4. Малювання на тему «Мій страх»
Після бесіди психолог просить дітей подумати, чого вони більше за все бояться, й намалювати свій страх. Це може бути абстрактний малюнок або зображення конкретного об'єкта страху, тривоги школяра. Коли виконання малюнків довершене, підлітки по черзі коротко пояснюють, чого вони бояться й що вони зобразили. Після цього керівник групи пропонує школярам розірвати аркуш із малюнком на дрібні шматочки і говорить про те, що тепер кожен із них переміг свій страх, що їхнього страху більше не існує, тому що розірвані аркуші потраплять у кошик зі сміттям, будуть спалені й від страхів нічого не залишиться.
5. Вправа «Слухаємо себе»
6. Вправа «Подаруй усмішку»
Тренінгове опанування учнями проблемно-вирішальної поведінки
Дане дослідження представляє собою тренінгову систему роботи з підлітками. Формування звички до аналізу своєї поведінки та навчання стратегії прийняття рішень проходить у вигляді дискусії і гри. Даний тренінг допомагає створити в учня схему, за якою можна представити модель розв'язання проблемної ситуації:
1. Сформувати проблему.
2. Зазначити усі можливі рішення.
3. Зазначити наслідки усіх цих рішень.
4. Зазначити наявні ресурси, необхідні для виконання дій.
5. Прийняти рішення.
6. Виконати дію.
Навички самоаналізу та прийняття рішень формуються внаслідок свідомого тренування. Вони допомагають будувати конструктивні взаємовідносини, продуктивно спілкуватися з іншими людьми.
Слід зазначити й те, що дана методика вчить дитину поратися зі стресовими ситуаціями та допомагає долати тривожність, яка у підлітка породжується станом невизначеності: «Що робити?» А це дуже важливо в системі роботи щодо збереження та зміцнення здоров'я, формування навичок здорового способу життя.
Зупинимося детальніше на проблемі тривожності. Психологічні дослідження, проведені в освітніх закладах нашої області в 1999/2000 навчальному році, підтверджують існування даної проблеми у школярів 5-11-х класів. Причини виникнення шкільної тривожності різні. Зникає тривога за умови, коли учень починає чітко розуміти, що йому потрібно робити в певній ситуації. Учні з високим рівнем тривожності потребують особливої уваги з боку педагогів, психологів, батьків. Тривожність може бути результатом різноманітних впливів. Серед них можна назвати наслідки будь-якої психотравми, неблагополуччя у значимій для підлітка сфері діяльності, порушення самооцінювання, внутрішньо особистісні конфлікти.
Розрізняють поняття тривоги і тривожності.
Тривога — переживання емоційного дискомфорту, невизначеної безоб'єктивної загрози, пов'язаної з очікуванням неблагополуччя, передчуттям небезпеки. Даний стан відчувається при соціальній загрозі особистості, а саме її становищу в суспільстві, міжособистісним стосункам, уявленням про себе, потребам Я.
Розрізняють ситуативну тривогу, що характеризується станом суб'єкта в певний момент, і тривожність як відносно стійке утворення. Залежно від наявності в ситуації об'єктивної загрози виділяється також об'єктивна, реальна тривога і тривога неадекватна, або власне тривога, що проявляється в нейтральних, незагрозливих умовах.
Тривожність — індивідуальна психологічна особливість, яка проявляється в схильності людини до частих та інтенсивних переживань стану тривоги. Тривожність розглядається як особисте утворення або якість темпераменту, що обумовлена слабкістю нервових процесів. Тривожність є показником неблагополуччя розвитку особистості, і, у свою чергу, має негативний вплив. Дана особливість може бути провісником неврозу, а також його симптомом і механізмом розвитку. З тривожністю пов'язані фобії, іпохондрія, істерія, нав'язливі стани та інше. Важливо визначити шляхи допомоги підлітку, оскільки тривожність знижує можливості дитини, успіхи в її діяльності, гальмує розвиток особистості.
Корекція особистісної та ситуативної тривожності полягає у навчанні та самовдосконаленні людини через утворення безпосереднього життєвого досвіду в спеціально організованому груповому контексті за сприяння ведучого-психолога.
Основні завдання тренінгу:
• подолання тривожності у підлітків;
• діагностика проблемного поля і ставлення особистості до тривожності та тривожних ситуацій;
• рейтингове виділення тривожних ситуацій та визначення шляхів їх вирішення;
• розвиток особистісних якостей, які допомагають нейтралізувати переживання емоційного дискомфорту;
• оволодіння навичками самоконтролю власного емоційного стану;
• навчання раціонального та образного шляхів вирішення тривожних ситуацій, аналітичний розгляд тривог і страхів;
• вироблення механізму самоаналізу та саморегулювання, оволодіння механізмами подолання тривожності шляхом обміну ідеями в групі.
