення соціальної бази сталінської диктатури • Відчуження селян від власності й результатів праці, ліквідація економічних стимулів розвитку виробництва • Масова «втеча» селян із місць постійного проживання, дефіцит робочої сили на селі | ||||||||||
| Íàñë³äêè ³íäóñòð³àë³çàö³¿ | |||||||||||
| Позитивні | Негативні | ||||||||||
| • Досягнення економічної незалежності • Перетворення СРСР на могутню індустріально-аграрну державу • Укріплення обороноздатності країни, створення могутнього ВПК • Підведення технічної бази під сільське господарство • Розвиток нових галузей промисловості, будівництво фабрик і заводів | • Створення замкненої економіки, яка сама себе забезпечує (автаркія) • Створення можливостей для здійснення сталінського воєнно-політичного керівництва • Зменшення розвитку виробництва товарів повсякденного вжитку • Формування політики суцільної колективізації • Стимулювання екстенсивного розвитку економіки | ||||||||||
Етапи аграрних перетворень більшовиків