· позики під заставу землі сільськогосподарського призначення тощо.
Видів комерційних позик так само багато, як і видів комерційних структур, у тому числі і фінансових. Вони надаються на короткі терміни для поповнення власного оборотного капіталу компаній. Новими видами кредитів, що з'явилися останнім часом, є позики для початку і розвитку підприємницької діяльності, позики на купівлю активів іншої фірми тощо.
За термінами надання позики поділяються на короткострокові -до одного-двох років, середньострокові -2-5 років, довгострокові -до 15-30 років.
Кредити, як правило поділяються і залежно від характеру їх забезпечення, що є поряд з власними коштами позичальника потенційним додатковим джерелом погашення позики. Тут виділяються незабезпечені, або бланкові кредити, які надаються тільки надійним, платоспроможним позичальникам, і позики з забезпеченням у будь-якій формі - нерухомості, цінних паперів, векселів, товарних запасів, страхових полісів, гарантій або поручництв третіх осіб тощо.
Взагалі, кредитний процес - це серйозна робота банку по створенню якісного та високодохідного кредитного портфеля. Світова банківська практика виробила своєрідний кодекс правил, основоположних умов, що спрямовані на забезпечення зваженості кредитної політики і дають змогу значною мірою мінімізувати ризик при позичкових операціях.
Принцип повернення полягає у тому, що по закінченні строку кредитного договору позикові кошти повинні бути повернені кредитору у повній сумі і з відсотками. Виходячи з принципу строковості позика має бути повернена кредитору у заздалегідь обумовлений термін. Недотримання цього принципу призводить до перетворення кредитної заборгованості у прострочену, проблемну, що обмежує можливості банку по розширенню кредитної діяльності.
Цільовий характер кредитування означає необхідність вкладення позичкових коштів, перш за все для суб'єктів підприємництва, у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Принцип забезпеченості має захистити інтереси банку і спрямований на недопущення збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Принцип платності полягає у необхідності сплати позичальником відсотків за користування кредитними коштами.
У західній практиці виділяється ще принцип диференційованості, який передбачає надання позик на різних умовах залежно від типу позичальника, об'єкта кредитування, ступеня кредитного ризику та інших обставин.
Слід відзначити, що не існує універсальної для всіх комерційних банків моделі організації кредитної функції. Реалізація та управління кредитним процесом зосереджується, як правило, у ряді підрозділій банку, що мають свій рівень компетенції, свої функції і завдання (див. табл. 3.4.)
Основна робота по кредитуванню зосереджена у кредитному департаменті, при створенні якого великі банки використовують дво-або тримірну матричну модель організації. Це означає, що функція кредитування спочатку, наприклад, поділяється на кредитування корпорацій, кредитування малого та середнього бізнесу, фінансових установ, індивідуальне кредитування та кредитування нерезидентів. Кожен з цих підрозділів може бути, у свою чергу, сегментований: так, відділ кредитування корпорацій можна поділити по регіонах (місцевий і національний), за галузевою ознакою (енергетика, будівництво, торгівля тощо). Така спеціалізація кредитних підрозділів надає можливість співробітникам банку детальніше знати специфіку діяльності клієнта, його проблеми і перспективи розвитку. Кредитування може здійснюватися і через мережу філій банку, отже, тут повинен враховуватися і географічний аспект організаційної структури.
Таблиця 3.4 Функція та задання підрозділів банку по управлінню кредитним процесом
| Назва підрозділу банку | Функції та завдання підрозділу |
| Рада директорів | Затверджує кредитну політику банку |
| Кредитний комітет | Визначає стратегічні та тактичні завдання розвитку кредитних операцій, ухвалює рішення про надання великих кредитів, визначає рівень відсоткових ставок тощо |
| Фронт-офіс | Продає кредитні послуги, проводить консультації, співбесіди з клієнтами, приймає від клієнтів пакет документів на видачу кредитів |
| Кредитний департамент | Здійснює кредитування клієнтів, контроль за забезпеченням позик, діяльністю філій у сфері кредитування, проводить аналіз кредитних операцій, контролює стан кредитного портфеля |
| Юридичний департамент | Визначає відповідність кредитної документації діючому законодавству |
| Департамент банківської безпеки | Вивчає особистість та кредитну історію позичальника |
| Бек-офіс | Відкриває позичкові рахунки клієнтів, здійснює видачу та погашення кредитів, нарахування відсотків |
| Департамент внутрішнього контролю | Перевіряє законність кредитних операцій, здійснює контроль за дотриманням встановлених процедур, функцій і повноважень при прийнятті рішень |
Менеджери з кредитування повинні бути продавцями послуг, тобто не тільки консультувати клієнтів у приміщенні банку, а відвідувати їх, визначати їхні фінансові потреби та активно пропонувати відповідні кредитні продукти. Мінімізація потенційних ризиків досягається, у тому числі, і встановленням банківським працівникам певних повноважень стосовно розмірів кредитів, по видачі яких кожен з них може самостійно приймати рішення. Кожний спеціаліст, ж правило, веде справи обмеженого кола клієнтів, при цьому багато функцій повинно виконуватися особливими підрозділами "підтримки" кредитної діяльності.
