Тривожний тип
Головною особливістю людей цього типу є підвищена тривожність, занепокоєння з приводу невдач, прояви негативних переживань за свою долю і долю близьких. При цьому об’єктивних причин для цього може і не бути або вони незначні. Такі люди відрізняються несміливістю, покірністю, приниженістю, невпевненістю і лякливістю. Іноді вони намагаються компенсувати свої тривоги самовпевненістю і навіть зухвалою поведінкою, однак їх неприродність відразу кидається у вічі.
Люди цього типу акцентуації ще в дитинстві були дуже боязкими: боялися заходити в темне приміщення, засинати в темноті, боялися собак, грози, нарешті інших людей та вчителів.
Циклотимний тип
Цей тип акцентуації найчастіше спостерігається у старшому підлітковому та юнацькому віці (13-21 років). Його особливістю є періодичні безпідставні коливання настрою і життєвого тонусу. У типових циклоїдів цикли зазвичай тривають два-три тижні. В період підйому характерними стають риси гіпертимного типу, в період спаду виникає депресія. У такому стані людина залишає попередні захоплення, зменшується апетит, в день настає сонливість, а в ночі – безсоння. Різко знижується працездатність, до всього втрачається інтерес, людина стає млявою, малорухливою, байдужою до всього, прагне самотності, уникає гучних компаній. Невдачі і дрібні прорахунки тяжко переживає. На зауваження та докори циклоїди можуть відповісти грубістю та гнівом, хоча в глибині душі вони ще більше удаються в тугу. В конфлікти при цьому вступають дуже рідко.
Циклоїди вразливі до докорінної зміни життєвих стереотипів (зміни місця проживання, навчання, втрати близьких, друзів).
Демонстративний тип
Провідна риса цього типу – безмежний егоцентризм, постійна потреба в увазі до своєї особи. Допускаються незадоволення або ненависть оточуючих до себе, але ні в якому разі байдужість. Вважається, що сутністю демонстративного типу є його аномальна здатність до витіснення та вибіркового сприймання інформації про себе і світ. Схвальна інформація зберігається і перебільшується; нейтральна або негативна – забувається.
Вони постійно намагаються привернути до себе увагу, бути в центрі уваги. Такі люди мають багату фантазію, в результаті чого світ прикрашають і не бачать таким, яким є насправді; вони не люблять обов’язків і проблем, проте дуже люблять керувати іншими; критичні зауваження ігнорують; власні помилки і невдачі не беруть до уваги.
Збудливий тип
Провідною рисою цього типу є схильність до дисфорії – пониженого настрою з роздратованістю, озлобленістю, імпульсивністю, нетерплячістю, дратівливістю, схильністю до агресії та тісно пов’язаною з цим ефективністю. Кидається у вічі нестриманість афекту: погрози, цинізм, жорстокі побої, байдужість до слабості і незахищеності супротивника. Такі особи часто вступають у суперечки, привід для якої може бути незначним, але завжди пов'язаний з обмеженням прав та інтересів збудливого типу. В області соціальної взаємодії їм при суща дуже низька терпимість. Оточуючий світ сприймається ними як джерело конфліктів: все навколо існує для того, щоб дратувати, заважати.
Дистимний тип
Цей тип є протилежністю гіпертимному. За натурою вони песимістичні, серйозні і більш зосереджені на негативному, ніж на позитивному. Серйозна налаштованість веде до формування серйозних етичних позицій. На першому плані в них тонкі, високі почуття, які несумісні з людським егоїзмом. Події, які їх глибоко зворушили, можуть призвести до депресії.
Дистими пасивні, їхня думка працює уповільнено. В товаристві вони майже не беруть участі у спілкуванні, лише рідко роблять зауваження після тривалої паузи. Ці люди виглядають дуже серйозними. Активність, а тим більше гіперактивність їм зовсім не властива.
Екзальтований тип
Цей тип можна назвати типом тривоги та щастя. Йому характерне різке мотивоване коливання настрою. Вони однаково легко приходять у захоплення від радісних подій, так і у відчай від сумних. Від радості до суму в них один крок. Екзальтовані люди реагують на життя бурхливіше ніж інші, при цьому темп наростання реакції та зовнішній вияв відрізняється великою інтенсивністю. Найменші переживання супроводжуються фізіологічними проявами: потовиділенням, тремтінням.
Екзальтація найчастіше мотивується тонкими, альтруїстичними спонуканнями і тісно пов’язана з емоціями.
Методика визначення типу темпераменту Г.Айзенка (EPI)
Методика містить 57 питань, 24 з яких виявляють екстраверсію-інтроверсію, 24 – нейротизм-емоційну стабільність. Ще 9 запитань складають шкалу брехні. Г.Айзенк розглядав вимірювані характеристики рисам темпераменту, які мають тісний зв'язок з фізіологічними особливостями людини. Шкали: екстраверсія-інтроверсія, нейротизму, брехні.
Основний зміст фактора екстраверсія-інтроверсія – це відкритість- замкнутість суб’єкта зовнішнім впливам.
