Результати тесту «Вимірювання рівня тривожності» у обстежуваних основної групи виявили помірну ситуативну тривожність, але особистiсна, тобто супроводжуюча пацієнта постійно, як стійка характеристика - була дуже високою.
У здорових осіб були отримані результати, що свідчили про низьку та помірну тривожність.
Депресія є психологічною реакцією на усвідомлення і переживання психосоматичним хворим інтелектуальної неспроможності що формується (особливо на пізніх етапах захворювання, які супроводжуються хронічними болями), тому у деяких випробовуваних розвинені тривожні та іпохондричні риси.
Виходячи з теми дипломної роботи ми повиннi були запропонувати деякi методи психотерапевтичної корекцiї психологiчного стану осiб, що страждають хронiчними болями.
Кожен психотерапевтичний метод в рамках групової психотерапії, незалежно від того, вербальний він або невербальний, зачіпає і когнітивну, і емоційну, і поведінкову сферу пацієнта.
У найзагальнішому виді цiлi групової психотерапії пацієнтів з хронічними болями визначаються як розкриття, аналіз, усвідомлення і переробка проблем пацієнта, його внутрішньоособистiсних і міжособистiсних конфліктів та корекція неадекватних відносин, установок, емоційних і поведінкових стереотипів на підставі аналізу і використання міжособистiсної взаємодії.
До основних методів групової психотерапії традиційно відносять групову дискусію, психодраму, психогімнастику, проектний малюнок і музикотерапію.
При цьому виходять з того, що всі методи групової психотерапії виконують дві основні функції - психодіагностичну і власне психотерапевтичну.
Кожен з вказаних методів може використовуватися в психотерапії і як самостійний метод. Проте в нашому випадку мова йде про комплекс методів, застосованих в роботі психотерапевтичної групи з хронічними болями, - це групова дискусія, психодрама, проектний малюнок та психогімнастика.
Після проведення чотиримісячного курсу групової психотерапії за допомогою тренінгiв, направлених на зниження рівня тривожності, і, як наслідок, поліпшення в когнітивній та емоційній сферах, було проведено експериментальне дослiдження, метою якого стало дослідити результати психотерапевтичної корекції хворих, що мають хронічні болі.
Експериментальне дослідження обстежуваних основної групи після психокорекції показало значне зниження рівня ситуативної та особистiсної тривожності, покращення короткочасної пам'яті.
Особливо ефективною групова психотерапія була в перший, найважчий час після ознайомлення з діагнозом, оскільки вона допомагала в подоланні психологічних наслідків і криз. Групова динаміка, підсилюючи атмосферу співчуття, супроводжувалася прагненням спільно долати виникаючі труднощі і проблеми.
Таким чином, гіпотеза дослідження, яка передбачала, що у пацієнтів, які тривалий час страждають хронічними болями, мають місце зміни в пізнавальній і емоційній сферах психічної діяльності у вигляді зниження інтелектуальних можливостей та пам'яті, високих рівнів тривожності, а використання відповідних психотерапевтичних методик дозволить скоректувати ці психологічні відхилення, підтверджена.
Були вирішені поставлені завдання: пропрацьованi та проаналізованi теоретичні знання щодо виникнення та психологічної характеристики хронічних болів, підібранi найбільш адекватні методики для проведення психологічного дослідження пацієнтів з хронічними болями, досліджено вплив тривалого хронічного болю на зміни в когнітивній і емоційній сферах психосоматичних пацієнтів до та після психотерапевтичної корекції.
На підставі дослідження психологічного статусу особистостi психосоматичних пацієнтів з хронічними болями нами запропонованi психотерапевтичні методи корекції змін психологічного стану та доведена їх ефективність, тому мета роботи досягнута.
Список використаної літератури
1. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение/Пер. с англ. С. Могилевского. М.: Изд – во ЭСКИМО-Пресс, 2002. – 352 с. (Серия «Психология без границ»)
2. Александр Берелехис, Ольга Берелехис. Теория. Индивидуальный подход в ролевой игре. (Орк – клуб, Уфа), 2001 г.
3. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. — М., 2001.
4. Альтшуллер В.Б. Патологическое влечение к алкоголю. — М., 2004.
5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — Л., 1999.
6. Ананьев В.А. Введение в психологию здоровья. — СПб, 2002.
7. Бизюк А.П. Основы нейропсихологии. — СПб, 2001.
8. Блейхер В.М., Крук И.В., Боков С.Н. Практическая патопсихология: Руководство для врачей и медицинских психологов. — Ростов-на-Дону, 2006.
9. Братусь Б.С. Аномалии личности. — М., 1998.
10. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. - К.: МАУП, 2006. – 168 с.: ил. – Рос.
11. Бурлачук Л.Ф. и др. Основы психотерапии: Учеб. пособие для студентов вузов, которые обучаются по спец. «Психология», «Соц. Педагогика»/Л. Ф. Бурлачук, И.А. Грабская, А.С. Кочарян. – К.: Ника – Центр, 2001. – 320 с. – (Серия «Новейшая психология»; Вып. 5).
12. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. М.: Издательство «Ось – 89», 2005.
13. В. Ромек, Е. Ромек, Тренинг наслаждения. СПб: «Речь», 2003.
