За даними Партизансько-повстанського штабу (ППШ) УНР, на липень 1921 р. нараховувалося 42 великі партизанські загони. Серед них виділялися: загін Заболотного (район дій Ольвіополь— Балта), кількість — до 6000 багнетів і шабель, 6—8 гармат, кулемети; загін Струка (Коростень—Житомир—Козятин), до 3000 осіб; загін Брови (Новомосковськ—Павло- град), 3000 багнетів, 1000 шабель, 27 кулеметів, гармати; загін Мордалевича (Радомишльський по- віт), до 1220 багнетів; формування Бондарчука, Завгороднього і Хмари (Черкащина), до 1200 багнетів; загін Удовиченка (Полтавщина), | до 1000 багнетів; Надбузька Повстанська дивізія (Гайсинський і Уманський повіти), до 4000 багнетів і шабель. Крім того, діяло повстанське з’єднання Н. Махна (до 30 тис. осіб). Щоправда, воно не підлягало ППШ і дотримувалось власної тактики, а в серпні зазнало поразки. У чекістських донесеннях значилось, що «загальна кількість бандитів у 1921 р. досягла 40 тисяч осіб». На жовтень 1921 р. після каральних акцій радянської влади активний повстанський рух становив лише 830 шабель і 440 багнетів. |
Другий «зимовий похід» армії УНР
Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè | Çì³ñò |
Коли відбувся | Жовтень—листопад 1921 р. |
Мета | Підняти антибільшовицьке збройне повстання на Правобережній Україні, створити базу для визволення від більшовицької окупації |
Сили, що брали участь у поході | Волинська група (близько 800 бійців під командуванням генерала Ю. Тютюнника). Бессарабська група (300 бійців під командуванням генерала А. Гулого-Гуленка) Подільська група (400 бійців під командуванням полковника М. Палія, згодом — полковника С. Чорного) |
Результати | Трагедія під Базаром (359 бійців волинської групи, що потрапили в полон і відмовилися вступити до Червоної армії, були розстріляні). Остаточна поразка визвольних змагань, припинення збройної боротьби |
Поразка селянського повстанського руху і Другого «зимового походу»
Ïðè÷èíè ïîðàçêè |
• Час виступу повстанських загонів було обрано невдало, коли пік повстанського руху вже пройшов • Активна підривна і розвідувальна робота чекістських органів щодо зриву походу • Зосередження значних сил Червоної армії на Правобережжі (близько 200 тис. осіб — третина існуючої на той час Червоної армії) • Початок голоду 1921—1923 рр. • Зміна політики радянської влади. Запровадження непу • Утома населення від війни • Нечисленність загонів армії УНР |
Причини голоду | ||||||
• Політика «воєнного комунізму» • Незацікавленість селян у збільшенні посівних площ • Падіння товарності сільського господарства | Руйнування сільського господарства в роки Першої світової війни, революції, громадянської війни | Посуха і неврожаї 1921, 1922 рр. | Підвищення норм хлібозаготівлі | |||
Політика влади | ||||||
• Приховування факту голоду. Ізоляція військами районів, охоплених голодом • Вилучення хлібних запасів для відправлення до Росії (голод у Поволжжі) • Укладення угоди уряду УСРР з Американською адміністрацією допомоги (АРА), яка разом з іншими міжнародними організаціями надавала допомогу жертвам голоду 10 січня 1922 р. • Надання селянам посівного матеріалу, техніки | ||||||
Територія, охоплена голодом | Масштаби | |||||
Сучасні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Миколаївська області та південь Харківської | Голодувало 4—7 млн осіб. Голод супроводжувався епідеміями холери, тифу, оспи | |||||
Міжнародні організації, що надавали допомогу голодуючим | ||||||
АРА і Джойнт (90 % допомоги), місія Нансена, Сербсько-Хорватсько-Словенський комітет, Швейцарський, Дацький, Німецький Червоний Хрест, французький Вереліф, Швейцарські комітети в Берні та Цюріху, Чехословацька місія, релігійні організації (переважно протестантські) | ||||||
Наслідки, результати | ||||||
Померло від голоду 1,5—2 млн осіб. Загальні демографічні втрати склали 5 млн осіб | Придушення селянського повстанського руху в Україні | Зміцнення влади більшовиків |
Хлібозаготівельні кризи
Ðîêè | Øëÿõè âèõîäó ç êðèçè | Íàñë³äêè ä³é óðÿäó |
1925 | Збільшення закупівельних цін на хліб | Відновлення хлібозаготівлі, розширення непу |
1927—1928 | Збільшення закупівельних цін на хліб | Відновлення хлібозаготівлі |
1928—1929 | Відновлення воєннокомуністичних методів, насильницька експропріація хліба в селян, початок колективізації | Згортання непу, початок суцільної колективізації |
Загалом станом на 1 травня 1923 р. урядом УСРР було підписано 45 міждержавних угод, чотири резолюції загальноєвропейської конференції в Генуї та сім угод з міжнародними організаціями. | У 1922 р. повноважні представництва (посольства) УСРР існували в Англії, Австрії, Італії, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Росії. |
Äàòà | Ïîä³ÿ |
10 березня 1919 р. | Конституція УСРР визначила статус УСРР як незалежної держави |
9 грудня 1920 р. | ЦК РКП(б) визначила форму відносин між УСРР і РРФСР як міждержавну |
28 грудня 1920 р. | Підписання Союзного робітничо-селянського договору між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою (РСФРР) і Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР) |
Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ | |
• Вступ РСФРР і УСРР у воєнний і господарський союзи • Об’єднання комісаріатів військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти і телеграфу, Вищої Ради народного господарства • Входження об’єднаних комісаріатів до складу Раднаркому РСФРР • Здійснення контролю і керівництва об’єднаними комісаріатами через Всеросійські З’їзди рад депутатів робітників, селян і червоногвардійців та ВЦВК, до складу яких УСРР посилає своїх представників |
Міжнародні угоди УСРР у 1921—1922 рр.