Екстраверсія – це відкритість, комунікабельність, прагнення до контактів. Таким людям характерні тяга до нових вражень, підвищена імпульсивність, висока рухова і мовна активність, оптимізм.
Інтроверсія – це замкнутість, некомунікабельність. Таким людям характерна спрямованість на себе, загальмованість рухів і мови, переважно поганий настрій.
Нейротизм – це стабільність чи нестабільність нервової системи. Ця шкала відображає різні характеристики емоційної сфери: емоційну лабільність, чутливість і тривожність.
На основі цих факторів визначається тип особистості.
Група І (типовий екстраверт). Характеризується орієнтацією особистості на зовнішній світ. Цю групу людей характеризує товариськість, чуйність, невимушеність, життєрадісність, впевненість у собі, прагнення до лідерства. Вони, як правило, мають багато друзів, оптимістичну вдачу, доброзичливі, веселі, завдяки гнучкості своєї поведінки легко знаходять контакти з різними людьми, але іноді запальні та нестримані, імпульсивні.
Група ІІ (типовий інтроверт). Характеризується фіксацією інтересів особистості на явищах власного внутрішнього світу, який є для людей цієї групи найвищою цінністю. Такі люди спокійні, врівноважені, розсудливі, обачливі, контролюють свої вчинки, їх дії завжди продумані, раціональні. Вони не товариські, часто замкнуті, але миролюбні. Коло друзів у них невелике. Ці люди часто соціально пасивні, важко входять в колектив. Надають перевагу книжкам. Працювати з іншими людьми їм важко, це потребує дуже багато сил.
Група ІІІ (типовий невротик). Характеризується емоційно несталою сферою особистості, люди цієї групи вирізняються нестабільністю, легко збуджуються. Їм притаманні часта зміна настроїв, чутливість, примхливість, схильність до песимізму, нерішучість.
Також виділяють такі типи темпераментів: сангвінік, холерик, меланхолік, флегматик.
Сангвінік – відкритий, балакучий, простий, жвавий, безтурботний, ініціативний.
Холерик – дратівливий, агресивний, збудливий, людина настрою, оптимістичний, імпульсивний.
Меланхолік – тривожний, песимістичний, стриманий, неспокійний, образливий, некомунікабельний.
Флегматик – пасивний, старанний, вдумливий, надійний, розважливий, спокійний.
Опитувальник «Маскулінність-фемінність С.Бем»
Методика була запропонована Сандрою Бем (Sandra L. Bem, 1974) для діагностики психологічної статі й визначає ступінь андрогінності, маскулінності й фемінності особистості. Опитувальник містить 60 тверджень (якостей), на кожне з яких випробуваний відповідає «так» або «ні», оцінюючи тим самим наявність або відсутність у себе названих якостей. Опитувальник може застосовуватися й у формі експертного рейтингу. У такому випадку оцінка випробуваного по представлених якостях здійснюється компетентними суддями - людьми добре знаючими випробуваного (чоловік, дружина, батьки).
Психологічна стать
Кожна людина є власником безлічі психологічних рис характеру. Деякі риси є начебто «безстатевими», універсальними, а деякі риси традиційно зв'язуються з типово чоловічою або типово жіночою психологією. Деякі типові чоловічі або жіночі риси мають свої еволюційно-генетичні й фізіологічні підстави, передумови. Наприклад, рівень агресивності й домінантності (розглянуті як типово чоловічі риси), як виявилося, корелює з рівнем концентрації в індивідів чоловічих статевих гормонів – андрогенів. Інші риси формуються в процесі соціалізації, виховання й розвитку особистості. Не випадково ж існують соціальні стереотипи маскулінності й фемінності. Хоча щодо переваги, то придбання тих або інших типово чоловічих або типово жіночих психологічних рис відбувається в результаті спільного впливу обох груп факторів – біологічного й соціального порядку. У цьому контексті психологічна стать радикально відрізняється від статі біологічної. Зупинимося коротко на трьох основних поняттях, про які прийнято говорити у зв'язку з феноменом «психологічна стать» – маскулінність, фемінність, андрогінность.
Маскулінність
До типово чоловічих рис традиційно належать такі, як незалежність, наполегливість, домінантність, агресивність, схильність до ризику, самостійність, впевненість у собі. У спеціальних дослідженнях було встановлено (Christiansen К., Knussmann R., 1987), що генералізована спонтанна агресивність, а також сексуальна агресія корелюють із рівнем вмісту андрогенів (чоловічі статеві гормони) у сироватці крові. В іншому дослідженні на вибірці 191 чоловік було показано (Lau Sing, 1989), що маскулінних індивідів відрізняє більшу самоповагу в цілому, а також більше висока самооцінка в області академічних досягнень і власної зовнішності – фізичне Я.
Фемінність
До типово жіночих рис традиційно належать такі, як поступливість, м'якість, чутливість, сором'язливість, ніжність, сердечність, здатність до співчуття, співпереживанню й ін. Соціальні стереотипи фемінності менше стосуються рольових сторін особистості й успішності ділової кар'єри, але при цьому приділяють значну увагу емоційним аспектам.