У відділі аналізу кредитоспроможності позичальників проводиться оцінка їх фінансового стану, економічного обгрунтування проекту, перспектив розвитку бізнесу з метою визначення ступеня ризику, що притаманний даній кредитній операції.
У відділі заставних операцій або контролю за забезпеченістю кредитів відбувається оцінка ліквідності та вартості застави, що запропонована клієнтом в якості додаткового забезпечення повернення кредиту, оформлення відповідних договорів, а також здійснюється постійний контроль за станом об'єктів, що прийняті у заставу тощо.
Збирання інформації про майбутнього позичальника, перш за все із зовнішніх джерел, відбувається у підрозділі банківської безпеки, який контактує з іншими банківськими установами, бюро кредитних історій (про які мова піде далі), органами, що контролюють підприємницьку діяльність для перевірки та підтвердження даних, що надав про себе клієнт, з'ясування його попередньої кредитної історії тощо.
У відділі контролю за станом кредитного портфеля визначається сукупний розмір ризиків кредитної діяльності банку і, відповідно, надаються пропозиції по створенню банківських резервів для страхування цих ризиків, розробляються рекомендації щодо оптимізації структури кредитного портфеля комерційного банку.
Завданням відділу кредитного моніторингу є контроль за ходом погашення позик і своєчасне виявлення кредитів, ризик неповернення яких починає збільшуватися. Робота з такими кредитами, які отримали назву проблемних, може бути зосереджена також в окремому підрозділі.
Звичайно, не в усіх банках кредитна функція є настільки організаційно деталізованою, невеликі комерційні банки можуть створювати більш комплексні підрозділи, проте у них повинно бути реалізовано виконання всіх вищезазначених завдань управління процесом кредитування.
Етапи процесу кредитування. Механізм формування відсоткової ставки за позиками
Зважаючи на кількість та різноманітність завдань, що виконуються різними працівниками банку у процесі кредитування, йогона поділити на декілька етапів, кожен з яких вносить свій вклад . забезпечення якісних характеристик позики і визначає ступінь її надійності і прибутковості для банку. Існують різні варіанти пері-г.изації кредитного процесу, проте рубіжною подією є саме надання кредиту: до цього моменту реалізується процедура прийняття шшення про надання позики, після нього - моніторинг обслуговування кредиту та контроль за фінансовим станом позичальника.
Переговори про кредит можуть бути започатковані як клієнтом, так і самим банком, причому для розвинутих ринкових відносин більш типовою є друга ситуація. Менеджери банку шукають клієнта, пропонують йому банківські продукти, у тому числі і кредити з різною цільовою спрямованістю та умовами.
Формальним початком роботи по наданню кредиту є звернення до банку клієнта із заявкою, яка містить загальні відомості про позику - ціль, розмір кредиту, вид і строк позики, можливе забезпечення, бажаний розмір відсоткової ставки, коротку інформацію про діяльність компанії, якщо мова йде про кредитування юридичних осіб.
До заявки додаються документи і фінансові звіти, які є обґрунтуванням прохання про надання позики і пояснюють причини звертання до банку. Це може бути бухгалтерська звітність, копії договорів, звіт про прибутки та збитки, інформація про грошові потоки, стан дебіторської та кредиторської заборгованості тощо. Ретельний аналіз цих документів здійснюється після того, як банківський працівник проведе попередню бесіду із заявником і зробить висновок про перспективність подальшої роботи над угодою.
Комерційні банки аналізують власні ризики ще на стадії звернення клієнта до банку. Саме у процесі попередніх переговорів відбувається так звана преселекція (англ. ргезеїесїіоп - попередній відбір) ризиків, тобто визначення їх наявності та масштабу. На даному етапі важливо з'ясувати, наскільки кредитування даного позичальника вписується у загальну кредитну політику банку, якою є дійсна мета кредитування, чи володіє потенційний позичальник реальними джерелами .