Äàòà | Íàçâà |
31 січня 1921 р. | Договір з Грузією |
14 лютого 1921 р. | Договір з Литвою |
18 березня 1921 р. | Ризький мирний договір з Польщею |
23 квітня 1921 р. | Угода між Україною та Німеччиною про обмін військовополоненими та інтернованими громадянами |
3 серпня 1921 р. | Договір з Латвією |
25 листопада 1921 р. | Договір з Естонією |
7 грудня 1921 р. | Тимчасова угода між урядами Росії, України та Австрії |
26 грудня 1921 р. | Представник РРФСР В. Вороний від імені УСРР підписав україно-італійський договір |
2 січня 1922 р. | Договір про дружбу і братерство з Туреччиною |
5 листопада 1922 р. | Поширено дію російсько-німецького договору в Рапалло на Україну |
6 червня 1922 р. | Тимчасова угода між УСРР і Чехословаччиною |
Входження УСРР до складу СРСР
Ïðîåêò É. Ñòàë³íà. «Àâòîíîì³çàö³ÿ» | Ïðîåêò Â. Ëåí³íà | |
Передбачалося включення радянських республік до складу РСФРР на правах автономії | Передбачалося, що всі радянські республіки увійдуть до нового державного об’єднання на рівних правах. Декларувалося, що кожна республіка мала б право вільного виходу із Союзу | |
Українське керівництво зайняло особливу позицію щодо утворення Союзу. Не заперечуючи створення Союзу, воно категорично відкидало план «автономізації» | ||
30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про створення Союзу та Союзний договір. До складу СРСР увійшли РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР. У січні 1924 р. на ІІ з’їзді Рад СРСР було прийнято Конституцію СРСР, яка завершила юридичне оформлення Союзу | ||
Основні положення | ||
Ст. 1. Компетенція Союзних органів згідно з Союзним договором 30 грудня 1922 р. • Представництво Союзу в міжнародних відносинах • Зміна зовнішніх кордонів СРСР • Укладення договорів про входження до складу Союзу нових членів • Оголошення війни й укладення миру • Укладення зовнішніх державних позик • Ратифікація міжнародних договорів • Установлення системи зовнішньої і внутрішньої торгівлі • Установлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу • Урегулювання транспортних і поштово-телеграфних справ • Установлення основ організації Збройних сил СРСР • Утвердження єдиного бюджету, установлення монетної, грошової і кредитної системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків • Установлення загальних основ землеустрою і землекористування • Установлення основних законів про працю • Установлення загальних основ народної освіти • Установлення загальних заходів у галузі охорони здоров’я • Установлення системи мір і вагів • Організація загальносоюзної статистики • Основне законодавство щодо союзного громадянства, іноземців • Право загальної амністії Ст. 26. За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу із Союзу | ||
Травень 1925 р. ІХ з’їзд Рад УСРР вніс зміни в текст Конституції УСРР, які закріплювали входження УСРР до складу СРСР | ||
Історичне значення | ||
• З утворенням СРСР суверенні права УСРР були урізані ще більше. Право на вихід було фікцією, бо залежало виключно від позиції ЦК РКП(б) • Однак проголошення СРСР закріпило деякі завоювання українського народу: визнано територіальну цілісність України, існував власний адміністративний апарат. Деякі права отримали і національні меншини, що компактно проживали на території України |
Розвиток української культури в роки непу