Зробим невеличкий підсумок. Образ батька і матері є важливим для всебічного розвитку та подальшої реалізації людини. Стосунки з батьками як на ранніх етапах розвитку так і на більш пізніх впливають на формування світогляду та стереотипів мислення, що в свою чергу, є першопричиною чи основою певних типів поведінки у різних ситуаціях. Найголовнішим є те ,що психоаналіз дає можливість інтерпретувати символи підсвідомого і довести до свідомого рівня сутність проблеми.
Роблячи більш загальний висновок до першого пункту теоретичного аналізу можна підкреслити ,що жоден тип реагування людини на оточуючий світ не є об’єктивно єдиним серед безлічі можливих. Розвиваючись синхронно з рівнем своїх бажань та потреб людина здатна визначати стереотипи свого мислення та цінності у відповідності з набутим досвідом та формувати певні погляди шляхом раціонального мислення. Суть саногенного мислення полягає у розуміння першооснов своїх емоцій та усвідомленні необхідності регулювати свою поведінку шляхом аналізу доцільності своїх емоцій та емоційних станів. Послідовно описуючи «дії розуму» під час конфліктної ситуації людина здатна її переоцінити та знайти інший шлях вирішення проблеми. Тут важливо підкреслити ,що в актуальний період дії емоції операції розуму не можна усвідомити за допомогою інтроспекції. Це знання є результатом досягнень психологічної науки.
І.2 Патогенні психологічні переживання ,що призводять до виникнення шкіряних хвороб та передумови їх розвитку та формування.
Цей розділ присвячено психічниим причинам виникнення дерматологічних порушень ,основним засадам їх формування та діагностування можливостям їх виникнення за умови конфліктних стресових ситуацій.
Фізіологічні функції шкіри різноманітні. Вона бере участь у віддачі тепла і рідини. Це орган дотику, сприймання тепла, холоду і болю. Крім того, шкіра виконує захисну функцію. Поряд з фізіологічними функціями можна виділити її психологічне значення: шкіра обличчя і тіла для оточуючих є органом вираження і уявлення. За станом шкіри можна представити внутрішній стан іншої людини.
Вже Толеас Сиденхем, який в 1681 р. описав ангіоневротичний набряк, оцінив його як істеричний прояв. Рожеві вугрі в 1726 р. D. Turner пояснював як результат горя, яке пережила жінка після смерті свого чоловіка. У 1891 р. французькі дерматологи Л. Брок (L. Brocq) і Л. Жаке (L. Jacquet) встановили зв'язок хронічної екземи з психічною переробкою і тому дали цій екземі назву “нейродерміт”. Нейродерміт і нині знаходиться в центрі уваги психосоматики захворювань шкіри. [6]
Отже , було виявлено досить тісні зв'язки психологічних проблем із появою проявів їх на шкірі людини. Проте сказати, що детермінантою дерматологічних хвороб є відповідні психологічні конфлікти особистості однозначно не можливо. В данному випадку не можна не сказати про індивідуальні типологічні особливості кожної особистості. Доводиться дане положення дуже просто, адже не у всїх людей, що пребувають у стані конфлікту чи у стані емоційного напруження це проявляється у дерматологічних проблемах. Це залежатиме від сукупності певних факторів. Тут треба відповісти собі на декілька питань:
1) чому сааме у цієї людини конфлікт затронув шкіру;
2) чому ці реакції неадекватно сильні – алергічні.[7]
І знову ми повинні звернутися до аналізу сімейних стосунків, аби зрозуміти витоки проблеми. Чому власне цьому приділяється така увага.Саме дитинству пацієнта. Важливим фактором для розуміння цього питання є те, що початок свого життя та знайомства зі світом дитина здійснює через батьків. Відповідно шкіра виконує важливу функцію у сприйнятті контактів з матір’ю і при недостатній їх кількості людина все подальше життя може неусвідомленими методами шукати реалізації свого потенціалу в отриманні тілесних контактів. У відповідь на природне прагнення до тілесного контакту дитина отримує відмову, з’являється агресія, яка проявляється на шкірі через неможливість користуватися енергією, спрямованою на тілесний контакт. Виникає захисна реакція – захворювання шкіри - щоб не доторкалися, особливо до ділянок, певним чином пов’язаних з проблемою. Це власне і є короткою відповіддю на перше питання.
Аналізуючи сутність другого питання можна сказати ,що іде накопичення негативної енергії. Часткове її скидання здійснюється лише за допомогою демонстративних реакцій на шкірі.[7]
Звернемо увагу на психічні чинники виникнення даних проблем у людей, що вийшли з дитячого віку,з метою прослідкувати процесуальну динаміку впливу негативних емоційних станів на фізіологічне здоров’я людини.