14. Бурлачук Л.Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике. — СПб, 1999.
15. Васильева Н.В., Горьковая И.А. Судебная экспертиза и ее клинико-психологические основания. — СПб, 2007.
16. Василюк Ф.Е. Психотехника переживания. — М., 2000.
17. Вассерман Л.И., Дорофеева С.А., Меерсон Я.А. Методы нейропсихологической диагностики. — СПб, 2007.
18. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. — М., 2000.
19. Гиндикин В.Я., Семке В. Я. Соматика и психика. — М., 2001.
20. Зейгарник Б.В. Патопсихология. — М., 1999.
21. Изард К.Э. Психология эмоций. — СПб, 2000.
22. Исаев Д.Н. Психосоматическая медицина детского возраста. — СПб, 1998.
23. Исурина Г.Л. Групповые методы психотерапии и психокоррекции. В кн.: М. М. Кабанова и др. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. — Л., 2003, с. 231-254.
24. Кабанов М.М. Психосоциальная реабилитация и социальная психиатрия. — СПб, 1999.
25. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. — Л., 2003.
26. Казаковцев Б.А. Организация психиатрической помощи. — М., 2006.
27. Карвасарский Б.Д. и др. Клиническая психология., 2002 г., 539 с.
28. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. Л., 2002.
29. Корсакова К.К., Московичюте Л.И. Клиническая нейропсихология. — М., 1998.
30. Критская В.П., Мелешко Т.К., Поляков Ю.Ф. Патология психической деятельности при шизофрении: мотивация, общение, познание. — М., 2001.
31. Кудрявцев И.А. Комплексная судебно-психолого-психиатрическая экспертиза. — М., 2006.
32. Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. — М., 1995.
33. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. — М., 1977.
34. Личко А.Е. Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. — Л., 1998.
35. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга. — М., 2000.
36. Любан-Плоцца Б., Пёльдингер В., Крёгер Ф., Ледерах-Хофман К. Психосоматические расстройства в общей медицинской практике. — СПб, 2000.
37. Майерс Д. Социальная психология. — СПб, 1999.
38. Марковская И.Ф. Задержки психического развития: Клиническая и нейропсихологическая диагностика. — М., 2003.
39. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. — М., 2004.
40. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. — М., 1998.
41. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. — Л., 2000.
42. Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику. — М., 2000.
43. Парыгин Б.Д. Социальная психология. — СПб, 1999.
44. Петровский А.В. История психологии. — М., 2007.
45. Практикум по патопсихологии / Под ред. Б.В. Зейгарник, В.В. Николаевой, В.В. Лебединского. М., 1999.
46. Практикум по социальной психологии / Под ред. Э. Пайнс и др. — СПб, 2000.
47. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других. –М.: АСТ – ПРЕСС КНИГА, 2003.-400 с., 4 л. Ил. – (Практическая психология). Составители Р. Римская, С. Римский.
48. Психиатрия. Психосоматика. Психотерапия / Под ред. К.П. Кискера и др. — М., 1999.
49. Психосоматическая проблема: психологический аспект / Под ред. Ю.Ф. Полякова, В.В. Николаевой. — М., 2002.
50. Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б.Д. Карвасарского. — СПб, 2000.
51. Репина Н.В., Воронцов Д.М., Юматова И.И. Основы клинической психологии. – М.: Педагогика и психолгия, 2003.
52. Робер М.-А., Тильман Ф. Психология индивида и группы. — М., 1999.
53. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. — М., 2004.
54. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. — СПб., 1998.
55. Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии и опыт применения их в клинике. — СПБ, 1999.
56. Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. — СПб, 2000.
57. Сидоров П.И., Парняков А. В. Введение в клиническую психологию. В 2 томах. — М. - Екатеринбург, 2000.
58. Симерницкая Э.Г. Мозг человека и психические процессы в онтогенезе. — М., 2005.
59. Словарь психолога – практика/сост. С.Ю. Головин. – 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Харвест, 2005. – 976 с. – (Библиотека практической психологии).
60. Соколова Е.Т., Николаева В.В. Особенности личности при пограничных нервно-психических и соматических заболеваниях. — М.,2006.
61. Соловьева С.Л. Психологическая коррекция агрессивных тенденций больных гипертонической болезнью. Пособие для врачей. — СПб, 2001.
62. Соложенкин В.В. Психологические основы врачебной деятельности. М., 1999.
63. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. — М., 1999.
64. Холмогорова А.Б., Гаранян Н.Г. Когнитивно-бихевиоральная психотерапия. В кн.: Основные направления современной психотерапии. — М., 2000, С. 244-265.
65. Хомская Е.Д. Нейропсихология. — М.,2004.
66. Худик В.А. Детская патопсихология. — Киев, 2007.
67. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — СПб, 2000.
68. Цветкова Л.С. Нейропсихология счета, письма и чтения: нарушение и восстановление. — М. — Воронеж, 2000.
69. Чалдини Р. Психология влияния. — СПб, 1999.
70. Шкловский В.М., Визель Т.Г. Восстановление речевой функции у больных с разными формами афазии. — М., 2000.
71. Шульц Д., Шульц С.Э. История современной психологии. — СПб, 1998.
72. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. — СПб, 2006.
73. Ялом И. Групповая психотерапия. — СПб, 2000.