— Організаційний аспект відображає формування мотивації, спонукаючої до координування всіх виробничих і управлінських функцій, а також відповідальності персоналу в організації, орієнтованих на досягнення стратегічних цілей фірми.
— Соціально-психологічний аспект розкриває методи і форми стимулюючої дії на формування моральної мотивації, яка залежить від авторитету керівництва, соціальній зрілості працівників, можливостей їх професійного зростання. Відмітимо, що діяльність керівників, направлена на формування мотивації персоналу, часто приносить більший ефект, ніж інші перетворення (технологічні, технічні, організаційні і ін.). Використання системи комплексної мотивації на виробництві - ознака професійної компетентності керівника, важлива межа цивілізованого стилю підприємницького управління [2,c.49].
При формуванні комплексної мотивації персоналу щодо досягнення стратегічних цілей організації варто враховувати наступні питання:
1. Чому наявність цілей впливає на мотивацію персоналу щодо їх досягнення?
Цілі відіграють роль фільтра, залучаючи в організацію потрібних людей. Наявність цілей задає визначеність, ясність поведінки і взаємовідносин в організації. Цілі дають відчуття причетності і навіть гордості за організацію. Тому починати слід з формулювання "правильних" цілей організації. Ще один аргумент полягає в тому, що сам процес і результат встановлення в організації цілей — наймогутніший мотиватор для персоналу будь-якої організації.
2. Якими повинні бути "правильні" цілі?
Чітко сформовані цілі підвищують відповідальність і мотивацію співробітника. Документально зафіксована ціль сприяє тому, що працівник постійно концентрується на її досягненні. Ціль обов'язково має бути вимірюваною, що дає можливість визначити темпи досягнення цілі. Ціль повинна бути реальною, відповідати внутрішнім ресурсам і зовнішнім можливостям, але важко досяжною, тому що легко досяжні цілі характеризуються слабкою мотивацією. Ціль повинна мати термін реалізації. Своєчасне і повне інформування персоналу про хід досягнення цілі допомагає тримати її в полі зору. Цілі необхідно зв'язувати із системою винагороди. Працівники повинні мати чітке уявлення про те, за які дії їх буде винагороджено.
3. Які критерії оцінки персоналу?
Існує багато підходів до оцінки персоналу. Зупинимося на одному них, що здійснюється за двома параметрами: "стратегічна компетентність" і "внесок". Поняття "компетентність" означає реальні знання і навички персоналу, а також його потребу підвищувати ці показники для розв'язання поставлених завдань. Компетентність може бути з’ясована внаслідок відповіді на питання: "Як співробітник досягає результатів?" Поняття "внесок" з’ясовується внаслідок відповіді на питання: "Чого досягнуто?". Воно характеризується кількісними показниками: чого досяг працівник за оцінюваний період у порівнянні з цільовими показниками, визначеними для нього на початку контрольного періоду. Оцінка внеску робітника у досягнення цілей компанії може відбуватися з урахуванням наступних внесків: внесок для клієнта, внесок в інновації, внесок у внутрішню організацію бізнесу, а також економічний/фінансовий внесок [24,c.122].
Отже, практична функція мотивації полягає в підборі різних способів і методів ефективної дії на персонал в цілях його орієнтації на результативну діяльність з урахуванням мотиваційних установок працівників і їх професійного і особового потенціалу. Кожен, хто працював з людьми, знає, що існує дуже багато чинників і способів дії на мотивацію людини. Більш того, той чинник, який сьогодні мотивує конкретного робітника до інтенсивної праці, завтра може вже не чинити такого впливу. Те, що ефективно при мотивуванні одних людей, може бути неістотним для інших. Комплексна мотивація прийшла на зміну “вузькій”, пов'язаній переважно з матеріальною винагородою за працю. Комплексна мотивація характеризується взаємозв'язком і взаємообумовленістю соціально-економічних і соціально-психологічних процесів, гармонізуючи інтереси особи і організації.
Висновки
· У результаті написання курсової роботи, я дала визначення поняттю «мотивація». Найчастіше це поняття вживається для позначення сукупності внутрішніх та зовнішніх сил, які спонукають людину до ефективної діяльності, задають її межі та форми, а також надають їй цілеспрямованість, орієнтовану на досягнення визначених цілей. Це динамічний процес фізіологічного і психологічного плану, що керує поведінкою людини і визначає її спрямованість, організованість, активність і стійкість. Мотивацію працівників можна розглядати в двох аспектах: 1) як функцію управління, коли мотивація являє собою процес спонукання до діяльності, що можна співвіднести з поняттям стимулювання; 2) як силу, що спонукає до діяльності, коли поняття «мотивація» пов’язано із значно широким поняттям «мотив», до якого відносять всі компоненти внутрішнього спонукання до діяльності: потреби, інтереси, цінності, інстинкти, емоції, ідеали.
· У цій роботі також проаналізовано основні мотиваційні теорії. Численна кількість цих теорій стала з'являтися ще в роботах древніх філософів. У даний час таких теорій налічується вже не один десяток. Погляди на сутність і походження мотивації людини протягом усього часу дослідження цієї проблеми неодноразово змінювалися, але незмінно розташовувалися між двома філософськими течіями; раціоналізмом і ірраціоналізмом. Мотиваційними теоріями займались як зарубіжні (А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Роджерс, 3. Фрейд, У. МанДауголл, Д. Макклелланд), так і вітчизняні (І. П. Павлов, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, А.В. Петровський) дослідники.
· Потреби відіграють важливу роль у процесі мотивації. Вони постійно розвиваються, задоволення одних потреб і бажань викликає появу інших. Зі зростанням різноманітності виробництва і взагалі життя суспільства змінюються і потреби. Таким чином, потреба - це стан людини, що складається на основі суперечності між наявними і необхідним (або тим, що здається людині необхідним) і спонукає його до діяльності щодо усунення даного протиріччя. Потреби особистості виступають джерелом її активності. Саме потреби спонукають людину діяти певним чином і в певному напрямку.
· У другому розділі курсової роботи досліджено та проаналізовано конкретні методи та способи, які використовують керівники для забезпечення мотивації персоналу в сучасних умовах. Дано характеристику економічних методів (заробітна плата, премії, мотивація вільним часом) та неекономічних методів мотивації (визнання заслуг і оцінка праці, похвала і критика, просування в посаді).
· У даній роботі я також розкрила процес формування керівником комплексної мотивації персоналу. Під комплексною мотивацією розуміється створення у персоналу матеріальних, організаційних, моральних і лідерських мотивів, що відповідають цілям підприємства. У моделі формування такої мотивації, як об'єкт кількісної і якісної оцінок розглядаються: якості особи; діяльність співробітника; діяльність керівника; діяльність груп, колективу; взаємовідношення (споживачів, співробітників, керівників); мотивація поведінки. Комплексна мотивація розглядається в маркетинговому, організаційному, економічному та соціально-психологічному аспектах.
Мотивація є одним з елементів, що забезпечує високий рівень показників діяльності. Але в цьому зв’язку не менш важливим є здібності індивіда, внутрішнє та зовнішнє оточення, потреби, інтереси, цінності та ідеали, мотиви, а також оптимальний рівень мотивації та способи і методи мотиваційного впливу, що позначаються на показниках діяльності робітників та ефективності функціонування організації в цілому.
Управління мотивацією та формування комплексної мотивації персоналу щодо досягнення стратегічних цілей організації на сьогоднішній день є найважливішим завданням сучасних керівників, від успішного вирішення якого залежить ефективність діяльності очолюваних ними організацій.
Використана література
1. Абрамов В. Н., Данюк В. М., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса: Вид-во ОКФА, 2002 – 260c.
2. Афонин А. А. Основы мотивации труда: организационно-экономический аспект. — К.: МЗУУП, 2004 – 185с.
3. Бойко А. М. "Мотивация труда как фактор удержания талантов" - К.: ЛИБИДЬ, 2001 - 265с.
4. Дмитренко Г. А., Шарапатова Е. А., Максименко Т. М. Мотивация и оценка персонала: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2002. — 248 с.
5. Здутов А.А. Мотивация и оценка персонала в системе современного менеджмента//Проблемы управления в переходном обществе на пороге ХХI века: Сб. науч. тр. / Прил. к журн.“Персонал”. - 1999. - № 4.- С. 156–158.
6. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельности. — М.: Наука, 2000 – 345с.
7. Колот А. М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Навч.посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2001- 200с.
8. Менеджмент: Учеб. Пособие. – М.:ИНФРА-М, 2000. – 216с.
9. Менеджмент: Учебник для вузов. Под ред. М.М. Максимцова, А.В. Игнатьевой и др. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000, - 343с.
10. Основи адміністративного менеджменту: Навч. Посібник. – К: «Центр навчальної літератур», 2004. – 560с.
11. Основы теории организации: Учебное пособие для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 375c.
12. Руководство персоналом организации: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 1999.- 279с. – (Серия «Управление персоналом»)
13. Сирота О. Н., Пономаренко В. А. Мотивация труда на предприятиях: состояние и пути развития. — Луганск: Изд-во НИИТруда, 1999 – 534с.
14. Сладкевич В. П. Мотивационный менеджмент: Курс лекций. -- К.: МАУП, 2001 – 168c.
15. Социология и психология управления. Серия «Учебники и учебные пособия», Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 512с.
16. Социология менеджменту: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 366с.
17. Социология организаций: Учебник. – М.: Гардарики, 2001. – 384с.
18. Социология управления: Учебное пособие. – М.:ИНФРА-М, Новосибирск: НГАЭиУ, 2001. – 144с.
19. Соціологія праці: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 440с.
20. Сурмин Ю. П., Туленвов Н.В. Теория социальных технологий: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2004. – 608 с.
21. Управление персоналом. – Н. Новгород: НИМБ, 2000. – 607с.
22. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. Т. 1. - М.: "Педагогика", 1999. - С. 33-48.
23. Шарапатова Е. А. Формирование комплексной мотивации персонала на достижение конечных результатов фирмы // Проблемы управления в переходном обществе на пороге ХХI века: Сб. науч. тр. / Прил. к журн. “Персонал”. — 1999. — № 4. — С. 172–175.
24. Экспериментальная психология. Под ред.. П.Фресса и Ж.Пиаже. Вып. 5, - М.: Прогресс, 1999, с. 119-125.
25. Эффективный менеджмент организации. Учебное пособие. – М.: Русская Деловая Литература, 2000. – 215с.
26. http://www.flogiston.ru/library
27. http://www.chitalka.info