- Таким чином, комп'ютерна залежність являє собою один зі способів адиктивної реалізації, яка є характерною для осіб з певним преморбідним фоном.
- Прагнення до виходу у віртуальне середовище може бути обумовлено рядом причин як психологічного так і соціального характеру (стрес, депресія, тривожність, комунікативні й інтимно-особистісні проблеми, учбово-виробничі конфлікти й ін.).
- Користувач, що випробовує проблеми в реальному світі, поринаючи у віртуальне середовище намагається піти від психотравмуючої ситуації й компенсувати невдачі, які мали місце в його дійсному житті.
- як наслідок зниження психологічної стійкості особистості. Оскільки вона оберігає особистість від дезінтеграції і особистісних розладів, складає основу внутрішньої гармонії, повноцінного психічного здоров`я, то зниження психологічної стійкості призводить до дезінтеграції особистості, порушення регуляції поведінки та діяльності, розпаду системи життєвих цінностей, мотивів, цілей, що підвищує ризик виникнення залежності.
- Інтернет-простір, завдяки своїм перевагам, являє собою своєрідну альтернативу реальному світу, у якому адикт прагне компенсувати свої фрустровані потреби, насамперед у комунікативній сфері.
- Серед інтернет-залежних осіб 91,0% становлять особи, які використовують Інтернет тільки заради спілкування, якого не вистачає.
- На наш погляд, існують індивіди, які мають певні особистісні особливості, що сприяють формуванню й розвитку адиктивної поведінки, які підсилює інтернет-середовище, завдяки своїм специфічним особливостям.
- Дослідники різних галузей знання вважають, що адиктивна поведінка виникає як результат складної взаємодії спадкових, біохімічних, соціальних та індивідуально-психологічних факторів. Серед таких можна відокремити: зовнішні умовисередовища; зовнішні соціальні умови; внутрішні спадково-біологічні, психофізіологічні та індивідуально-типологічні передумови; внутрішньоособистісні причини і механізми узалежненої поведінки
- стійке прагнення до зміни психофізичного стану;
- безперервний процес формування і розвитку адикції;
- циклічність узалежненої поведінки;
- закономірне виникнення особистісних змін і соціальної дезадаптації;
- формування адиктивної установки, тобто сукупності когнітивних, емоційних і поведінкових особливостей, які викликають адиктивне відношення до життя;
- черезмірне емоційне відношення до об’єкту залежності;
- перетворення об’єкту адикції у мету існування;
- заперечення залежності та її тяжкості
- неможливість, небажання відірватися від роботи та роздратування при необхідності відволіктися;
- прагнення проводити за роботою все більше часу;
- схильність забувати про домашні справи, навчання, службові обов’язки;
- прагнення позбавитися почуття провини, безпорадності, тривоги, депресії;
- відчуття емоційного підйому;
- готовність миритися із втратою сім`ї, близьких, друзів, кола спілкування;
- нехтування власним здоров’ям, особистою гігієною тощо
Різні види адиктивної поведінки мають свої специфічні особливості, прояви і наслідки, але етапи формування адикції є спільними.
- Початок формування адиктивного процесу завжди відбувається на емоційному рівні як переживання гострої зміни психічного стану у вигляді підвищеного настрою, почуття радості, екстазу, неймовірного підйому у зв’язку з вживанням певних речовин чи певними діями.
- Наступний етап характеризується формуванням певної послідовності звертання до засобів адикції.
- На третьому етапі адиктивна поведінка стає стереотипною, типовою.
- На четвертому - повністю домінуючою,
- На п’ятому вона руйнує як психіку, так і біологічні процеси
- анонімність,
- доступність,
- комфортність,
- безпеку середовища,
- інтерактивність,
- широкі комунікативні можливості,
- необмеженість інформаційного простору,
- віртуальну свободу (моделювання безліч «Я»,
- трансформація статі, віку,
- свободу висловлень, вираження думок, емоцій, почуттів простоту використання Інтернету,
- альтернативу реальності (коли індивід у віртуальному світі може одержати те, чого в реальному життя не має).