Для подальшого розгляду проблеми треба зауважити наступне: кожна людина від народження хорошої думки про себе. Це може змінюватися лише під тиском певних ситуацій і бути підкріплене переоцінкою людини ставлення оточуючого світу до неї.
Розглянемо основні типи конфліктів, що допоможуть нам зрозуміти сутність питання.
1) конфліктна ситуація між батьками ,за якою спостерігає дитина. У більшості випадків вона відчуває свою провину за те ,що батьки не можуть порозумітися. У неї погіршується самооцінка, а у деякий випадках на тлі сімейних проблем дитина може не отримувати достатньо уваги, що призводитиме до вищезазначених механізмів виникнення дерматологічних хвороб. Дана модель порушених сімейних стосунків актуальна, коли дитина знаходиться у тому віці, коли вже здатна сама бачити динаміку таких конфліктів. Поява хвороби може виникати і в тому випадку, коли дитина ще тісно пов’язана з матір’ю, наприклад від моменту зачаття до народження. В цьому випадку переживання матері передаються дитині ще в утробі. Адже будь- яка конфліктна ситуація крім нервового напруження супроводжується фізіологічними змінами (може прискорюватися чи уповільнюватися обмін речовин, виділяються певні біологічно активні речовини). Звичайно, це не є найліпшими умовами для розвитку плода. Контактуючи в утробі з матір’ю плід на клітинному рівні отримує інформацію про те ,що його матір ,від якої він прямим чином залежить ,не відчуває себе у нормі, щось в її організмі змінилося і він відповідно мусить на це реагувати. Таким чином, дитина хворою вже народжується. Лише коли вона починає сама формувати відносини із зовнішнім світом її стан може покращитися .Найчастіше такі діти народжуються із діагнозом атопічний дерматит.
2) Постійне конфліктування з найближчими для певної особи людьми. У даному випадку особливо хочеться наголосити на тих стосунках , які так чи інакше стосуються репродуктивної сфери людини.
Це лише два типии міжособистісних конфліктів, з якими може стикатися людина.[8] і обидва можна віднести до так званих побутових конфліктів. Але цікавим явищем для усвідомлення сутності деструктивних порушень особистості є внутрішньоособистісний конфлікт. Носій внутрішньоособистісного конфлікту — окрема особа. Вміст цього конфлікту виражається в гострих негативних пережваннях особистості, породжених її суперечливими прагненнями. Наприклад, в теорії психоаналізу З. Фрейда внутрішньоособистісний конфлікт виникає в результаті протиріччя між бажаннями «Воно» і «Понад-я» (інстинктивними спонуками і моральними відчуттями і вимогами).
Ці конфлікти за своєю природою і вмістом є багато в чому психологічними і викликаються протиріччям мотивів, інтересів, цінностей і самооцінок особистості і сопроводжуються емоційною напругою і негативними переживаннями ситуації, що склалася. У загальній формі внутрішньоособистісний конфлікт можна сформулювати як проблему між реальним станом суб'єкта і його бажаним станом, між дійсністю і можливістю, актуальним і потенційним. [8]
Отже, ми це є ще одним доказом формування конфлікту на основі нереалізованого бажання. Але будь-який конфлікт - це стресова ситуація для організму обох учасників(якщо їх два). І тут як зауважує Сельє [9] занадто сильна чи неадекватна реакція організму на стрес може викликати у людини органічні чи функціональні пошкодження. Ця теза стосується головним чином здатності фізіологічної реакції організму на стрес викликати хворобу. Ці хвороби носять назву хвороби адаптації,що доводить ,що вони в принципі є не стільки негативним, скільки регуляторним явищем для організму людини. У данному випадку шкірні хвороби виникають внаслідок неправильного позиціювання свого «Я» у навколишній світ, «хворій самооцінці».
Роблячи невеликий висновок стосовно проблематики психічних передумов появи дерматологічних проблем, можна сказати ,що демонстрація тіла для того, щоб отримати увагу, любов і схвалення, - іншими словами, ексгібіціонізм - використовується як знаряддя суперництва і викликає відчуття провини. Шкіра, використовувана як засіб ексгібіціонізму, стає об'єктом хвороби. [10]
І.3 Шкіряні хвороби старших школярів та підлітковий вік
Підлітковий період - це вік, коли хлопчики й дівчатка стають юнаками і дівчатами. Він настає у віці 14-17 років і вважається в психологічному плані одним з найважчих і нестійких підліткових періодів.