На мал. 11, а, б зображені векториa і b, що порізному орієнтовані віднос но осей координат. Проекції точок і відрізків позначаються їхніми символа ми з нижнім індексом осі, проекція на яку розглядається. Наприклад, Ax, Cx — проекції початків векторів a і b на вісь Ох; By, Dy — проекції кінців век торівa іb на вісь Oy. Визначаючи проекцію вектора на вісь, треба враховува ти, що знак проекції залежатиме від орієнтації цього вектора відносно осі.
Проекцію вектора на вибрану вісь вважають додатною, якщо від проекції по чатку вектора до проекції його кінця треба рухатися у напрямі цієї осі.
Проекцію вектора на вибрану вісь вважають від’ємною, якщо від проекції по чатку вектора до проекції його кінця треба рухатися у напрямі, протилежному напряму цієї осі.
Відповідно до цих правил, проекція вектора a на вісь Ох буде додатною,
тобто ax > 0, а проекція вектора b на вісь Oy — від’ємною, тобто bx < 0.
Обидві проекції цих векторів на вісь будуть додатними, тобто ax, bx > 0.
Якщо відомі проекції кількох векторів на певну вісь, то, користуючись наведеними правилами і правилами додавання векторів, неважко визначи ти проекцію суми векторів на цю вісь.
Проекція вектора суми векторів на певну вісь дорівнює сумі проекцій век/ торів/доданків на цю вісь.
Якщо c a a, то cx ax + bx, і cy ay + by. Перевірте це самостійно.
Ви бачите, що на площині векторному рівнянню відповідають два ска лярних рівняння. Значення проекцій векторів залежать від їх розташуван ня відносно системи координат, тому під час розв’язання задач намагаються вибирати напрями координатних осей таким чином, щоб спростити математичні перетворення й обчислення.
На мал. 12 показано різні випадки орієнтації вектора швидкості тіла v відносно осей координат. У загальному випадку вектор v напрямлений під кутом до осі Ох (мал. 12, в) і його проекції визначатимуться за формула ми тригонометрії: vx v cos і vy v sin . Якщо вектор v напрямлений па ралельно осі Ох, то, як видно з мал. 12, а, модулі вектора і його проекції збігаються. При перпендикулярному розташуванні вектора v відносно осі
Мал. 12
Ох (мал. 12, б) проекції його початку і кінця на цю вісь збігаються і модуль проекції дорівнює нулю.
1. Чим відрізняються векторні величини від скалярних?
2. Наведіть приклади векторних і скалярних величин.
3. За якими правилами додаються вектори?
4. Як знаходяться проекції векторів на координатні осі?
Р о з в’ я з у є м о р а з о м
1. В яких з наведених нижче прикладів досліджуване тіло можна вва жати матеріальною точкою: а) обчислюють тиск трактора на ґрунт; б) ви значають висоту підйому ракети; в) розраховують роботу, виконану під час піднімання залізобетонної плити перекриття відомої маси на задану висо ту; г) обчислюють масу сталевої кульки, користуючись мензуркою? В і д п о в і д ь: у випадках «б» і «в».
2. Коли літак летить над хмарами, то пасажирам іноді здається, щолітак падає вниз на хмари, чого насправді немає. Чим це пояснити?
В і д п о в і д ь: насправді хмари внаслідок конвекції піднімаються вгору і здається, ніби літак падає вниз.
1. Які рухи є рівномірними, а які — нерівномірними: а) рух літака назльоті; б) спускання на ескалаторі метрополітену; в) рух потяга при на ближенні до станції?
2. Яким буде рух колеса автомобіля, коли за ним спостерігатиме людина,що сидить у цьому автомобілі біля вікна?
3. Наведіть приклади задач, у яких Місяць:
а) можна вважати матеріальною точкою; б) не можна вважати матеріальною точкою.4. Чи можна вважати Землю матеріальною точ кою, визначаючи: а) відстань від Землі до Сон ця; б) шлях, пройдений Землею по орбіті навколо Сонця за місяць; в) довжину екватора; г) швидкість руху точки екватора під час добо вого обертання Землі навколо осі; ґ) швидкість руху Землі по орбіті навколо Сонця?
5. Чи може людина, яка перебуває на рухомомуескалаторі, бути в стані спокою у системі відліку, пов’язаній із Землею?
6. Додайте вектори за правилами трикутника і па ралелограма (мал. 13, а, б).
