Психологічна характеристика та психотерапевтичні методи хронічних болів (стр. 9 из 20)
1. Вони не бачать зв'язку між соматичними симптомами і проблемами, які вони випробовують в житті.
2. Іноді вони виглядають як шизоїдні особистостi, проте пожвавлюються, як тільки у них з'являється можливість поговорити про свої соматичні розлади.
3. Вони вимагають до себе підвищеної уваги і турботи, демонструють потребу в симбіотичній залежності. Якщо ці потреби не задовольняються, вони виглядають пригніченими, пред'являють різні претензії до оточуючих, але одночасно не випробовують реального інтересу до інших людей і речей.
В той час, як йде полеміка щодо того, чи є алекситімія залежним від ситуації станом або стабільною особовою характеристикою, розроблений ряд методів для її вимірювання. Якщо деякі з них враховуютьлише певні аспекти алекситімії, то в інших робиться спроба зміряти всі компоненти цієї багатовимірної характеристики.
Проте дослідники не завжди піддавали вимірювальні методики, що розроблялися, строгим і неодноразовим оцінкам їх надійності і валідності.
2.2 Завдання, умови проведення психологічного дослідження психосоматичних хворих з хронічними болями та характеристика використаних методик
Один з основних в психології, разом із спостереженням, методів наукового пізнання взагалі і психологічного дослідження зокрема - це експеримент.
Експеримент - це дослідницька стратегія, в якій виконується цілеспрямоване спостереження за якимсь процесом в умовах регламентованої зміни окремих характеристик умов його протікання. При цьому відбувається перевірка гіпотези.
Відрізняється від спостереження в першу чергу тим, що припускає спеціальну організацію ситуації дослідження, активне втручання в ситуацію дослідника, що планомірно маніпулює однією або декількома змінними (чинниками) і реєструючого супутні зміни в поведінці об'єкту, який вивчається.
Проводити експеримент, експериментувати - це означає вивчати вплив змінної незалежною на одну або декілька змінних залежних при строгому контролі змінних контрольованих. Це дозволяє реалізувати відносно повний контроль змінних.
Якщо при спостереженні часто навіть неможливо передбачити зміни, то в експерименті можна ці зміни планувати і не допускати появи несподіванок [59].
Можливість маніпулювання змінними - одна з важливих переваг експериментатора перед спостерігачем.
Основна гідність експерименту - в тому, що можна спеціально викликати якийсь психічний процес, прослідкувати залежність психічного явища від змінних зовнішніх умов.
Цю перевагу пояснює широке застосування експерименту в психології.
Як складова частина в експеримент можуть входити спостереження і психодіагностика.
Існує декілька схем психодіагностичного дослідження [23]. Деякі з них представлені малюнками 2. 1. і 2. 2.
Етапи психодіагностичного процесу за Камінським
Малюнок 2.1. Схема психодіагностичного процесу за Камінським
Етапи психодіагностичного процесу за Й. Шванцаре:
1. Формулювання проблеми на підставі вивчення всіх відомостей про індивіда (анамнез, спеціальні медичні висновки, відомості про індивіда з погляду його успішності в учбовому закладі, ін.).
2. Формулювання гіпотез і вибір діагностичних методів.
3. Проведення тестування; аналіз отриманих даних.
4. Формулювання висновків (наприклад, про рівень психічного розвитку).
5. Відповіді на питання, поставлені на першому етапі.
6. Формулювання заходів, що є бажаними на підставі психологічного висновку [23].
Етапи психодіагностичного процесу за Корманном
Малюнок 2.2. Схема психодіагностичного процесу за Корманном
В нашому експериментальному дослідженні брали участь гетерогенна група з 22 осiб у віці 40-55 років, що мають різні соматичні захворювання, якi супроводжуються хронічними болями і контрольна група, з 22 здорових осіб тієї ж вікової категорії.
Експеримент проводився на базі здоровпункту Лікувально - діагностичного центру к-та ім. Ілліча м. Маріуполя.
Програма проведення експерименту:
1. Ідея: Визначити і проаналізувати психологічні особливості хворих з хронічними болями.
2. Об'єкт дослідження: пацієнти здоровпункту.
3. Предмет дослідження: пізнавальна і емоційна сфера особистостi з соматичною патологією, яка супроводжується хронічним болем.
4. Мета експерименту: проаналізувати, як впливає тривалість соматичної патології, яка супроводжується хронічним болем, на пізнавальну і емоційну сферу особистостi.
5. Завдання дослідження:
· Вивчити і проаналізувати розвиток пізнавальних процесів групи соматичних хворих і основної групи (уваги, пам'яті, мислення);
· Досліджувати особливості емоційної сфери випробовуваних (рівень тривожності, нервової напруги);
· Позначити особливості розвитку особистостi людини з соматичною патологією;
· Порівняти результати психологічної дiагностики пізнавальної, емоційно-вольової, особистiсної сфер пацієнтів обох груп;
· Дослідити ефективнiсть психологічної корекції хворих, що мають хронічні болі.
6. Вибір необхідних методик.
7. Вибір часу і місця проведення дослідження.
8. Визначення кількості учасників експерименту.
9. Встановлення довірчих відносин з хворими.
10. Вивчення історії хвороби випробовуваних.
11. Проведення процедури експерименту (психолог повинен чітко формулювати завдання, пояснювати інструкцію).
12. По закінченню експерименту - проведення бесіди, роз'яснення, рекомендації, відповіді на питання хворого.
13. Обробка і аналіз експериментальних даних.
14. Висновок за даними психологічного дослідження.
Методи вимірювання пізнавальної та емоційної сфери особистостi, що є в даний час, включають: опитувальники, оцінки за якими виставляються спостерігачами, шкали самозвiтiв, шкали самооцінки, проектна техніка.
Нами пропонуються тести, призначені для дослідженняпізнавальних здібностей: інтелекту, пам'яті, уваги і мислення, психологічних властивостей і станів особистостi, проективнi методики і малюнковi тести.
Поняття «інтелект» можна пояснити таким чином: по-перше, це здатність людини до розумової дiяльності, по-друге, це - здібність до розуміння і пристосування до нової ситуації і, по-третє, - здібність до вирішення різних проблем.
Для обробки тестів на інтелект існує такий показник, як «коефіцієнт розумового розвитку» IQ (від англійського - Intellectual Quotient), значення якого неспеціалісти зазвичай схильні переоцінювати.
При такому - чисто кількісному - підході втрачається значна частина цінної психологічної інформації. Тому потрібно звертати увагу на якісну сторону результатів тестування - проаналізувати, які завдання були найважчими для випробовуваного, а які він виконав легко і правильно.
Більш того, необхідно пам'ятати: творчий потенціал особистостi не зводиться до якості її інтелекта.
Щоб отримати реальне уявлення про цей потенціал, потрібно спочатку визначити ту сферу інтересів людини, в якій максимально розкриваються її здібності, і формулювати завдання з упором на ці здібності [59].
Що стосується тестів на заучування або пізнавання, то всi ці методи мають загальну основу: у кожному з них випробовуваний заучує списки елементів.
Елементами можуть бути знаки, картинки, числа, окремі слова, пари слів, пропозиції або «безглуздi» склади. Заучування ряду елементів відбувається шляхом багатократних спроб - проб. При кожній пробі випробовуваному пропонують запам'ятати і потім перерахувати ряд елементів. Так з'ясовують, що він зміг запам'ятати.
Вчені з'ясували, що списки спочатку відображаються (короткочасна пам'ять), потім обробляються, утилізуються (оперативна пам'ять) і поступово благополучно забуваються - інакше ми не могли б сприймати нову інформацію [47].
Але дещо залишається на все життя, що залишилося; це і називається довготривалою пам'яттю.
У найбільш творчих людей оперативні процеси йдуть так швидко і інтенсивно, що в їх пам'яті в першому вигляді не залишається майже нічого.
Зате у ерудитів картина прямо протилежна: цілі блоки інформації можуть зберігатися в їх мозку (і відтворюватися) довгі роки. Є люди з розвиненою довготривалоюпам'яттю, які насилу запам'ятовують, зате легко згадують і довго цю інформацію зберігають в пам'яті.
А є і такі - швидко запам'ятовують, проте і швидко забувають те, що запам'ятали. У них сильніша короткочасна пам'ять.
Пам'ять пов'язана з волею, і за мірою її участі в запам'ятовуванні і відтворенні матеріалу пам'ять можна розділити на мимовільну(що діє автоматично, без установки на запам'ятовування і особливих зусиллях) і довільну (що вимагає зусиль волі).
Тому багато проблем, начебто пов'язаних з пам'яттю, - насправді проблеми не пам'яті, а уваги [47].
Увага, як і реактивний літак, повиннне володіти стійкістю і маневреністю - лабільністю.
Для оцінки всіх цих, певною мірою протилежних, якостей нами запропонований цілий ряд тестів - «Інтелектуальний тест Айзенка», «Пам'ять на числа», «Пізнавання фігур, або як перевірити свою пам'ять» та ін.
«Інтелектуальний тест Айзенка» призначений для дослідження вербального (словесного) інтелекту - одного з видів формально-логічного мислення і оцінки інтелектуальних здібностей, визначення того, якою мірою випробуванi володють нестандартним мисленням.
Випробовуваним пропонуються 8 тестів по 40 завдань. Кожен тест представляєсобою завершену цілісну єдність і може бути використаний для оцінки інтелекту незалежно від 7 останніх.
Щоб перевести результати тестування (сирі бали) в значення IQ, потрібне звернутися до графіків [додаток Д].
Результати одного тесту не являються об'єктивним показником розумового розвитку людини. Тому для більш повного дослідження треба використовувати декілька тестів на інтелект і окремих пізнавальних процесiв (сприйняття, увага, пам'ять, мислення).