Розвивати компетентність вирішення тривожних ситуацій допомагає механізм інтрапсихічних змін, який полягає у «феномені впливу міжособистісного поля на особистість учасників групи».
Ще один механізм поєднання індивідуально-групового підходу забезпечує активну соціально-психологічну підготовку для вирішення проблем тривожності.
Форма тренінгу особистісно-розвиваюча, спрямована на розвиток спеціальних умінь, механізмів подолання проблемних ситуацій (тривожності) та поглиблення аналізу та самоаналізу.
У даній комплексній програмі використовуються наступні методи:
• ігровий (дидактична гра, контргра);
• дискусійний (аналіз ситуації, групова дискусія);
• невербальний (психогімнастика, проекція).
На ефективність тренінгу безпосередньо та опосередковано впливають наступні фактори фізичного та соціального середовища:
• організація ізольованого приміщення та розміщення учасників по колу, за столами;
• технічне забезпечення кожного учасника ігровим набором елементів;
• склад групи добирається за результатами діагностики рівня тривожності, незалежно від виду тривоги;
• створення атмосфери довіри, психологічної безпеки та продуктивності у групі;
• досвід психолога як ведучого групового процесу;
• використання в основному авторитарного стилю ведення групи, заміна його на демократичний та безконтрольний згідно із ситуацією у групі;
• проблемна ситуація може розглядатися безпосередньо або опосередковано (закодовано);
• за необхідності додатково використовується індивідуальний розгляд проблемного поля;
• наявність стійкої мотивації, емоційна залученість у роботу.
Принципи роботи у тренінгу, які визнаються й дотримуються Ті учасниками:
• Принцип «тут і зараз» зосереджує учасників на подіях, які відбуваються в цей час і в цій групі, та обмежує можливість учасників входити у сферу загальних суджень.
• Принцип «активності» передбачає реальне залучення кожного учасника до роботи.
• Принцип «конфіденційності» полягає у тому, що зміст спілкування й події, які відбуваються у групі, залишаються у межах групи.
• Принцип «персоніфікації висловлювань» передбачає вираження власної позиції, вживання суджень в особовій формі, формування власних ситуацій тривоги.
• Принцип «акцентування мови відчуттів» — увага на емоційних станах (своїх і партнерів).
• Принцип «щирості», насамперед, щодо самого себе.
• Принцип «усвідомлення проблем».
• Принцип «реальності уявлень».
1. Тренінг складається із системи взаємопов'язаних занять.
2. В основі кожного заняття лежить проективно-корекційна гра «С.П.Д.», яка допомагає звільнитися від тривожних ситуацій і коригує проблемне поле учня, яке викликає тривожність. Дана гра допомагає оволодіти механізмом вирішення проблемних ситуацій, механізмом звільнення від тривожності. Від заняття до заняття гра розвивається в дії.
3. До структури кожного заняття входить релаксаційний комплекс як засіб профілактики і боротьби зі стресами. Прийоми релаксації використовуються для гальмування тривожних реакцій, навіювання позитивних емоцій. Релаксація знімає емоційну напругу і дає можливість людині вільно думати і діяти, аналізуючи та вирішуючи власні проблеми, які викликають тривогу. Деякі релаксаційні комплекси поєднані з психогімнастикою та аутотренінгом.
4. До структури кожного заняття входять конкретні прийоми подолання тривожності. Тренування подумки, репетиція, доведення до абсурду, переформулювання завдання, виконання ролі, дихання, контроль голосу і жестів, приємний спогад, переорієнтація, кодування. Вони розширюють можливості учня за рахунок формування у нього умінь і навичок.
5. Кожного заняття проводиться рефлексія власних відчуттів та самооцінювання власного емоційного стану за допомогою «термостату», научіння прийомів оволодіння власними емоційними станами.
6. Під час заняття використовуються музичні записи з утилізації тривоги. Музика допомагає на підсвідомому рівні переробити й ліквідувати тривожні симптоми.
7. Проективні методичні малювання тривожних образів та їх переробка на нетривожні використовуються як додаткова фіксація зміни емоційного стану.
8. Проводяться індивідуальний та груповий аналіз власних дій, самоаналіз ефективності використання прийомів на кожному занятті.
9. Елементи психосинтезу допомагають усвідомити «власне Я» з усіма його субособистостями. Це сприяє загальному розвитку особистості.