Мал. 13
7. Велосипедист, що рухається по дорозі, крутить педалі. Який при цьомурух педалей — поступальний чи обертальний?
8. Чи можна вважати матеріальною точкою снаряд під час розрахунку:
а) дальності польоту снаряда; б) форми снаряда, яка забезпечує змен шення опору повітря?
9. Чи можна вважати матеріальною точкою залізничний потяг довжиноюприблизно 1 км під час розрахунку шляху, пройденого за кілька секунд?
10. Чому в літаку під час польоту, дивлячись в ілюмінатор на безхмарненебо, ми не відчуваємо, що літак летить? м
11. Швидкість штормового вітру 30 , а швидкість руху автомобіля дося
с
км
гає 150 . Чи може автомобіль рухатися так, щоб перебувати у спокоїгод відносно повітря?
км м
12.
Швидкість руху велосипедиста 36 , а швидкість вітру 4 . Яку год сшвидкість має вітер у системі відліку, пов’язаній з велосипедистом, коли: а) вітер зустрічний; б) вітер попутний?
13. Знайдіть проекції векторів на координатні осі (мал. 14).
Матеріальна точка під час механічного руху з часом послідовно змінює своє положення у просторі, кожному з яких відповідають значення коор динат у заданій системі відліку. Неперервна сукупність точок, що визнача ються цими координатами, утворює у просторі уявну лініютраєкторію, вздовж якої рухалося тіло.
Траєкторією руху точки називається уявна лінія, яку описує тіло під час руху.
Траєкторія — це слід, який залишає тіло під час свого руху, найчастіше — невидимий, інколи — видимий (слід від велосипедних коліс на сухому асфальті після подолання калюжі), інколи — заздалегідь заданий (залізничні або трамвайні рейки). За формою траєкторії механічні рухи бу вають прямолінійними (траєкторія — пряма лінія) і криволінійними, коли тіло рухається вздовж довільної кривої (мал. 15). За траєкторією легко
Мал. 15
визначити шлях, пройдений тілом під час руху, — досить виміряти довжи ну траєкторії.
Шлях — це довжина траєкторії, яку описало рухоме тіло (матеріальна точка) за певний інтервал часу.
Шлях є скалярною фізичною величиною, оскільки не має визначеного напряму і характеризується лише значенням. Шлях позначають латин ською літерою l. Одиницею шляху в СІ є один метр (1 м).
На практиці знання шляху, який пройшло рухоме тіло, дає змогу ви значити, наприклад, час і кількість пального, що потрібні для його подо лання, але цього не досить для визначення положення тіла наприкінці руху. Отже, це можна зробити, якщо знати напрями, у яких перебувало тіло на початку і наприкінці руху, а також відстані до нього від тіла відліку в ці моменти. Знаємо, що число і напрям характеризують вектор, отже, ми прийшли до доцільності векторного опису механічного руху. Пе реваги такого опису полягають в його математичній наочності, крім того, такий спосіб задання положення тіла не залежить від орієнтації системи координат у просторі.
На мал. 16 точка А з координатами x, y відповідає положенню рухомої матеріальної точки на площині, а напрямлений відрізок r, що з’єднує по чаток координат і точку А, визначає відстань матеріальної точки від тіла відліку і напрям на неї.
Вектор, проведений з початку системи відліку в дану точку, називають радіус/вектором цієї точки.
Такий векторний спосіб задання місцеположення точки у просторі відповідає наведеному раніше прикладу про визначення положення літака радіолокатором (мал. 3).
Якщо з кінця радіусвектора опустити перпен дикуляри на осі координат, то можна визначити проекції радіусвектора r на ці осі: rx — проекція радіусвектора r на вісь Ох, ry — проекція радіусвектора r на вісь Оy. На мал. 16 добре вид но, що знайдені проекції збігаються з координата ми точки А:rx x, ry y.
Якщо точка А рухається певною траєкторією, то довжина і напрям вектора r будуть відповідно
Мал. 16
змінюватися. На мал. 17 r0 — це радіусвектор матеріальної точки в початковий момент руху, а r — радіусвектор цієї точки у кінце вий момент руху, він показує, де перебуватиме тіло через час руху t.Тоді, щоб визначити зміну в по ложенні тіла за час руху, треба, як ви вже знаєте, знайти різницю між векторами r і r0 за правилом три кутника. Це буде вектор s, що з’єднує кінці цих векторів, він на прямлений до кінця вектора r: